Суботні зустрічі

Заслужений академічний Закарпатський народний хор — одна з візитівок області. На пісенних хвилях розносить світом красу краю за Карпатами, своєрідність його культури, багатонаціональні традиції. З директором-художнім керівником і головним диригентом хору Наталією ПЕТІЙ-ПОТАПЧУК незадовго до відзначення 75-річного ювілею зустрівся кореспондент «УК».

Артема Гаріна чудово знають не тільки в Сумах, а й в Україні, світі. Він належить до феноменів людської пам’яті, адже входить у десяток найпам’ятливіших людей світу. Його досягнення у царині цифр після коми знака Пі вже стали легендарними і посіли належне місце у рекордних реєстрах. Сьогодні Артем ГАРІН — гість «Урядового кур’єра».

Фотохудожник з Рівного Олександр Харват, здається, народжений для створення цікавих інформаційних приводів. Рівняни ще захоплено розглядають його фотовиставку «Такий вигляд має мужнє милосердя», герої якої — медики центральної міської лікарні, які стоять на першій лінії боротьби з коронавірусом, а він сам уже в Одесі. Там у галереї «Сади Перемоги» презентує 100 найкращих фотографій шостого міжнародного конкурсу репортерської фотографії Life Press Foto, що цьогоріч уперше змінив рівненську прописку і розширив географію учасників аж до 27 країн. 

Ті, хто хоч раз бачив вироби сумчанина Олександра Шарапова, не приховують захоплення і здивування. Бо те, що він виготовляє, не підпадає під жодне лекало, стандарт чи якусь усталеність. Неймовірна гра кольорів і тіней, фантастичне геометричне поєднання ліній і згинів, яскравий політ творчої уяви — все це переплітається у сережках, кулонах, брошках, шкатулках та інших виробах, які в умілих руках Майстра стають витворами мистецтва. А сьогодні Олександр ШАРАПОВ — гість «Урядового кур’єра».

Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури створено того самого року, коли край за Карпатами ввійшов до складу України — 1945-го. Цьогоріч йому виповнюється рівно 75. Чого досягнуто за три чверті століття, чим сповнені будні працівників закладу, розповідає його директор Ганна ДРОГАЛЬЧУК. Робота в цій установі охопила більшу частину трудової біографії співрозмовниці, з якою зустрівся наш позаштатний кореспондент.

Дивно, здавалося б, але факт: літня Олімпіада-80 у Москві була першою й водночас останньою і на теренах СРСР, і в колишніх союзних республіках, що давно стали незалежними державами. У липні виповнюється 40 років від старту ХХII літніх Олімпійських ігор, які й досі мають неоднозначні оцінки світового співтовариства.

У сучасному національному образотворчому мистецтві Микола Жулінський із Сум займає свою окрему нішу. І не тільки як художник, а як прозаїк, філософ, наставник молоді. «Урядовий кур’єр» поспілкувався з митцем.

Іван Хланта — неповторна особистість у духовному житті української нації. І в цьому немає перебільшення. Кандидат філологічних наук, доктор мистецтвознавства, лауреат літературних всеукраїнських та обласних премій. У його доробку кілька десятків томів записів українських народних пісень, казок, легенд, переказів, бувальщин, коломийок та інших народнопоетичних жанрів. Світове народознавство не знає жодного подібного прикладу. «Урядовий кур’єр» попросив Івана ХЛАНТУ розповісти про його діяльність на ниві української духовності.

Щойно закінчивши комерційний коледж у рідному Тернополі, він, 21-річний юнак, наважився вийти з-під опіки батьків і податися у незвідані світи. Понад 20 років живе у столиці Великої Британії Лондоні, займається улюбленою мистецькою роботою. Але не забуває українську землю. Сім років поспіль організовує персональні виставки, ознайомлює краян із власною творчістю. Сьогодні українського і британського скульптора Миколу СОЛОНЕРА запросили до розмови за філіжанкою кави.

Напевне, більшість із нас, відвідуючи храм, звертали увагу на святошну красу іконостасів та ікон. Вкриті позолотою й без неї, вони викликають у нас душевний трепет. Вочевидь, ті, хто їх зробив, мають особливий талант. З одним із таких одухотворених майстрів полтавцем Юрієм Панкевичем я познайомився на виставці в місцевому художньому музеї імені Миколи Ярошенка (Галереї мистецтв), яка відбулася ще до введення карантину через епідемію коронавірусної хвороби. Тут уперше експонували 23 його ікони, які мене вразили, і я захотів ближче познайомитися з талановитим майстром.

Отримавши редакційне завдання написати про волонтерок-рукодільниць із Полтави, які започаткували вишивання рушника-оберега «Україна всіх єднає», що понад 20 разів побував на фронті, я завітав у їхню майстерню в бібліотеку-філіал №7 ЦБС міста Полтави трохи раніше. Доки вони збиралися, встиг її роздивитися. Увагу привернули вишите хрестиком панно із зображенням Тараса Шевченка й кілька вишитих рушників та ікон, обрамлених витонченим мереживом.

Віднедавна в Україні посеред лютого наших колег у погонах вітають із Днем вшанування військового журналіста. Ця дата не випадкова. Саме 16 лютого 2015 року поблизу Дебальцевого під час збирання матеріалу про присутність на українській землі російських «іхтамнєт» загинув військовий кореспондент, капітан ІІІ рангу Дмитро Лабуткін, нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та недержавною відзнакою «Народний Герой України». На жаль, це не єдина втрата: у драматичних 2014—2015 роках із відряджень на Донбас не повернулися журналісти Олег Задоянчук, Віктор Гурняк, Олександр Черніков, Сергій Ніколаєв.