Статті

Учасники зібрання сільської громади надовго замовкли, немов школярі, зненацька захоплені запитанням «Хто не виконав домашнього завдання?» Втім, зараз дорослі напружено морщили лоби і шукали у закапелках своєї пам’яті іншу відповідь. — Може, підійде дід Матвій Ілліч, який колись сторожував наш баштан? — озвався хтось із присутніх. — А що? Ветеран праці… Щоправда, він мав трохи непідходяще вуличне прізвисько Аврора. 

Сьогодні інформаційний чинник у «гібридній» війні Росії проти України не менш важливий, ніж військовий. Адже масштаби застосування інформаційного складника значно розширюються: серед населення в зоні конфлікту; серед населення країни, проти якої ведеться агресія, на території  не охопленій конфліктом; серед громадян країни агресора і серед міжнародного співтовариства.  Формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору – очевидна стратегія розгортання інформаційної  війни з боку агресора.  Нинішнє пріоритетне завдання  –  дати ефективну і змістовну відповідь передусім на військову, а також на інформаційну агресію проти нашої держави. 

Наші знання про Другу світову війну — здебільшого міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів. У цьому впевнені 15 українських істориків, які з ініціативи Українського інституту національної пам’яті здійснили просвітницький проект «Війна і міф: невідома Друга світова». Вони, спираючись на тривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів, спростували 50 міфологізованих сюжетів, які стосуються бойових дій на території України, українців на фронтах Другої світової, українського визвольного руху, втрат України у Другій світовій, життя під нацистською окупацією та багато іншого. Напрацьовану інформацію подано на спеціальному сайті й у науково-популярній книжці «Війна та міф. Невідома Друга світова». «Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає лише про кілька міфів історії Другої світової. Зізнаємося, деякі факти нас вразили і позбавили певних ілюзій. І таке прозрівання нашому суспільству вкрай необхідне у нинішніх умовах протистояння з нащадками і послідовниками СРСР.

Африка вже давно стала іншою і в політичному, і в економічному сенсах. Проте усталені стереотипи про цю чималу частину суші з мільярдним населенням, які склалися ще у ХХ столітті, заважають Україні серйозно з погляду міжнародної економічної співпраці й торгівлі ставитися до африканських країн. Цим матеріалом ми продовжуємо цикл статей, присвячених експортним можливостям України. Останній з них вийшов у №84 від 5 травня, де йшлося про загальні проблеми стратегії експорту. Нині ж матеріал про цікавий континент, який останніми роками манить бізнесменів з усього світу. 

У День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні по всій Україні відбувалися пам’ятні заходи. Київ нагадував про події своїм жителям у найурочистішій формі. 9 травня Президент Петро Порошенко разом із Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм поклав квіти до Вічного вогню та могили Невідомого солдата. Урочиста церемонія відбулася в Меморіалі Вічної Слави. Пам’ятна хода пройшла алеєю Полеглих Героїв, де розташовано 34 могили воїнів, які загинули в роки Другої світової війни. Разом із главою держави та главою уряду в урочистій Пам’ятній ході взяли участь ветерани Другої світової війни та ветерани АТО, представники всіх релігійних конфесій України. Учасники церемонії вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання, військовий оркестр виконав Державний гімн, а воїни Почесної варти салютували залпами. Завершив церемонію урочистий марш Роти почесної варти Президента, яка представляє всі види військ Збройних сил. 

Аспекти поліпшення роботи митних органів та впорядкування їхньої діяльності відповідно до нових вимог були в центрі уваги наради з проблемних питань функціонування митниці. На пункті пропуску через українсько-польський кордон Краковець — Корчова її провів Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. «Найближчим часом буде створено міжвідомчий підрозділ, який додатково контролюватиме і митників, і усіх інших. Це буде сотня людей, яка матиме всі технічні засоби, щоб показати, як має працювати система. І можете мені повірити, що цю сотню я забезпечу якомога краще», — запевнив глава уряду. 

За повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2016 року порівняно з березнем становив 103,5%, за період січень - квітень 2016 року – 105,1%. За період січень 1998 року - квітень 2016 року – 978,3%.

