Статті

Будівельна галузь — основа розвитку будь-якої країни. Її роль в економіці важко переоцінити, особливо у важкі кризові часи. Це підтверджується цікавими прикладами з історії, коли в скрутну епоху безгрошів'я та масового безробіття керівники держав давали поштовх будівництву житла, комерційних будівель та автомобільних доріг. Українська будівельна галузь також потроху відновлюється і має амбітні плани на найближче та більш віддалене майбутнє. Саме про це кореспондент «УК» спілкувався з міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадієм ТЕМНИКОМ. 

Ситуація із заборгованістю із зарплат на підприємствах Києва та Київської області має перебувати під особливим контролем центральних і місцевих органів влади. Про це повідомила міністр соціальної політики Наталія Королевська під час наради з питань заборгованості з виплати заробітної плати на підприємствах Києва та Київщини. Міністр нагадала, що станом на 10 червня заборгованість на підприємствах Київщини становить 126,6 мільйона гривень, або 12,7% загального боргу по країні. У столиці невиплаченими залишаються 74,8 мільйона гривень, що становить 7,5% від загального боргу. 

Вдивляючись у красу завмерлого вулкана, в неосяжну блакить моря, жену від себе думки, що привів мене сюди земельний конфлікт, який мляво тягнувся багато років і нині дійшов кульмінації. Не хочеться здаватися ідеалісткою, але я завжди жила з твердим переконанням, що краса природи мусить породжувати гармонію у стосунках між людьми. У нас усе, як завжди, — догори дригом. Таке враження, що ми не доросли до того, аби жити серед краси, а головне — її цінувати і не перетворювати на поле бойових дій.  

До керівника Археологічного центру «Спадщина» Східноукраїнського університету Сергія Санжарова торік звернулися батьки одного з його студентів. Розповіли, що неподалік рідного міста Привілля є незвичайне поле, де здавна знаходять татарські монети. — Ми виїхали подивитися. Познайомилися з двома місцевими краєзнавцями — Володимиром Молчаном із села Шипилівка та Володимиром Ковтуном із Лисичанська. Вони цікавляться давньою історією, досліджують, коли яке село виникло, і обидва збирають татарські монети. Тому й дізналися про незвичайне місце, — розповідає професор. — Місцеві жителі не тільки показували нам знайдені тут срібні татарські персні, бронзові підвіски та пригорщі різних монет, а й розповіли дивовижні історії. 

Президентська премія «Українська книжка року» підтверджує велику соціальну роль книги та читання як фундаментальних чинників розвитку культури та духовності українського суспільства. «Урядовий кур’єр» знайомить із лауреатами цієї премії та їхніми книгами, відзначеними в трьох номінаціях. Переможцями у цій номінації стали Національний музей-заповідник українського гончарства та відомий науковець і популяризатор народного мистецтва з Опішного, доктор історичних наук професор Олесь ПОШИВАЙЛО за видання, присвячене найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених опішненськими гончарями.  

Днями столичний зоопарк відчинив двері для журналістів. Тож минаємо вхід і ознайомлюємося з найголовнішим: ми ступили на клаптик землі проспекту Перемоги, де побачимо (за великої удачі) майже три тисячі тварин 350 видів. Ми, як і діти до п’яти років та діти-інваліди до 18-ти, гроші за квитки не сплачуємо. А ось дорослі дістають із кишені 25 гривень, діти від 5 до 16 років, інваліди 1 та 2 груп, учасники бойових дій і Чорнобильці 1 категорії — 15.  

Коли 80 років тому створювали Українське товариство глухонімих, проблем у цих людей було хоч відбавляй: вони були абсолютно неграмотними, не навченими жодних спеціальностей, не мали роботи. Новостворена організація мала змінити це. Тим більше, що у спеціальній постанові Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів, якою було створено УТОГ, йшлося про те, що основні його завдання — пошук та організаційне об’єднання глухих, а також навчання їх професій, працевлаштування, залучення глухонімих людей до суспільного життя, їхня адаптація до навколишнього середовища та захист прав інвалідів зі слуху.  

