We Are One — таку назву має пісня, яка стала гімном 20-ї світової першості. Під час відкриття футбольного свята на стадіоні «Арена Корінтіанс» в Сан-Паулу її виконали Дженіфер Лопес разом із бразильською співачкою Клаудією Лейтте. А після закінчення урочистої частини на поле вийшли учасники першого матчу південно-американського мундіалю — збірні Бразилії та Хорватії. У більшості прогнозів саме господарів Кубка світу-2014 називають головними фаворитами турніру. Скептики звертають увагу на інше: останній раз п’ятиразові чемпіони світу святкували успіх 12 років тому в Японії та Південній Кореї. У двох попередніх світових фіналах чаклунам м’яча нічим було похвалитися. У 2006-му в Німеччині і в ПАР-2010 земляки славнозвісного Пеле зупинялися в чвертьфіналі, поступившись спочатку французам, а згодом — збірній Нідерландів.
Футбол
Усе могло скластися інакше. І тоді наприкінці травня збірна України розпочала б тренувальний збір перед фінальним турніром чемпіонату світу-2014. 15 червня в місті Порту-Алегрі на стадіоні «Бейра-Ріо» дружина Михайла Фоменка могла б стартувати на бразильському мундіалі матчем проти Еквадору. Два інші суперники по груповому турніру теж не видавалися непереможними — Швейцарія та Гондурас. Тож для виходу до 1/8 фіналу світової першості зовсім не обов’язково було стрибати вище голови.
Лише останній тур національного чемпіонату розставив усі крапки над «і». Упевнена перемога на фініші — у рідних стінах над донецьким «Металургом» дала змогу Руслану Ротаню з партнерами стати срібним призером Прем’єр-ліги. Під керівництвом іспанського тренера Хуанде Рамоса команда з берегів Дніпра тричі поспіль фінішувала слідом за трійкою призерів. Здійснити ривок у зону Ліги чемпіонів вдалося лише зараз: головного конкурента в суперечці за звання віце-чемпіона країни — харківського «Металіста» — дніпропетровці випередили на два очка.
Фініш футбольного сезону зазвичай дарує несподіванки — приємні і не дуже. Скажімо, в Німеччині рекордсмен за кількістю проведених у Бундеслізі сезонів — «Гамбург» — опинився на межі турнірної катастрофи. Якщо клуб програє перехідні матчі мало кому відомому «Гройтеру», то втратить місце в елітному дивізіоні. Найгучніша сенсація сезону в Англії: після того як титулований Алекс Фергюсон залишив «Манчестер Юнайтед», команда вперше з 1989 року не потрапила ні в Лігу чемпіонів, ні в Лігу Європи.
Навесні 2009 року «Динамо» під керівництвом Юрія Сьоміна виграло золоті медалі української Прем’єр-ліги. Наступні п’ять сезонів першим у турнірній таблиці незмінно фінішував «Шахтар». Рік тому команда Олега Блохіна не зуміла втримати в руках навіть «срібло»: чемпіонат вона закінчила третьою. За тур до закінчення нинішньої національної першості стало очевидно: це не межа падіння. Незалежно від результату останньої зустрічі з луганською «Зорею» кияни вперше в новітній історії опиняться за межею трійки призерів.
Зазвичай матчі, в яких вирішується доля золотих медалей, проводяться в один ігровий день і починаються одночасно. Це для того, щоб жоден з учасників чемпіонської гонки не мав переваги над суперниками. У вітчизняному футболі ця пересторога виявилася зайвою. Наступної неділі «Шахтареві» досить зіграти внічию в Луганську, щоб учергове стати кращою командою української Прем’єр-ліги. Навесні команда Мірчі Луческу поступилася лише «Дніпру» та «Ворсклі», натомість здобула 7 перемог. 21 набране очко із 27 можливих — такий темп виявився не до снаги конкурентам. Найближчого з них гірники випереджають на 6 балів.
Минулого четверга увага уболівальників була прикута до Одеси, де господарі поля приймали київських динамівців. Уже в дебюті зустрічі підопічні Сергія Реброва опинилася в ролі тих, хто наздоганяє: ворота Максима Коваля вразив Олексій Антонов. Лише за хвилину до фінального свистка бронзові призери першості зуміли уникнути поразки: ударом здалеку відзначився захисник гостей Євген Макаренко.
Своєму наступникові на тренерській лаві киян відправлений у відставку Олег Блохін залишив важкий спадок. Рік тому екс-наставник збірної України став автором антирекорду: вперше в новітній історії під його керівництвом «Динамо» фінішувало на третій сходинці турнірної таблиці. Зараз і «бронзова» позиція виявилася під загрозою, адже за втраченими очками киян випереджають не тільки «Шахтар» і «Дніпро», а й «Металіст».
Перед нашими очима «Ворскла» перетворюється на грозу фаворитів. У рідних стінах симпатична команда Василя Сачка вже відбирала очки у віце-чемпіона — «Металіста» (1:1) і бронзового призера першості — «Динамо» (2:2). У середині квітня Денис Дедечко з партнерами створили справжню сенсацію, обігравши одноосібного лідера — «Шахтар». — Ця перемога для мене найвагоміша як для тренера, — зізнався після фінального свистка наставник полтавців. — Ніхто не сперечатиметься з тим, що футболісти «Шахтаря» технічніші, швидші і майстровиті. Мої хлопці протиставили суперникові максимальну самовіддачу, за що і були винагороджені.
Перед тим, як арбітр зустрічі одесит Віктор Швецов дав стартовий свиток, майже 40 тисяч глядачів, яких зібрав на трибунах НСК «Олімпійський» центральний матч туру, стоячи вітали моряків екіпажу «Кіровограда», що нещодавно повернулися з окупованого Криму. Мужні хлопці залишилися вірними присязі Батьківщині. Можна тільки уявити почуття, які переповнювали серця героїв-моряків, коли тисячі вболівальників на уславленій футбольній арені виконали національний гімн України.
Центральний матч туру проходив у Харкові, де зустрічалися чинний чемпіон і друга команда країни за підсумками минулого сезону. На старті весняної частини першості обидва клуби опинилися в незвичному для себе становищі. «Шахтар», приміром, протягом 2013 року на «Донбас Арені» не програв жодного матчу. А в рік чемпіонату світу в Бразилії в рідних стінах гірники поступалися вже двічі. Спочатку футболістам чеської «Вікторії» в 1/16 фіналу Ліги Європи, а згодом у принциповому протистоянні найголовнішому конкурентові на внутрішній арені — «Дніпру».
Здавалося б, динамівцям не варто було особливо хвилюватися напередодні чергового побачення з «Металістом». На вузькій кубковій стежині жереб шість разів зводив між собою лідерів українського футболу — у наступне коло завжди виходили біло-блакитні. Багато хто з фахівців вважає: кубкові матчі — це, передовсім, поєдинки нервів. Якщо погодитися з ними, то віра у власні сили столичних футболістів завжди була на висоті: вісім перемог у десяти попередніх зустрічах із загальним рахунком 22:5.