Гуманітарна політика

Красиво, але страшно — перше, що промайнуло в голові, коли побачила маленьку рослинку з хижими «зубками». Невже така тендітна рослина справді харчується м’ясом?! Виявляється, ця зовні безневинна квітка  не поділяє принципів вегетаріанства, тому харчується виключно мухами і комахами. Про такі цікавинки  дізналась  на виставці орхідей та інших екзотичних рослин, яка розпочала свою роботу 16 лютого в Київському міському будинку природи.  

У Молодому театрі презентували ліричну комедію «Афінські вечори». Режисер-постановник вистави Ігор Славинський переніс на сцену героїв однойменної п’єси Петра Гладиліна, не перекроюючи сюжету твору. Тож перед глядачами постала московська інтелігентна родина, яка переживає будні, позбавлені свят. Її буття здається правильним і взірцевим — саме таким його бачить голова сімейства Борис Олегович (Олександр Безсмертний). Та, як кажуть, у тихому болоті…  

Голубий екран дедалі більше нагадує решето з величезними дірками. Чого тільки не просотується в наші оселі разом із хвилями телеефіру! Уявіть собі — ви щойно відчитали своє непосидюче чадо, котре, розбивши чашку, звертає провину на кицьку: «Треба завжди говорити правду! Все одно я довідаюся, як було насправді, й покараю тебе двічі: за шкоду і за брехню! А якщо чесно в усьому зізнаєшся — ніхто тебе не лаятиме!».

Нинішній час пропонує великі можливості, а натомість вимагає високого емоційного й фізичного напруження. Інший бік кар’єрного  та фінансового зростання — це висока конкуренція, котра спонукає людину працювати дедалі більше. Той, хто вимушений постійно підтримувати високий ритм життя, не вміючи протистояти стресу,  рано чи пізно ризикує потрапити в пастку хронічного психічного перевантаження і, зрештою, стати жертвою «синдрому менеджера». Як зробити кар’єру й при цьому зберегти емоційне та фізичне здоров’я, наш кореспондент  попросив розповісти психолога Марину КОПТЄЛОВУ.

Після того, як рішенням сесії від 2 лютого нинішнього року Черкаська міська рада, незважаючи на протести жителів міста, ліквідувала юридичну особу муніципальний духовий оркестр, приєднавши його до міського Будинку культури ім. Івана Кулика, ситуація в колективі зовсім загострилася. Про це в одному з попередніх номерів писав «УК». Але ні думка журналістів, ні громадськості, зокрема ветеранів, за ініціативою яких колись і створено відомий оркестр, міську владу не зацікавила.

У тернопільського барда та начальника міського управління культури й мистецтв Олександра Смика виник задум залучити до спільної творчості якомога більше авторів і написати СМС-роман. Торішнього листопада письменниця Галина Вдовиченко репрезентувала в місті над Серетом своє нове видання «Бора». Тоді пан Олександр і запропонував їй ідею цього своєрідного буриме та навіть надіслав фразу: «Я вимріяв тебе першим». Минуло два місяці, й з’явився «Поштаментальний роман», до творення якого доклався 31 автор. Подробицями такої нової літературної справи в Україні ділиться з читачами «УК» Галина ВДОВИЧЕНКО.

Сьогодні важко уявити, що чотири десятки років тому ця велична споруда була в жахливому стані. І якби не підтримка державою реставраційних робіт та робота команди професіоналів-ентузіастів, хтозна, чи пишався би нині Луцьк цієї визначною історико-культурною пам’яткою…  

Коли їхала на зустріч із Мустафою, відчувала внутрішнє хвилювання, бо мій співрозмовник — незвичайна людина: в обдарованого художника нема долонь, тож картини він малює, затиснувши пензель між двома куксами. Але коли переступила поріг кімнати в гуртожитку, то передусім  побачила  впевнену в собі людину. І піймала себе на думці,  що відчуваю до нього не жалість, як зазвичай до скалічених людей, а повагу. Мустафа, ніби прочитавши мої думки, сказав, що не любить, коли його жаліють, бо почувається тоді як людина другого сорту.

Вислів «Усе краще — дітям» навряд чи втратить колись свою актуальність. У першу чергу це стосується сільських малюків. Адже порівняно з міськими ровесниками вони перебувають у дещо іншій соціально-ваговій категорії. У регіоні прагнуть максимально підвищувати якість життя дошкільнят у найвіддаленіших сільських пунктах краю.

Істинну зиму розпочав Старий Новий рік: засніживши й заморозивши нас по-справжньому. А кінематографічний січень в Україні настав на Водохреще — з прокатного марафону по кінотеатрах держави художньої стрічки вітчизняного виробництва кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», яку від 19 січня переглянули понад 20 тисяч українців, та із завершення в Одесі зйомок нового художнього фільму Кіри Муратової «Кінопроби. Однокурсники».

 Якось я опинилася в кінотеатрі «Київ» між героїнями своїх матеріалів — опублікованого і ще невідомого: на прес-конференції 44-го кінофестивалю «Молодість». Одну з них, тільки-но вона сіла у крісло ліворуч, одразу атакували яскравим світлом телеоператори і спалахами камер фотокореспонденти: після «Пальмової гілки» Каннського кінофестивалю режисерка Марина Врода стала впізнаваною.

Сьогодні християни східного обряду відзначають Стрітення — свято в пам’ять про те, що Пресвята Марія принесла Божого Сина до Єрусалимського храму  на сороковий день його народження. Тут їх зустрів праведник Симеон, який чекав такої події багато років. На зміну Старому Завіту приходить Новий — трактує цю Біблійну оповідь церква. У народі  цей день називають також Громицею, бо освячують у храмах свічки, які запалюють як оберіг під час грози та грому.