«Ви на річку не ходіть, там вода цвіте, можете набратися всілякої зарази», — так сусідка тітка Галька намагалася охолодити літній ентузіазм моєї родини буквально в перший день перебування в перлині Полтавщини — курортному Миргороді. Спершу промайнула думка: все, збираємо валізи — й додому. Бо охолодитися в таку спеку, яка стояла цього літа що в Києві, що на Миколаївщині, що на Полтавщині, хотілося лише у воді. 

На початку другого тисячоліття мені випало працювати власкором по Запорізькій та Дніпропетровській областях газети «Водник», офіційного органу тодішнього акціонерного товариства «Укррічфлот», акції якого було розподілено між самими працівниками, котрі й обрали на зборах своє керівництво. Справи на виробництві йшли тоді, можна сказати, ідеально.  

Відомо, що є теорія, згідно з котрою будь-які дві людини на Землі розділені не більше, ніж п’ятьма рівнями спільних знайомих (і, відповідно, шістьма рівнями зв’язків). Ми з друзями перевірили її ще й стосовно нинішніх зв’язків, які зазнали серйозного випробування війною. А поштовхом, приводом, об’єднавчим мотивом стала творчість нашого колеги, журналіста і поета Петра Шевченка (Біливоди). 

Останнім часом стало «доброю» традицією, що жоден місяць не минає без підвищення комунальних тарифів. Дорожчала холодна вода, потім гаряча, а з 1 липня у столиці підвищилася плата за утримання прибудинкової території. Розпорядження від 6 червня 2017 року оприлюднено на сайті КМДА. Нові тарифи передбачено для понад 8 тисяч будинків, де немає ОСББ, а отже тарифи розраховують керуючі компанії. 

Дивна річ життя. Його шлях мав перерватися багато десятиліть тому, ще в 1961-му, коли Гагарін полетів у космос. Так вирішили кати, приговоривши до розстрілу (пізніше Верховний Суд замінив його 15 роками позбавлення волі). Але він живе й досі в країні, за незалежність якої боровся, його ж катам і в страшному сні не могло наснитися, що таке станеться. 

На Сумщині, особливо в обласному центрі, незважаючи на погодні зміни, неймовірно спекотно. Але тепер не стільки від сонця, як від соціальної аномально високої температури. Маю на увазі низку гострих конфліктних ситуацій з приводу запровадження нових тарифів на газ, а буквально від учора-позавчора — і опалення в осінньо-зимовий період. 

Пам’ять жертв збитого вже понад три роки тому в небі над Донбасом малайзійського авіалайнера рейсу МН17, немов легендарний попіл Клааса, стукає в кожне небайдуже серце. Немає сумніву, що вбивць неодмінно назвуть поіменно та притягнуть до відповідальності. 

Зі шкільного курсу географії відомо, що найбільші річки України — Дніпро, Дністер, Південний Буг — течуть на південь. Це спричинено переважним похилом місцевості. Нехай цей похил і не такий великий, та він позначається й на кліматі країни, роблячи його трішки теплішим. Важливо й те, що саме на півдні розташовані наші моря, які слугують і транспортними шляхами, і місцем відпочинку. Велике значення мають південні регіони в сільському господарстві: саме там вирощують найсмачніші овочі і фрукти. 

Уже не один рік у державі точаться дискусії про реформування лісового та мисливського господарства, в яких, до речі, професійні лісівники-практики беруть участь епізодично. Здебільшого присуди виносять так звані аматори-балакуни, які про галузь і її проблеми знають не з власного досвіду, а розповідей, спостережень, ба навіть публікацій у ЗМІ і телепередач. Проведено десятки дискусій на найрізноманітніших рівнях і майданчиках, зламано і зігнуто сотні списів… Але… Все лишається на місці. Утім, погляньмо на лісову ситуацію з іншої точки зору: чи й справді там усе так погано, як це намагаються подати?Для мене як людини, котра понад 30 років працює в лісовому господарстві і має змогу порівнювати і аналізувати конкретну статистику, відповідь однозначна — ні! 

«Без води ані туди, ані сюди», — весело співав характерний персонаж однієї з радянських комедій 30-х років минулого століття, хазяйновито сидячи на діжці зі своїм товаром. Та нині він заспівав би іншої — скажімо, щось на кшталт: без обліку води — ані туди, ані сюди. І це, здавалося б, чудово. Адже нам з усіх усюд доводять, що сплачувати слід лише за спожиті послуги. І на це спрямовано всю державну політику з енергоефективності та ощадливого використання ресурсів. Ось де, за задумом комунальників, мають звучати фанфари й оплески вдячних абонентів.