На те, що можна прожити на стипендію, нині розраховує лише наївний першокурсник. Та й то лише в перші місяці після вступу. А далі життєві реалії змушують думати, як вижити. Типовий студент Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка отримує 750 гривень. Можлива надбавка 50–60 гривень за те, що ви добре вчитесь та не прогулюєте занять. Якщо ж ви пільговик, то одержуєте 1160 гривень. Загалом стипендія «не дотягує» до прожиткового мінімуму, який на 2013 рік становить 1176 гривень. Неодноразово проводили дослідження «Прожити на стипендію місяць — міф чи реальність?», і результати завжди були однаковими: 90% опитаних зазначають, що тих грошей вистачає максимум на три тижні.

Подобається це комусь чи ні, але Україна дедалі активніше заявляє про себе як аграрна держава світового значення. Одна із запорук успіху на цьому шляху — науковий супровід виробництва. Без нього, як мовиться, ні сюди, ні туди. Про концептуальні засади розвитку Національної академії аграрних наук на прохання оглядача «Урядового кур’єра» розповідає її президент Василь Петриченко.  

Якось із місць позбавлення волі мені зателефонував знайомий Віталій, який попросив допомогти побачитися із сином молодій жінці, життєва історія якої не залишила його байдужим. Її зрадили найближчі люди: рідна мати та колишній чоловік. Шість років, як вона відбуває покарання, й жодного разу ніхто з рідних чи знайомих до неї не приїхав. Коли її «закрили», синові було шість, нині йому 12 років. І за цей час вони не бачили одне одного. Хлопчик Євген навчався у Бучанській школі-інтернаті.   

Для цього на центральному майдані міста встановили величезний казан діаметром близько 2 метрів і заклали в нього 500 кг полуниці й стільки само цукру. Варити варення почали вранці й завершили роботу за кілька годин. Після цього ним почали частувати публіку, що зібралася на майдані, а представники проекту «Національний реєстр рекордів» узялися  до фіксації  самого рекорду.  За їхніми висновками, ізюмці зварили аж  518 літрів, тобто понад півтонни  полуничного варення. Такого рекорду, за їхніми словами, досі не було не лише в Україні, а й у світі. Однак щоб потрапити до відомої Книги рекордів Гіннесса, їм доведеться варити полуниці в гігантському котлі ще раз.  

Чергове засідання Комітету з економічних реформ Президент Віктор Янукович провів, аби почути з вуст представників уряду інформацію про стан виконання пріоритетних завдань модернізації соціальної сфери та Національного плану дій на 2013 рік.  

На тлі світової економічної рецесії загострюється конкуренція держав за інвестиції, й перемагають у цьому змаганні лише ті країни, які переконають інвесторів, що у їх економіку можна надійно вкладати гроші. У цьому питанні інвестори передусім орієнтуються на оцінки та прогнози міжнародних рейтингових агентств та аналітичних центрів.      «Тому робота з міжнародними рейтинговими агентствами, аналітичними центрами і авторитетними експертами світового рівня повинна бути окремим і постійним напрямом. Наше завдання — оперативно та в повному обсязі інформувати їх про ті перетворення, які відбуваються в країні, й домагатися об’єктивних оцінок інвестиційного клімату в Україні», — окреслив перспективні завдання Прем’єр-міністр Микола Азаров. 

Рені — невеличке містечко на півдні Одещини з однойменним портом на Нижньому Дунаї. Що коїться у верхів’ях цієї великої річки, тутешній люд, як і весь світ, знає з телебачення, проте за долю свою особливо не потерпає. Жителька містечка Олена Іванівна пригадує, що 2005-го тут був паводок, проте її району він не зачепив. Проблеми з великою водою мав хіба тутешній порт, розташований безпосередньо на річці, — «для нас небезпеки особливої не було, адже береги тут високі». Власне, й ті підтоплення, що траплялися, не були пов’язані з розливом Дунаю. Щоб річка створила тут якісь проблеми, вода мала б піднятися аж на 5 метрів 35 сантиметрів.  

