Кілька днів поспіль дорогою на роботу проходжу повз великий плакат. На ньому — шестирічна дівчинка Нона, що страждає від гемофілії, і цифра, яка зменшується щодня: так громадські активісти, що пікетують Кабмін, нагадують чиновникам, скільки лишилося до кінця терміну, відведеного Прем’єр-міністром на закупівлю ліків державою. «Залишилось 5 днів» — було написано на плакаті у п’ятницю.
Нагадаємо, що патова ситуація з тендерами виникла не вчора. Ще на початку літа нині відсторонений міністр охорони здоров’я Олег Мусій заявляв, що його перший заступник Руслан Салютін, очільник тендерного комітету, саботує проведення тендерів на закупівлю ліків за державними програмами, і казав, що давно підготував подання про його звільнення. 

Чому на годину запізнився на презентацію своєї книги в Спілці письменників поет? Не кожен з його побратимів по перу пояснить свою непунктуальність ось так: «У нас о 8-й ранку був бій, а потім десь до 10-ї наші позиції накривали мінометами. Це така зараза: не можеш відстрілюватися, коли летить міна, бо б’ють здалеку, треба пересидіти в окопах, бліндажах. Сьогодні били з великокаліберних мінометів — якщо ти не на позиції і не в окопі, найкраще знайти схованку десь у підвалі. А щоб сісти в авто і їхати, не було й мови. Як тільки виникла пауза, втомилися по нас стріляти, я вирушив до вас». 

«Немає значення, коли він загинув, — сімдесят років тому в карпатському лісі, сім місяців тому на Інститутській чи сім днів тому в Донецькому аеропорту. Ми маємо берегти пам’ять про всіх них. Адже наша свобода — їхня кров», — цими словами відкрив пре м’єрний показ документальної стрічки «Хроніка Української Повстанської Армії (1942—1954)» у Центральному будинку офіцерів Збройних сил України директор Українського інституту національної пам’яті історик Володимир В’ятрович. Організували захід Український інститут національної пам’яті, Міністерство оборони та Галузевий державний архів Служби безпеки України.

Так уже сталося, що наш ринок заполонили зарубіжні товари легкої промисловості, однак санітарні служби періодично констатують, що значна їх частина шкідлива для здоров’я. Проте бідний покупець лише  стинає плечима. Мовляв, а куди подітися, все одно нічого кращого вітчизняного немає.

Неправда, є! І навіть таке, що подібного за кордоном не мають. Біда   в іншому: про досягнення українських вчених і виробничників у створенні і освоєнні нових матеріалів для легкої промисловості мало відомо широкому загалу. І в цьому не провина, а біда винахідників та розробників, оскільки 23 роки вітчизняний ринок орієнтують на поставку зарубіжного краму, а отже, й виробництва та науки. 

«Три серця» покажуть у Національному палаці мистецтв «Україна» о 17-й годині 25 жовтня: фільмом-відкриттям Міжнародного кінофестивалю «Молодість-44» стане нова стрічка з такою назвою провідного французького кінорежисера Бенуа Жако з Венеційського кінофестивалю. Найкоротше її сюжет означений як історія кохання на трьох: Сільві, з якою Марк познайомився, тиняючись містом після запізнення на нічний потяг, а за кілька днів не з’явився на побачення з нею, повертається до колишнього чоловіка. Та на цьому їхні долі не розминулися. Бо зустрівши невдовзі Софі й запропонувавши їй руку і серце, чоловік і не здогадується, що ця жінка — найрідніша людина для Сільві…   

Вражає творче довголіття — шістдесят років. Унікальний творчий доробок, який не піддається обліку, бо втілений не тільки в сотнях оперних вистав, а й у незліченній кількості хорових і ораторіальних творів, у знаних митцях, які вважають себе його учнями, у найвищих мистецьких відзнаках і державних нагородах, і не тільки українських. 

Це про Льва Миколайовича Венедиктова, корифея оперного мистецтва, одного з найяскравіших українських диригентів-хормейстерів нашої доби, талант і майстерність якого мали безпосередній вплив на формування сучасного обличчя Національної опери України, знаної нині як один з кращих музичних театрів Європи. 

Цього року своє найголовніше свято — День чудотворної ікони Божої Матері «Дубовицька», що припадає на Десяту п’ятницю після Великодня, сільська громада вшановувала разом з Олександром-Андрієм Кочубеєм. І хоча родинне село предків громадянин Швейцарії відвідав уперше, про своє враження сказав так: «Я наче тут уже був. І люди мені знайомі, і мене люди знають». 

У фокусі її уваги — інформаційно-пропагандистська діяльність ОУН-УПА. Адже на цю Покрову ще живі колишні вояки Української Повстанської Армії, які об’єдналися у Волинське братство імені Клима Савура, патріоти краю відзначають 72-гу річницю з моменту створення цієї армії без держави.

Представлену до уваги глядачів експозицію створено на унікальних матеріалах, що їх свого часу розсекретила СБУ і передала у державний музейний фонд. На стендах — оригінальні документи, фотографії та речі українських повстанців 1940—1950-х років.

Щойно в столичному музеї «Духовні скарби України» відкрилася виставка «The Parisianer» в Україні» («Житель Парижа» в Україні). Що означає ця назва? Вона стала аналогом назви популярного часопису культурного життя Нью-Йорка The New-Yorker («Житель Нью-Йорка»). Тут представлено ескізи багатьох обкладинок удаваного, але не існуючого журналу «Парижанин». 

Від сивої давнини день Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня був святом українського козацтва. Тож напередодні  знакової дати до Чигирина з’їхалися козаки Шевченкового краю, сотні гостей  з інших областей країни. Молебнем за соборну і незалежну Україну та во здравіє українського козацтва у церкві святих апостолів Петра і Павла розпочалося в Чигирині святкування Дня українського козацтва.