Гуманітарна політика

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:  Заповідник переляку Каторжна епопея доктора філософії Козацька доба українки з Донбасу  

Питання змін у системі освіти останнім часом порушують вже не вперше. Так, на одному з нещодавніх урядових засідань чільне місце було приділено організації так званих опорних шкіл. Саме вони покликані стати частиною підвалин масштабної реформи середньої освіти. У традиційному спілкуванні зі співвітчизниками у десятихвилинному форматі Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк докладно зупинився на більшості аспектів, пов’язаних із майбутніми змінами. 

Чи набуде Ніжин національного культурного обличчя? Це питання непокоїть тих моїх земляків, які простір нашого міста сприймають не в географічному вимірі, а як власну долю. І в них неймовірно сильне відчуття його духовного середовища. Містом 17-ти храмів назвала Ніжин редакційна колегія науково-популярного ілюстрованого журналу Міністерства культури «Пам’ятки України», присвятивши йому один з номерів за 2013 рік. У такий спосіб науковці підтримали створення в Ніжині історико-культурного заповідника. 

У виданні підбито підсумки півторасотрічної історії шевченкознавства і лаконічно окреслено перспективи дальших студій над спадщиною поета і художника. Ідея проекту виникла наприкінці 1980-х років, коли очевидною стала невідповідність реаліям шевченкознавства двотомного «Шевченківського словника» (1976—1977), підготовленого в умовах неослабного цензурного контролю. 

Інтернет-видання «Урядового кур'єра» з Нового року започаткувало цикл публікацій: «Країни Європи – цікаві факти», в яких ми знайомимо наших читачів з державами Європейського Союзу. Віртуально ми вже побували у Швеції і Словенії. Сьогодні знайомимо вас із Кіпром. 

Андрія представляти немає потреби: відомий письменник, журналіст за фахом, скорпіон за знаком зодіаку — він ще й активний дописувач у соцмережах. Саме його регулярні пости у «Фейсбуці» змусили мене бодай спробувати виправити оту гендерну нерівність у нашому восьмиберезневому номері. Бо що ми все про жінок і про жінок?! Зрештою, треба й чоловіків згадати. Тим паче, якщо вони — теж про жінок! 

Напередодні свята «УК» звернувся до відомих представників галузі культури з трьома запитаннями 1. Наскільки актуальне для вас 8 Березня і як ви до нього ставитеся? 2. Хто з українок — сучасниць та історичних діячок для вас взірець? 3. Чого ви як жінка бажаєте країні і світу? 

У душі кожної жінки живе дівчинка, яка не дає завмерти і заскніти. Іноді здається, що бачу те непосидюче рудоволосе диво, що смикає пані Людмилу зупинитися і не пропустити щось важливе. І те, що вона помічає, тішить усіх: віршами, вдалими фотокадрами, виразними деталями публікацій. 

Льотчик-випробувач Олександр Галуненко встановив 263 світових авіаційних рекорди, з них 110 в одному польоті на надвеликому вантажомісткому літаку Ан-225 «Мрія». Його ім’я занесено до Книги рекордів Гіннесса. «Під час польотів уся людська сутність як на долоні. Я порівняв би Олександра Галуненка з легендарним Іваном Кожедубом. Вони схожі між собою льотною майстерністю, ставленням до справи, манерою поведінки і особистими характеристиками», — говорив про нього однокурсник льотчик-космонавт, двічі Герой СРСР Леонід Попов. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Українською стихією наповнені всі його твори Бумеранг насилля Незборима сила Кобзаря 

У більшості свідомих громадян березень асоціюється не лише з початком весни, а й із традиційними Шевченковими днями. Від них іде своєрідний відлік нового культурного поступу, який задає тону на весь рік. Цим дням передує і вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреатам її вручав особисто Президент Петро Порошенко. 

Видавці брати Капранови вважають переклад «Ледокола» явищем в українській літературі, бо такі книжки «створюють імунітет» у сучасників щодо російської пропаганди, проламують масштабну брехню, обгрунтовують проукраїнський погляд на історичні постаті та на ключові історичні події. Співпраця Капранових з вигнанцем Суворовим (Володимиром Резуном), який нині живе в Лондоні, розпочалася з книги «Кузькина мать» — так називали в СРСР атомну бомбу. Загалом вони видали п’ять книжок Суворова. Деякі з них український читач отримав раніше, ніж російський. До речі, в Росії його не видають. Сам письменник вивчає українську мову. Він етнічний українець, до того ж служив у Прикарпатті й нині позиціонує себе як український історик.