Актуальна тема

 28 червня 1996 року було ухвалено Конституцію незалежної України, що стало втіленням майже трьохсотлітнього конституційного процесу та тисячолітніх традицій державотворення. У сучасному світі конституція є базовим документом, без якого неможливе повноцінне існування суверенної держави, що має чітко визначені політичну систему суспільства, засади державного ладу, порядок формування та діяльності органів державного управління, принципи територіального устрою, взаємовідносини громадянина з державою тощо. 

Цими днями увага всіх наших співвітчизників майже цілодобово прикута до подій на фронті. На жаль, ворог не полишає спроб відгризти якомога більше українських територій, продовжує вбивати мирне населення і нищити в областях житло та інфраструктуру. Хоч ЗСУ на відмінно виконують свою роботу, самих їхніх зусиль недостатньо. Щоб звідси вигнати ворога, на перемогу повинен працювати кожен із нас.

російська федерація розпочала новий етап війни проти України — повномасштабне вторгнення. Увесь цей час ворог обстрілює та бомбардує  міста й села, катує, вбиває й примусово вивозить на свою територію мирне населення. Як зазначає віцепрем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина ВЕРЕЩУК, з перших днів очолюване нею відомство переформатувало свою роботу та разом з міжнародними організаціями намагається якнайшвидше реагувати на всі ці виклики.

Чомусь пригадалася давня розмова з одним із колишніх секретарів райкомів комуністичної партії. Ішлося про радянські часи та тодішні принципи добору керівних кадрів. Як він стверджував, певний час політика в Україні була такою, що одним із трьох секретарів райкому обов’язково мав бути росіянин чи росіянка, аби неухильно забезпечувати інтереси росії. І це у тодішній Українській республіці, яка нібито була в союзі держав рівною серед рівних і вільною серед вільних.

 «Галю, треба на фронт терміново виготовити три мультиками», — з Острога зателефонувала сестра Ольга Шевчук, яка ще 2014-го створила волонтерський рух «Покрова» для допомоги нашим захисникам. Галина Конькова й близько не знала, що це таке, тож пішла у військовий магазин на продуктовому ринку. Його власник Павло Полюхович розказав  і показав. Це тканина, з якої шиють маскувальні костюми.

Нині кожен з нас виконує обов’язок перед Україною на своєму місці. Соціальні працівники, на яких припало велике навантаження, не виняток. Рашисти обстрілювали Суми із приміського села Верхня Сироватка. Цілий місяць, з 24 лютого по 26 березня, воно перебувало під окупацією. Центральними вулицями їздили ворожі танки, на дорогах і в городах стояла артилерія. Та попри небезпеку, весь цей надскладний і небезпечний місяць соціальні працівники територіальної громади ні на день не лишали без уваги своїх підопічних — одиноких безпомічних старих та сім’ї, які перебувають під соціальним супроводом.

Російські окупанти, на жаль, продовжують тероризувати український народ. Ворог запускає ракети по різних регіонах країни, нищить інфраструктуру, збирає свої криваві жнива вбитими та пораненими українцями. Найбільше від ворожої зброї страждає схід і південь держави. Але українські захисники самовіддано стримують просування агресорів, визволяють від окупантів населені пункти. За що всі ми їм безмежно вдячні. І ці слова вдячності зажди везе із собою на передові позиції українських військ Президент Володимир Зеленський.

Свого часу «Урядовий кур’єр» чимало розповідав про активний молодіжний рух у населених пунктах української прифронтової Донеччини. Юні жителі краю, на відміну від частини ровесників на окупованій рф його території, своєю діяльністю чітко підтверджували український та європейський вибір. А гуртуванню для подальшої спільної роботи неабияк посприяла ще й ініціатива Донецької ОДА щодо створення молодіжних центрів у містах, районах, військово-цивільних адміністраціях та об’єднаних територіальних громадах. Два такі центри діяли у Покровську і ставили за мету насамперед всебічний розвиток молоді. 

Невеличке містечко Монастирище й уся громада, яка об’єднала колишній Монастирищенський район на Черкащині, з 24 лютого стали надійним прихистком для тисяч людей, які покидали домівки з початком вторгнення агресора. Чому саме сюди їхали вимушені переселенці? Поряд автотраса, якою можна дістатися західних областей України чи кордону з Молдовою. Також недалеко автобан Київ — Одеса. Люди, заїжджаючи в містечко, були зачаровані чистими доглянутими вулицями та привітністю жителів.

 Літнє оздоровлення дітей на Закарпатті офіційно розпочнеться на початку липня. Великі корективи в його організацію цього року внесла війна. На що спромоглися нині в області, яка традиційно була однією з лідерів в організації літнього оздоровлення дітей, дізнавався кореспондент «Урядового кур’єра».

Провідні міжнародні неурядові організації опублікували спільне звернення до Європейського Союзу та держав-членів із закликом удосконалити й посилити свої програми з переселення біженців. Оскільки, на думку правозахисників, наявні програми містять певні переваги на користь біженців з України і водночас нехтують правами мігрантів з інших країн. У заяві, опублікованій від імені Міжнародного комітету порятунку (IRC), Amnesty International, Червоного Хреста ЄС та Європейської ради з питань біженців і вигнанців (ECRE), підкреслено нагальну потребу країн-членів ЄС застосувати «довгостроковий підхід до глобальних потреб у захисті біженців».

Недавно довелося побувати у 17-й черкаській міській школі, яка славиться активністю волонтерів. Участь у цьому русі беруть і вчителі, й учні та їхні батьки. Днями педагоги разом з батьками буквально за три дні виготовити цілу гору смачної випічки для військовиків: тут і сотні здобних булочок, й енергетичне печиво, й домашня ковбаса (її налічили аж 22 відра!), й запечені рульки та щоковина. Працювали і вдень, і ввечері, щоб устигнути до свята. Шалена спека у шкільній їдальні не стала на заваді. До виготовленої смакоти додали чимало тушкованого м’яса, рису з овочами, перловки з м’ясом. А запах домашнього хліба, спеченого за власним рецептом, і досі витає у школі.