Не вперше співаю осанну туристичній Херсонщині, а вона не перестає вражати ще незвіданими перлинами. Цього разу відкриттям став Бирючий Острів.
Півгодини від Генічеська на швидкісному глісері — і нас зустрічає зовсім інший світ. У ньому діють закони природи, тому брати наші менші, які його переважно населяють, не надто переймаються присутністю людини. Перед нашою вантажівкою-позашляховиком раз по раз, наче граючись, стрімко проскакує довгий ланцюжок ланей, а ось невелика група статечних оленів до гостей поставилася стримано: навіть не поворухнулись, тільки поглядом провели. Цих видів копитних тут тисячі, а є ще муфлони, кулани, косулі… Про пташине царство — окрема мова. 

Написала заголовок-підзаголовок і одразу згадала старий одеський анекдот. Радше не весь, а його підсумкову фразу: «Про що б ви там не говорили, а їхати треба!». Раджу це зробити всім, у кого є можливість трохи перевести подих. Бо напруження зашкалює, будь-яке спілкування серед звичного оточення зазвичай зводиться до політичних баталій, внутрішній спокій підірвано, а що корисного можна зробити в такому стані?
А тим часом в Одесі… Передусім, як хвилі об берег, розбиваються лякалки про сепаратистські настрої містян. Насправді збурення мають ну дуже локальний характер, та й ті, за словами одеситів, «привнесені, бо не в культурі нашого багатонаціонального міста з’ясовувати стосунки».  

Про те, що на землях Полтавської області та частково Сумщини розташовані рештки колись могутнього протоміста часу розквіту полісів Еллади, яке сучасники називають Більське городище, а Геродот вважав однією зі столиць Скіфії — містом Гелоном, знаю не перший рік і бував там. Але ця місцина має здатність причаровувати. І ось я знову в дорозі. Поряд зі мною в авто — археолог і історик Олександр Супруненко. 

Серед тих курортів, до яких люди проклали стежки ще в позаминулому столітті, курорт Шаян, що в Хустському районі на Закарпатті. Місцевість із загадковою назвою лежить на лівому березі ріки Тиса за кілька кілометрів від українсько-румунського кордону. Вона не позбавлена переваг технічного прогресу, водночас її природність не задушили блага цивілізації.
Сюди потрапляють через коридор, утворений невисокими вершинами. Гірський хребет нагадує підкову з невеликою виїмкою на сході. Місцевість надійно захищена від вітрів, тож тут не буває різких перепадів температур, а морози нечасті. На тутешніх стежках можна зустріти як пересічних українців, так і парламентаріїв чи урядовців, які не спокусилися на закордонні курорти, а віддали перевагу оздоровленню в Україні. Про ефективність та високі лікувальні властивості карпатських мінеральних вод відомо багатьом українцям. І люди без високих звань-посад приїжджають сюди залюбки. Та й, до слова, на них насамперед тут і чекають: курорт працює цілий рік, й місцеві оздоровниці стабільно виграють усеукраїнські тендери. 

У новій рубриці «Відпочиваємо в Україні» ми розпочинаємо цикл публікацій про можливості оздоровлення на рідних теренах. А вони безмежні як за форматом і різноманітністю послуг, так і щодо фінансових пропозицій. У тому, з кого розпочати акцію, сумнівів не було. Звичайно, «Миргородкурорт». І не тільки тому, що життя йому дала королева вод, у цілющості якої пересвідчилися вже десятки тисяч жителів планети. Тішить те, що потужний комплекс стрімко прощається з найменшими ознаками совковості й дедалі вагоміше заявляє про свою рівноправну участь у світовому клубі медичного туризму. Минулий рік став знаковим для «Миргородкурорту» — на сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої федерації водолікування та кліматолікування у Греції він отримав звання «Кращий курорт світу». Вирішальним аргументом стала його унікальність: крім створених останнім часом умов для відпочинку світового рівня, курорт має лікувально-діагностичну базу, якої годі шукати в інших оздоровницях світу.  

З-поміж тисяч могил на центральному кладовищі Сум знайти цю доволі непросто. Та за допомоги головного архітектора міста Володимира Бикова ми швидко дісталися німецької частини поховань, де між огорожами височіє величний кам’яний валун, оздоблений хрестом. На ньому напис німецькою — Ернестина Шарлотта Шольц — вічний спочинок  знайшла 1912-го.

Пізнання, за висловом філософа Платона, починається із здивування. Якщо розглядати туризм як спосіб одержати нові знання і враження, то цьому знайомству  має також передувати подив. Тільки за такої умови людина захоче розповісти про свою мандрівку друзям, порекомендувати їм відвідати ті чи ті місця, або й сама запрагне повернутися туди ще раз. У цьому плані варто розглядати кожне місто, котре претендує на звання туристичного. Зокрема і Чернігів, який має величезну історичну спадщину.
Тут є чим здивувати гостей. Та чи все зроблено для того, аби вповні розкрити його туристичний потенціал? Відповіддю стала розповідь знайомого, котрий супроводжував Черніговом закордонного гостя. Літній чоловік був трохи спантеличений тим, що цивілізований туалет є тільки на Валу, до якого йти було далеченько. У кафе, куди зайшов пообідати, не виявилося води, а сідати за стіл з немитими руками — нонсенс. 

Торік кількість круїзних відвідин Одеської гавані зросла колосально і дуже стрімко. Про це заявив начальник Адміністрації Одеського морського порту Михайло Соколов. Ця гавань традиційно є національним лідером у галузі морського туризму. Так, торік підсумком круїзного сезону стали 106 суднозаходів проти 80 позаторішніх. Зростання становило 20%. При цьому кількість пасажирів, що відвідали Чорноморську Пальміру, зросла ще стрімкіше — на 27%. Загальний пасажиропотік сягнув 90 тисяч. Пояснюється це тим, що до Одеси стали навідуватися більші за розмірами круїзні лайнери: торік завітали 11 «круїзерів», котрі раніше ніколи тут не бували. Серед них гіганти «Constellation» (293 м), «Costa Deliziosa» (290 м) та «Riviera» (238 м).  

Що потрібно мандрівникові для щастя? Недороге, але комфортне житло, доступні екскурсії, дешева їжа, від якої не закрутить у животі в непідходящий момент… 
Ось і так званий пішохідний індекс розраховується за розміром бюджету, в який обійдеться один день у місті. Він складається з вартості помешкання в готелі економ-класу або хостелі з хорошою репутацією і зручним розташуванням, двох поїздок громадським транспортом, відвідин однієї міської пам’ятки, трьох недорогих страв, трьох пінт пива або келиха вина.
Сучасний Київ посів друге місце за сукупністю зазначених показників, свідчать результати дослідження, проведеного американським аналітичним порталом PriceofTravel.com. 

У тому, що чимало адміністративних районів країни мають чим привабити туристів, укотре переконався, завітавши до кримської Білогірщини. Відсутність великих промислових підприємств, лісові масиви, розвинене фермерство, багата культурно-історична спадщина — складові розвою тут як внутрішнього, так і іноземного туризму. Як наслідок, надходження до  державної та місцевої скарбниць, робочі місця тощо. Що ж пропонує відпочивальникам ця територія?
Абсолютний чемпіон з відвідування, поза сумнівом, — розташований за кілька кілометрів від райцентру парк левів «Тайган». Це й не дивно, оскільки це перший і єдиний у Європі відкритий зоопарк, де на 32 гектарах вільно почуваються понад 50 царів звірів,  серед яких і альбіноси. А ще тут є сила-силенна інших звірів, і що важливо — інфраструктура: готель, заклади харчування та розваг, навіть колесо огляду.