Гуманітарна політика

Йому позували світові зірки шоу-бізнесу, мистецтва й політики. Одна зі складових його майстерності — самопіар. Художник полюбляє озвучувати, що за  його портрети викладають 50—150 тисяч доларів. Тим часом 1999 року митець заснував благодійний фонд, щоб підтримувати талановитих людей і відроджувати музейні цінності. Нікас Сафронов, титулований в князі, уперше привіз до столиці виставку картин останнього десятиріччя. Вона складається з кількох серій і налічує 120 робіт. Їх розвісили до середини лютого на третьому поверсі Музею історії Києва. На виставці також демонструється композиція, присвячена Сафронову, зі срібла, позолоти, діамантів, аметистової друзи з бюстом Сальвадора Далі. Вхід коштує 60 гривень.

Звідки пішла традиція радувати близьких подарунками, і яких сюрпризів нині люди чекають від Святого Миколая, якого вшановуємо сьогодні? Про це дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

Дві половинки цього подружжя впродовж 40 років скріплюють не лише сімейні узи, а й творчі. Обоє — випускники Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва. Обом по 62 роки, майже одночасно нагороджені званням «Заслужений художник України». Це — Магдалина Белень-Пуглик і Михайло Белень. «УК» завітав до творчого подружжя в їхній будинок,  що неподалік знаменитого Невицького замку в передмісті Ужгорода. 

Визнані майстри-гутники та молоді митці з 16 країн світу впродовж тижня творили зі скла у навчально-виробничих майстернях Львівської національної академії мистецтв авторські  роботи, а відтак представили їх на підсумковій виставці у Національному музеї імені Андрея Шептицького. 

Ця робота Дніпропетровського міського телевізійного театру (директор — Ольга Волошина) отримала Гран-прі V Міжнародного фестивалю екранного та сценічного мистецтв «Кінологос-2013» в Одесі. Здавалося, зовсім недавно знімальна група зустрічалася з її головним героєм у Києві, говорили про відзначення в рідному Дніпропетровську його столітнього ювілею 25 лютого 2014 року. Але нещодавно Євген Березняк пішов із життя… Про те, як врятували старовинне польське місто Краків, знято багато художніх і документальних кінострічок, серед яких відомий радянський трьохсерійний фільм «Майор Вихор» за однойменним твором Юліана Семенова. Прототипами головного героя були три людини: розвідники Євген Березняк і Олексій Ботян, а також відомий письменник Овідій Горчаков (автор повісті «Викликаємо вогонь на себе»), з якого писалися зовнішність і характер «Вихора». До речі, Юліан Семенов із самими розвідниками не зустрічався.

Поспішаючи на інтерв’ю із заслуженим артистом України Віктором Семирозуменком, який 17 років служить в Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки, побачив, що тротуар біля кав’ярні заблоковано. Іранські кіношники знімали бойовик за участю дуже відомого в них актора. Біля спецавто з паризьким (!) номером стовбичили українські статисти, одягнені  французькими поліцейськими. Невже наша столиця перетворюється на кіномекку, де киянам відведена роль статистів? 

Хто міняв звичайну лампочку, знає, що її не можна хапати голіруч відразу після вимкнення — можна обпектися. Бо лампочка розжарювання починає світитися, коли розміщену у її колбі вольфрамову спіраль розігрівають до величезних температур (розжарюють — звідси й назва). Іншими словами, величезна кількість енергії іде просто на нагрівання спіралі і, відповідно, простору навколо лампочки. 

Йдеться про його дилогію «Час смертохристів. Міражі 2077 року» та «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Але спочатку кілька слів про автора цих романів. 

Ця операція не стала переможною, радше її можна назвати драматичною. Але вона поклала початок звільненню Кримського півострова, адже відтягнула від Перекопу значні сили противника і зірвала запланований ним контрудар. Восени 1943 року якнайкраще склалася ситуація для звільнення півострова від німецьких військ. Саме тому Північно-Кавказькому фронту було наказано форсувати Керченську протоку. За задумом операції, яка отримала назву Керченсько-Ельтигенська, одночасно мала відбутися висадка двох десантів — основного північніше Керчі і допоміжного в Ельтигені, невеличкому рибальському селищі. Останній мав би захопити порт Камиш-Бурун, з’єднатися з дивізіями основного десанту і звільнити Керченський півострів. 

У Голлівуді спостерігається бум біографічного кіно, або байопіку. Кінематографісти Росії підхопили цю тенденцію і шукають кошти на фільм «Чайковський». На головну роль розглядають і Джуда Лоу.  Не відстає й  Україна, де спостерігається пожвавлення кіновиробництва. Нещодавно презентували фільм-страшилку «Тіні незабутих предків», зроблений за голлівудськими лекалами, та не за їхніми стандартами. Наступною прем’єрою став байопік «Параджанов» — пряме використання прізвища-бренда всесвітньо відомого «Тінями забутих предків» кінорежисера. Цей фільм має найбільше світових нагород серед вітчизняних стрічок. У грудні «Параджанов» виходить на екрани країни.  

Сильна жінка — це звучить гордо! Але такий титул створює своїм власницям більше проблем, ніж дає користі. Зокрема, видатна вітчизняна  спортсменка Любов Черепаха, яка щоразу прославляє Україну, здобуваючи лише найвищі нагороди, і донині  не відзначена жодною з державних нагород.  Який статус — чемпіонки світу, турботливої матері, громадської діячки або просто коханої жінки — для неї важливіший, наша розмова з чарівною Леді Че. 

Ті, хто бачать кролевецькі рушники вперше, переживають незбагненні відчуття. Перед  ними маліють і дрібніють інші дива, світ стає величавим і невимірним, чарівні візерунки беруть у полон. Немає у світі жодного народу, де б так шанобливо ставилися до свого національного оберегу, що супроводжує кожного з нас усе життя — від народження і до останньої хвилини.  Кролевецькі рушники були, є і будуть національним символом, вони  як український духовний гімн, що звучить у вічності.