«Запорізький електровозоремонтний завод» — одне із найстаріших підприємств міста, яке за час існування бачило багато поганого і хорошого. Але навіть у найскладніші часи колектив переборював усі труднощі на кожному етапі розвитку. Нещодавно «УК» у рубриці «Звучить гордо!» розповів, як це підприємство, доведене до банкрутства колишніми керівниками, вивів у передові не так давно призначений в. о. голови правління Олег Винник. 

Історія України унікальна і трагічна тим, що на її теренах за свободу боролися десятки армій і рухів. У протистояннях безліч вояків поклали голови: і за Батьківщину, і за власні переконання, з вірою у перемогу та незалежність. Їх ховали у різних мундирах, а згадку про кожного нащадки намагаються зберігати й досі. На Волині обласне управління лісового та мисливського господарства організувало для журналістів незвичний тур — місцями поховань у волинських лісах. Лісівники доглядають за могилами, незалежно від того, кого і коли там поховано. 

Не можу про це не просити слова, адже просто вражений усім, що відбувається з пересічними людьми, які свого часу взяли на себе дуже ризиковану ношу — оформили валютні кредити на купівлю житла в наших банках. Про те, як нечесно зі своїми клієнтами обходяться ці фінустанови, вже писано-переписано, зокрема й у нашому виданні. Сьогодні хочу розповісти про так званих «чорних» нотаріусів, які в прямому сенсі цього слова наостанок добивають нещасних людей. Річ у тім, що мораторій на стягування єдиного іпотечного житла, яке вони купили свого часу, — це їхній ключовий захисник і остання надія на справедливість і моральність. 

Стратегічні пріоритети  Уряду визначаються передусім стабільністю державних фінансів та високою стійкістю фінансової системи.

Зокрема, постановою КМУ від 20 січня 2016 р. № 37 «Деякі питання виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги» влада має намір убезпечити ризики фінансових операцій за допомогою встановлення чітких вимог до уповноважених банків. Серед них визначені наступні: частка активів банку має становити не менше як 1% банківської системи, банк володіє облігаціями внутрішньої державної позики в розмірі не менш як 20% регулятивного капіталу банку, на час проведення конкурсу банк провадить діяльність на банківському ринку не менше трьох років тощо.

Цього разу вирішила не обмежуватися лише словесними коментарями на адресу авторів кримського електронного туристичного тижневика, який продовжує доставляти мені пошта. Скажу одразу: аби про тамтешнє життя судити з їхніх повідомлень, то назву півострова треба змінювати на Едем. З них дізнаюся, що там туристичне життя кипить о будь-якій порі: від іноземців нема відбою — сюди запраг приїхати мало не весь Китай, круїзні лайнери теж завертають, а злітна смуга в Сімферополі мало не вгинається від безперервного турпотоку. 

Захід відбувся просто неба в Адміністрації Президента. Глава держави вийшов до акредитованих від сотні видань 230 представників ЗМІ без запізнень. Його перші слова — вітання з майбутнім Днем журналіста. Свободу слова названо головним індикатором справжньої європейськості України та одним зі здобутків Революції гідності. Петро Порошенко пообіцяв присутнім відверту розмову. Тривала вона близько двох годин. Від журналістів очікували гострих запитань. Та цього не сталося. Однак глава держави зміг означити здобутки та досягнення за рік, перспективи й відносини зі світом. Багато проблем залишилося, як то кажуть, за кадром. 

Команда одного з найбільших і найавторитетніших фестивалів в Україні зробила неможливе: в нинішній ситуації зібрала в Херсоні 29 театрів із шести країн світу, які за дев’ять днів показали 32 вистави різних жанрів, стилів і напрямів. Окрім вистав у сквері, що поблизу Музично-драматичного театру ім. Куліша — організатора фестивалю, активно працювала Green zone, де проводили майстер-класи, музичні вечори, читали п’єси, презентували книжки українських драматургів, зустрічі з учасниками фестивалю.

«Мельпомену Таврії» відкрив столичний Національний театр ім. І. Франка виставою із символічною для фестивалю назвою «Зірка, або Інтоксикація театром» британського драматурга Ноеля Кауарда із Поліною Лазовою і Богданом Бенюком у головних ролях. П’єса-шарж іронічно відкрила глядачам театральні лаштунки зі стосунками та рефлексіями як зірок, так і їхнього оточення. А Національний театр ім. Лесі Українки, навпаки, показав свою виставу в останній фестивальний день. Трагікомедія «Дрібниці життя» за оповіданнями Чехова сприймається як актуальний заклик: будьте толерантні, уважні до ближніх, бо саме дрібниці можуть ускладнити наше життя. 

Хай на кілька днів, але колишній княжий град Чернігів набув статусу столиці документального кіно. Достовірні кадри сучасної історії — це неоціненний подарунок нащадкам. Адже оцінка того, що відбувається нині, часто скидається на розмову бджоли і мухи: перша бачить лише прекрасні квіти, друга — гидкі смітники. Щоб збагнути, хто з них правий і який світ насправді, потрібно роздивитися його власними очима. Що й робили і шанувальники кіно, і поважне журі в складі відомих і в Україні, і за її межами митців Богдана Бенюка, Михайла Іллєнка та Сергія Маслобойщикова на чолі з польським гуру кіно, лауреатом головного призу Венеціанського кінофестивалю «Золотий лев» Кшиштофом Зануссі. 

Коли майже 65 років тому в родині Мансура й Хатідже Мустафаєвих народився син Фемій, батьки й гадки не мали, що в майбутньому він стане гордістю української оперної і пісенної сцени. Бо хіба можливим було це в умовах Ферганської долини, в маленькому радгоспі-поселенні? Тільки й перспективи, що продовжувати вести батьківську хліборобську борозну за тисячі кілометрів від рідної землі, з якої їх, кримських татар, депортували в сумнозвісному 1944-му.

Багато разів зустрічаючись зі співаком, не перестаю дивуватися його по-особливому світлій одухотвореності, шанобливому ставленню до співрозмовників. А коли виходить на сцену, стає немов розкриленим перед світом, даруючи слухачам неповторний тембр голосу. Сьогодні Фемій МУСТАФАЄВ — гість «УК». 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Істинно український художник

Нові «бабки» на старих речах

Відвертість несамовитого