Після кожного інтерв’ю з Валерієм Томазовим, очільником української генеалогії, завжди поверталася ніби з гостинцями з пра-пра-бабусиної скрині і казковим бентежним відчуттям, що їм там немає кінця-краю… — Пане Валерію, якими загадковими сюжетами із родовідних кореневищ почастуєте цього разу? — Я взявся за майже недосліджену генеалогію купецтва. Про одну з потужних династій на півдні України, рід Маврокордато, 2010 року вийшла в Греції моя книга — на замовлення тамтешнього видавця. Нині в нас готується її видання українською мовою. Дослідження роду Маврокордато привело мене до інших грецьких родів, тому що усі вони багато разів породичалися. Там просто не було випадкових шлюбів: одружувалися в певному колі, на дівчатах з певних родин. Два двоюрідні брати могли оженитися на троюрідних сестрах, причому тітка одного могла бути дружиною двоюрідного дядька другого.
Гуманітарна політика
З патріархом українського гончарства, найстаршим серед побратимів свого цеху, я зустрілася в Опішному. Майже вісімдесят років віддав він древньому ремеслу. Глина для нього — живий матеріал, з якого народжуються живі скульптури.
Споживчий ринок можна порівняти з полем бою: продавці проти покупців. Але нам, покупцям, воювати набагато складніше. Проти нас працює ціла система — продавці, охоронці, адміністрація. У будь-якій війні перемагає той, хто краще підготовлений. Саме цій меті — підвищити обізнаність людей і підняти культуру споживання — присвячена програма «Територія обману», яка протягом року виходить на каналі 1+1. Почалося все зі звичайної курки-гриль, якою у відрядженні отруїлися колеги телеведучого Олексія Душки. Тоді він і вирішив зробити передачу про товари, які ми купуємо в супермаркетах. Після першого випуску з’ясувалося, що проблем, про які варто поговорити, — безліч.
Недавно у столиці проходив 43-й Міжнародний всесвітній конгрес бджільницьких асоціацій «Апімондія». Місто, в якому він проводиться, пасічники називають світовою столицею бджільництва. Що за цим? Розповідає директор Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» доктор ветеринарних наук, професор Олександр ГАЛАТЮК.
Мабуть, не варто багато говорити про те, що значить для українця народна пісня. Це — невичерпне джерело нашої духовності, дбати про чистоту якого — священний обов’язок кожного. Адже аморальне суспільство, як відомо, гине.
Що таке медицина плода, в нашій країні знають поки що лише окремі фахівці. Втім, це одна з актуальних галузей медицини, що вже давно розвинена у всьому світі. Адже сьогодні майже кожна четверта дитина, яка помирає на першому році життя, з’являється на світ з вродженими вадами розвитку. У якому стані сьогодні медицина плода в Україні, як впроваджується цей напрям у перинатальних центрах — наша розмова з головним неонатологом Міністерства охорони здоров’я Єлизаветою ШУНЬКО.
Ким мріяли стати сільські дітлахи на початку 1960-х? Здебільшого космонавтами, моряками тощо. І наполегливо готуючи себе до обраного фаху, облаштовували ракету у діжці з-під огірків, а крейсер — у кориті для купання чи прання. А як робив перші кроки до свого життєвого покликання мій співрозмовник? Може, вже змалку залюбки розмахував дерев’яним патичком, уявляючи себе з диригентською паличкою у руці? Із спогадів про дитинство й розпочалася наша розмова з маестро.
Острів Березань, що в Чорному морі, — клаптик суші площею 11 гектарів, на якому немає води, кущика чи деревця. В античні часи він був півостровом, розмір якого майже вдвічі перевищував нинішній. Тут буяло життя: знахідки підтверджують, що Березанське поселення (Борисфеніда) — єдине збережене на території Північного Причорномор’я, що належить до раннього періоду грецької колонізації. Кого тільки не бачила ця земля: кімерійців, скіфів, римлян, готів, турків. Біля острова пролягав торговий шлях «із варягів у греки». Острів понад сто років досліджують археологи, кожен етап розвідок дає нове відкриття, розкриває давні таємниці, дає змогу під іншим кутом поглянути на події світової історії. Не став винятком і рік 2013-й.
Відразу скажу, що не збираюсь вимагати заборони на показ мультиків про Крокодила Гену, Простоквашино, Вовка із Зайцем. Так само як і радянського серіалу про Шерлока Холмса з Василем Лівановим у головній ролі тощо. І вирізати всі сцени, де головні герої димлять тютюном, теж не буду пропонувати. Ці фільми — історія, нагадування про часи, коли головним було, як ти ставишся до будівництва комунізму. А куриш при цьому чи ні — це вже справа другорядна. Партійні виконроби не надто переймалися: Помре бідолаха від раку чи бахне його інфаркт — не біда, будівничих радянщини у країні сотні мільйонів. Натомість пропоную звернути увагу на сучасний кінематограф — як інструмент вживляння у суспільну та особисту свідомість не найкращих стереотипів поведінки.
Славко Вакарчук іронічно-коректно написав у Твіттері: «Коментарі з приводу «того самого випадку в Саратові» просимо шукати в піснях гурту «Океан Ельзи». Цитуйте за смаком». Відразу згадалося: «Тому, хто чує, давно вже все ясно і так». Очевидно, що пісні «ОЕ» (який має, до речі, в РФ дуже багато прихильників) раптом почали різати слух владі північної сусідки з тієї самої причини, що й поперек горла свого часу стали українські цукерки та сир. До слова, якщо прочитати повідомлення про ексцес у Саратові уважніше, з’ясується, що самих учасників «ОЕ» оштрафували лише на 4,5 тисячі гривень, а ось організатора з російського боку — на суму, в понад десять разів вищу, — 55 тисяч. Бо насправді одержання всіх потрібних дозволів — це клопіт того, хто організовує концерти гурту.
Поширеність серцево-судинних захворювань в Україні набрала не просто загрозливих розмірів. Бо дві третини загальної смертності від цієї патології нині вже цілком можна розцінювати як виклик не тільки системі охорони здоров’я, а й національній безпеці. Адже інфаркти, інсульти дедалі частіше трапляються тепер у молодих людей, після порятунку життя яких держава має брати їх на утримання. Якщо із цими хворобами, що вражають 70- чи 80-річних, ще якось можна змиритися, то така драма в житті тридцятилітнього чоловіка чи жінки боляче б’є по сім’ї, призводить до втрати працездатності у розквіті сил. І як наслідок — падіння якості життя, рівня достатку родини.
Усі ми розуміємо, що жодне перетворення в будь-якій сфері не може проходити гладенько і безболісно. Особливо якщо суттєве реформування стосується такої надважливої сфери, як охорона здоров’я. Успішне впровадження будь-яких новацій має грунтуватися на зваженому підході, чіткому формулюванні мети, затвердженні покрокового плану та критеріїв оцінки реформування. Аналіз того, що вже зроблено, допомагає уникнути помилок у майбутньому. Тож Інститут економічних досліджень та політичних консультацій провів «круглий стіл» «Реформа охорони здоров’я в Україні: ідея та реалії», не тільки проаналізувавши зміни у вітчизняній системі охорони здоров’я, а й поділившись досвідом для її подальшого покращення.