Мешканці великих міст  вже давно в теплу пору року тягнуться до природи — річки, лісу, екологічно чистої зони. Тому і не дивно, що хочеться якомога скоріше виїхати хоч би на нетривалий термін із брудного міста. А якщо випадає нагода, то й оселитися там у будиночку чи котеджі на ціле літо, насолоджуючись співами пташок і ранішнім серпанком  над озером. Не виняток і цьогорічний сезон: нещодавно преса та електронні ЗМІ рясніли статтями й повідомленнями, що обсяги підписаних договорів на оренду заміських будинків та котеджів на літні місяці на Київщині зросли на 20—30% порівняно з аналогічним періодом торік. Начебто подібна ситуація і в деяких інших великих містах, жителі яких виявили бажання оселитися на ціле літо за мегаполісом на природі. 

Після першої реєстрації в Україні транспортних засобів юридичним особам потрібно в десятиденний строк подати розрахунок суми збору за такі ТЗ. Розрахунок подається до відповідного територіального органу Міндоходів України за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем реєстрації транспортного засобу. Форму, за якою необхідно подавати  звітність, затверджено наказом Мінфіну України від 21.12.2012 № 1405 «Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів».    

Над входом у білу чепурну будівлю Одеської кіностудії зі студійною емблемою легкокрилого вітрильника в останні роки часто вішають оголошення: «Тут знімається кіно». Кіностудія, яка знімала кіно про москвича Жеглова з МУРу, і сьогодні привертає увагу росіян. Наприклад, в Одесі «народилася» більшість частин фільму «Ліквідація». А увагу міжнародної громадськості у 2007 році привернула стрічка Єви Нейман «Біля річки», знята на березі Чорного моря. Вона на 36-му Роттердамському кінофестивалі зайняла одне з призових місць. Разом з тим, за огорожею Одеської кіностудії у явному дисонансі з нещодавно відреконструйованою фігурою хлопчика — Нарциса (робота зі справжнього італійського мармуру, якій виповнилося 115 років!) «маячить» недобуд радянських часів. 

Приказку «Швець без чобіт, а тесля без воріт» часто згадують жителі й гості населених пунктів, розташованих на узбережжі Азовського моря. Адже через незаконно встановлені на березі огорожі, шлагбауми тощо люди не мають вільного доступу на пляжі. Втім, є кілька способів уникнути перспективи тішитися морем «у клітинку», тобто через металеву сітку. Найперший — дибуляти десь за межі населеного пункту й шукати місця, де ще не ступала нога самовільних забудовників. Ще один варіант — платити чималі гроші за проживання й відпочинок на елітних територіях, оточених парканами.

Побував у Тбілісі наприкінці дев’яностих років, ще за часів президентства досвідченого вовка радянської дипломатії Едуарда Шеварднадзе, і столиця Грузії залишила тоді в душі гнітюче враження. Примари неосвітлених багатоповерхівок, з вікон яких ощетинилися на невидимого енергетичного агресора труби-димарі квартирних буржуйок, масове безробіття, голодний блиск в очах городян… Усі ми, сусіди з колишнього комунального совка, переживали тоді далеко не найкращі часи, але грузини, як на мене, особливо болісно, з почуттям надломленої гордості.  

іде правди діти: ми вже давно звикли фінансувати заклади охорони здоров’я, попри так звану безплатну медицину. Благодійно-примусовий внесок, незважаючи на його сумнівний правовий статус, процвітає, нерідко збагачуючи не так фінансово-матеріальну базу того чи того закладу, як певну частину його керівництва чи комерційних структур, що присмокталися до нього. Така залізна логіка, очевидно, вкоренилася й у практиці роботи частини персоналу 3-ї міської лікарні Черкас, куди недавно «швидка» доправила хворого. Маючи статус лікарні швидкої допомоги, заклад забезпечує невідкладними послугами багатьох пацієнтів, які потребують екстреного лікарського втручання.