Під час Другої світової війни в селі Половинкине Старобільського району базувався 5-й Гвардійський льотний полк. Його пізніше прославив у відомій кінострічці режисер Леонід Биков і назвав «Співочою ескадрильєю». Тож не дивно, що сьогодні у трьохсотрічному місті діє «Старобільський бабський батальйон». Його візитівка — домашня випічка. Пиріжками й млинцями, тортиками й пасочками, що виготовлені умілими місцевими патріотками, ласують бійці майже на всій лінії розмежування. Ось і на ці свята десятки кілограмів домашніх смаколиків доставлено на передову. 

Населення Кількість наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 березня 2016 р. становила 42 722,0 тис. осіб, упродовж січня — лютого 2016-го зменшилася на 38,6 тис. осіб. Чисельність населення зменшилася за рахунок природного скорочення (42,7 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (4,1 тис. осіб). 

Моцарелла? Маргарита? Замовляйте! Не стидайтесь! Під куполом Національного цирку їх спечуть за п’ять хвилин Pizza Boys Микола Горбатюк та Євгеній Легкий. Виймуть з пари-жару, охолодять вправним жонглюванням та змастять іскристими феєрверками. Однак не тільки про їжу розповідатимуть глядачам учасники нової програми «Клоуни Forever!» З початку травня по 3 липня у клоунів-кулінарів перейматимуть естафету звірі, виступатимуть гнучкі акробати. А з хижаків на манеж вийде з акордним соло лише ведмідь. Нинішнє шоу під куполом — це своєрідний експеримент. Проба пера клоунів, які приміряли роль режисерів, трансформувалась у   власну програму із продуманими вступами-підводками до номерів екстра-класу та логічним завершенням. 

Днями зайшов на один з інтернет-ресурсів так званої Новоросії. Попри те, що є розуміння, як саме і на чиї гроші він твориться, залишилося щонайменше гидливе враження. З’явилося навіть бажання помити руки — через слину, яка бризкає на все українське. Не врятував ситуації навіть перегляд інтерв’ю так званого прокурора окупованого Криму якоїсь Поклонської. У відповідь на прохання прокоментувати трагедію, що сталася 2 травня в Одесі, юна білявка повторила ще за Радянського Союзу не раз чуту сентенцію. Про те, що, мовляв, бандерівську нечисть, яка це зробила, «ми, жаль, що свого часу до кінця не додушили». 

Напередодні Дня пам’яті та примирення, який ми відзначаємо 8 травня, і Дня перемоги над нацизмом 9 травня ми згадуємо про жінок, крізь життя яких пройшла безжальна війна. Нобелівський лауреат Світлана Алексієвич, яка нещодавно відвідала Київ, згадала, як, працюючи над книжкою «У війни не жіноче обличчя», чи не вперше за кілька десятиліть після закінчення Другої світової зіткнулася з іншим боком правди про неї. Правдою, пов’язаною з долями і переживаннями жінок, яким довелося винести весь тягар страждань і поневірянь страшної трагедії ХХ століття. Адже війна не робить винятків щодо статі, правду про жінку на війні за радянських часів або замовчували, або спотворювали.  

«Коли ще жив у пралісі пралев, коли у небі глибали праптиці» — цих персонажів із вірша Ліни Костенко «Пращур» тепер можемо побачити хіба що в нашій уяві чи в якомусь крутому історичному кіно. Із пралісом, на щастя, простіше. Особисто я подумки переношуся в Угольське лісництво Карпатського біосферного заповідника, де побував ще в часи студентської практики. Велетенські буки з витканими білоцвітником весняним галявинками між ними, встелені опалим листям пониззя, що дихають холодною вогкістю. Дрижаки пробирають від відчуття перебування у чомусь вічно магічному, вектор часу пронизує серце, яке починає тріпотіти в очікуванні, що той самий пралев ось-ось вискочить з-за пишної папороті… Нині нам є ще чим живити уяву, є те справжнє, із чим можна порівняти картини, які малює мозок, осягаючи поетичні образи.

