І за життя поета, й нині його прізвище годі шукати в літературно-критичних  обоймах. Хоч  його байки, гуморески, ліричні поезії, переклади тощо — понад десяток окремих книжок — успішно проходять випробування часом.

1955-го на першу збірку «Байки» в бібліотечці «Перця» тепло відгукнувся Остап Вишня: «От і маємо ми з вами в українській літературі ще одного талановитого байкаря! Велика це, товариші, радість!»

А Максим Рильський, рецензуючи колективний збірник молодих авторів і акцентуючи на байках, писав: «Якщо Павло Ключина — це той самий Павло Ключник, що надсилав мені колись ліричні вірші, то я просив би його не занехаювати й лірики». 

Один мій знайомий, який працює у європейських міжнародних структурах у Страсбурзі, вирішив цього літа поїхати до Києва як турист. Він кілька разів повторював, що його приїзд не має нічого спільного з політикою і він хоче просто відпочити. Річ у тім, що його хобі — дегустація вин і написання статей до спеціалізованого міжнародного журналу. Ось редактор і замовив йому статтю про ринок вин України і вплив на нього підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Тож мій знайомий вирішив поєднати корисне з приємним. «Крім того, мені цікаво побачити Київ і порівняти його з Москвою, де я був кілька років тому», — пояснив, коли ми зустрілися за філіжанкою кави у червні.   

Президент Петро Порошенко сподівається, що у п’ятницю Тристороння контактна група розпочне переговори щодо процесу мирного врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях, а також що буде зроблено реальні кроки для досягнення миру. Про це він заявив під час зустрічі з українцями, яких було звільнено з лівійського полону. 

За даними Харківського регіонального міжвідомчого координаційного штабу з надання допомоги переселенцям зі сходу України, до області щоденно прибуває велика кількість громадян із Донбасу. Якщо наприкінці червня в обласну базу внесено 4893 особи, то серпні було вже 34 786 осіб.

На одному із засідань РНБО визнано зразковим досвід надання комплексної допомоги Донбасу трудівниками та особовим складом Міжрегіонального центру швидкого реагування (МЦШР) ДСНС України міста Ромни Сумської області.
У серпні 100 представників особового складу та 20 одиниць спеціалізованої техніки прибули на Луганщину, до Сєверодонецька, визволеного від терористів та найманців, аби спільно з місцевими комунальними службами розпочати відроджувати з попелу і руїн адміністративні та житлові будинки, освітні й медичні заклади, реанімувати транспортне сполучення, електричне та водопостачання, розміновувати території населених пунктів. Словом, готувати друге народження колись красивого, а нині сплюндрованого міста.

 «Війна нового типу», «гібридна», «комбінована»… Усі ці поняття мають однакове значення: війна, що порушує усі уявлення про війну, котрі мав сучасний цивілізований світ.

Явище має кілька характерних ознак. Насамперед війну не оголошують. «Інвазія» ворожої держави відбувається поступово, під прикриттям нібито «місцевих ополченців» та «добровольців». Це дає змогу державі-завойовнику не нести жодної відповідальності та позиціонувати себе як «третю сторону» на переговорах «воюючих сторін».

Попри те, що з дня одеської трагедії 2 травня минуло чотири місяці, правоохоронці майже не наблизилися до відповіді на запитання «Хто винен?» («Одеса вистоїть!» у номері «УК» від 6.05.2014 р. і «Одеса прагне миру» у номері «УК» від 23.05.2014 р.) Громада ж на виклик «Що робити?» пропонує вже зовсім розпачливі варіанти. «Якщо на наступному засіданні знову прозвучить фраза наших колег, що «триває слідство», — каже депутат облради, член її тимчасової комісії з розслідування подій 2 травня Микола Скорик, — я пропоную нашу комісію розпустити і офіційно оголосити, що представники місцевого самоврядування нашого регіону не мають жодного впливу на цю ситуацію». 

Знати ім’я людини, яка перебуває і виконує свої обов’язки в зоні АТО, — це знак найвищої довіри. Більшість людей під час зустрічі замість імені називають свій позивний. А є люди, про яких складають легенди та розповідають їх від блокпостів до позицій. Ось, наприклад, Француз. Людина залізних нервів та просто титанічної сили духу. Його робота — це знешкодження «тихої смерті». Іншими словами, убезпечення різноманітних мін та вибухових пристроїв, які щедро полишають за собою терористи. 

Полтавці активно обговорюють проект розпорядження Кабміну щодо реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування.

Ця концепція передбачає передачу функцій з управління автодорогами місцевого значення у комунальну власність обласних рад, створення захищеного Державного дорожнього фонду. Також планується внесення змін у законодавство щодо оптимального розподілу обсягів фінансування будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автошляхів державного і місцевого значення, впровадження платних доріг та інших інвестиційних проектів зі створення об’єктів придорожньої інфраструктури. ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» реформують з можливістю оптимізації виробництва дочірніх підприємств, подальшої приватизації акцій та продажу надлишкового майна на конкурсних засадах.

Генерал-лейтенант «Г» заявив днями, що хоче створити в українській армії структуру, аналогічну радянському «СМЕРШу». Причому — у своєму безпосередньому підпорядкуванні. Не Президента… Хоча створений 1943-го «Смерть шпигунам» підпорядковувався безпосередньо Сталіну.

Цей генерал вочевидь передивився російських серіалів про «мужніх і доблесних» борців зі шпигунами та зрадниками. Офіційна радянська, а нині російська пропаганда багато сказала, написала та зіграла на екранах про успіхи цього ду-у-уже своєрідного підрозділу радянського Міноборони, який на певному етапі Другої світової підміняв у СРСР контррозвідку. Але якщо навіть ці досягнення добре відгодованих бійців внутрішнього фронту й мали місце, не варто забувати й про інший бік медалі.