«Народна мудрість каже: добре там, де нас нема. Але ж ми всюди», — цими словами чи то починається, чи закінчується одне телешоу. І справді — наших співвітчизників можна знайти чи не в будь-якій країні світу. І не лише туристів. А й тих, хто хоче прижитися в зарубіжжі. І, власне, багатьом це вдається. Безвіз, здається, тільки пришвидшить цей процес — недарма за біометричними паспортами такий ажіотаж! 

Шокувало і, як кажуть, просто-таки прибило до землі повідомлення: у Володимирецькому районі на Рівненщині у шкільному вуличному туалеті хлопчаки знайшли… немовля. Прямісінько на дні стічної ями! Бачили б ви ту яму — жах! 

Навесні 2014 року державні прапори України в Донецьку знімали, точніше, зривали під захоплене ревіння натовпу, що тоді більше нагадував, даруйте, стадо наших далеких-далеких печерних пращурів. Адже в цьому зібранні не зовсім домашніх представників роду людського нітрохи не бракувало охочих потоптатися брудними шкарбанами по синьо-жовтому полотнищу чи розірвати його руками на клапті. 

У Житомирі представили нову концепцію міських пасажирських перевезень, розроблену виконавчою владою. Нововведення зводяться до вже звичної для багатьох міст-мільйонників схеми, коли громадський транспорт на радіальних лініях руху підвозить пасажирів до кільця в центрі, яке поєднує в єдине ціле весь пасажиропотік. 

Нещодавно, готуючи матеріал до друку, зіткнулася з такою позицією держслужбовця. Чоловік цілком серйозно забороняв згадувати, що він майстер спорту: не пасує, мовляв, до статусу... Йшлося про його участь у футбольному турнірі. Невже те, чим раніше гордилися, тепер треба приховувати? Бо я наївно вважала, що чим більше здібних і високоосвічених чиновників, тим вищий рівень взаємовідносин у державі, тим надійніше щеплення від корупції, хамства і формування непереступних граней у людській душі під час виконання службових обов’язків. Найнадійніший контроль, може, надійніший, ніж покарання. 

Згідно з офіційною статистикою, цього року відбувається поступове зростання обсягів виробництва вітчизняних товарів легкої промисловості — одягу й взуття. Це неабияк тішить, адже наш легпром тривалий час не міг здолати велике падіння. 

«У Франківську застрелився з рушниці співвласник будівельної компанії. У Херсоні чоловіка порізали під час бійки між двома компаніями. У Чернігові у гідрокар’єрі потонув 58-річний чоловік. На Волині троє дівчат отруїлися алкоголем. Вінничанин налагодив бізнес зі збуту «важких» наркотиків. У Кривому Розі троє чоловіків з автоматами пограбували ювелірний магазин. Заступника головного лікаря однієї з лікарень у Сумській області затримали на хабарі. Аварія на Волині: авто на смерть переїхало пішохода. Підозрюваного у вбивстві випускниці з Тернопільщини направили до психлікарні. У центрі Хмельницького напали на чоловіка. Запоріжці масово труяться літніми продуктами…» 

Звичний мітинг посеред Донецька кипів проросійськими здравицями, пінився антиукраїнською люттю і ненавистю та шкірився триколірними прапорами й нашвидкуруч написаними гаслами. Мою увагу найдужче привернули плакати: «Путін ввіді войска!» та «Фашизм нє пройдьот!» Адже знавіснілі носії недолугих закликів іноді так стояли у натовпі, що оті слова читалися у скороченому і ще потворнішому варіанті: «Путін ввіді… фашизм». Ця ситуативна моторошна гра слів уже тоді, навесні 2014 року, на відміну від вигаданої тиражованої загрози донеччанам від «українських фашистів», стала жахливою реальністю для жителів Донецька. Бо ця й інші території краю потрапили під окупацію режиму, що справді має всі ознаки фашизму, один із сучасних проявів якого навіть спонукав до виникнення неологізму рашизм. 

У липні нинішнього року представники Національного реєстру рекордів України зафіксували чергове досягнення в категорії «Наука і технології». Пам’ятаєте нещодавно розтиражований у ЗМІ й інтернеті велетенський портрет молодого Тараса Шевченка, створений посівом рису з чорним листям по зеленому полю неподалік Скадовська Херсонської області? 

... Невдячна це справа — кепкувати з потуг наших бійців ідейного фронту. Бо реальність може виявитися значно сміховиннішою, ніж твої кпини. Ось кому, здавалося б, заважала наче й зовсім невеличка, але цілком самодіяльна родзинка, яку зауважували проте чимало гостей Одеси. Табличка над одеським двориком з усіма назвами його вулиці від імперських часів і до нинішніх: Новорибна — Чижикова — Пантелеймонівська. З відповідними символами, що означали певну епоху.