Перше після Великодня засідання уряду приділило увагу не лише нагальним питанням економічного характеру чи відзначенню Дня пам’яті та примирення й Дня перемоги над нацизмом. Уже у серпні країна святкуватиме чвертьстолітній ювілей своєї незалежності. Як гідно зустріти цю дату, визначити пріоритетні напрями роботи й розподілити фінансування? Відповіді на ці запитання містяться у Плані заходів із підготовки та відзначення 25-ї річниці незалежності України. Святкувати традиційно розпочинаємо напередодні, коли 23 серпня відзначаємо День Державного прапора. Тоді в Києві та всіх населених пунктах і закордонних дипломатичних установах України відбудеться офіційна церемонія урочистого підняття цього атрибута державності. 

Крок за кроком завдяки достатньому державному фінансуванню прогалини у забезпеченні армії поступово заповнюються. У цьому році Міністерство оборони спрямує 50 мільйонів гривень на закупівлю 145 одиниць броньованої медичної евакуаційної техніки для використання її на сході країни. До кінця вже цього місяця до війська надійде 16 машин, а до кінця року — ще 31. Про це під час брифінгу в Міністерстві оборони повідомив голова підкомітету реформ медичного забезпечення, т.в.о. директора військово-медичного департаменту Міноборони полковник медичної служби Олег Ляшенко. За його словами, маючи визначену суму фінансування, в міністерстві намагаються забезпечити медичну службу необхідним обладнанням для виконання відповідних завдань. 

Війна на сході загартувала не лише нашу армію, а й кожного з нас. Кількість поранених та ступені тяжкості уражень солдатів змусили традиційну медицину дещо поступитися й дати дорогу офіційним, ліцензованим, але не відомим широкому загалу способам порятунку людських доль — найсучаснішим технологіям регенерації тканин. Яскравим прикладом цього стало підписання торік Міністерством оборони меморандуму про співпрацю в межах соціального проекту «Біотех — реабілітація поранених». Як результат — завдяки новітній технології регенерації пошкоджених кісток 50 бійців поставлено, в окремих ситуаціях, буквально на ноги. 

Шестирічну Настуню влітку 2014 року батьки вивезли від війни подалі. Тож сім’я Варфоломеєвих не бачила, як одразу дві міни потрапили в рідну багатоповерхівку. Зателефонувала бабуся й повідомила, що квартира, де щойно завершили ремонт, повністю вигоріла. «Як у майці та шортах поїхали, так в них і залишилися. Тобто голі й босі, — бідкається Юлія Варфоломєєва, мама Настуні. — Все згоріло. Тепер живемо на орендованій квартирі неподалік. У дитсадок ходимо повз наш будинок. Я намагаюся не дивитися у той бік, бо плачу. А донечка постійно запитує: «Мамо, коли у нас буде свій дім?» Дев’ятиповерхівка в Лисичанську — єдиний у зоні АТО будинок, який зруйновано під час бойових дій та визнано таким, що не підлягає ремонту. 24 липня 2014 року житло втратили мешканці 108 квартир. 

Рідні Білашки зустріли демобілізованого Ігоря Кучеренка п’янкими весняними пахощами, радісними голосами односельців, які вітали з поверненням із війни. Хоч не був тут лише 14 місяців, а все ніби нове. Рідне, знайоме, а все-таки нове. Та він і сам, на певний час відірваний від свого звичного життя, від сільської роботи, відчував у собі переміни: те, що колись хвилювало, не давало спокою, ніби відійшло кудись на задній план. Головне — діти, дружина, мама, друзі, бойові побратими, річечка Білашка, яка привітно поблискує у вранішньому тумані… 

Є люди, на яких земля тримається; менше таких, які її обертають. Юрій Іллєнко був серед тих і тих своїм. Журналістика подарувала мені зустрічі з видатним українцем. Він до останнього створював масштабні повідомлення у провокаційній формі, які не залишали байдужими співвітчизників із комплексом меншовартості. «Я у другій половині ХХ століття примудрився опинитися в усіх епіцентрах української  культури», — якось зазначив Юрій Герасимович. Досить скромно. Адже як академік Європейської кіноакадемії, куди обирають завдяки світовому визнанню, він щорічно рекомендував номінантів премії «Фелікс», а вона визначає тренди у глобальній естетиці. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Гірка відвертість митця «Українофоб» із чесним серцем Мор серед переможців