«Як я буду почувати себе в 64? Чи мене так само будуть ненавидіти всі ці діти вулиць і супермаркетів, як сьогодні я ненавиджу всіх, кому за 40 і хто вже встиг окопатись на зелених пагорбах цього життя, якраз із сонячного його боку?» — розмірковував юний герой роману Сергія Жадана «Депеш мод». Людина, яка виходила у відкрите море самостійного життя, вже зневірена, бачила перед собою зачинені двері, не знала, що їй робити і чим вона хоче займатися. Покоління, втрачене через байдужість, пасивність, песимізм. Жадан написав про молодь першої половини 1990-х, людей без духовних орієнтирів, переважно студентів, які начебто вже мали б визначитися з майбутнім. Можна, звичайно, насміхатися з інфантилізму цих інертних хлопців, однак хто був юним у ті непевні після розвалу СРСР роки, той принаймні їх зрозуміє.
Суспільство
До провокацій в окупованому Криму російські спецслужби готувалися, либонь, не один день. Завіса таємничості навколо закриття пунктів пропуску, дозоване просочування чуток про якісь напади на військові об’єкти, скупчення техніки — все це мало посіяти в людях зерна непевності по обидва боки лінії розмежування.
Здавалося б, коли йдеться про взаємовигідне партнерство, дивно доводити ситуацію до перетягування каната. І все-таки щось подібне зараз відбувається на ринку деревини: його лихоманить. «Як сталося, що лісосіка збільшується, частково діє мораторій на експорт, а деревообробники не можуть забезпечити себе навіть у тих обсягах, що були рік чи два тому?» — запитує голова асоціації «Чернігівлісдеревпром» Валерій Лозицький. Це запитання він озвучив на нараді у Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
Після стрибка курсу валют купівля гаджетів, побутової техніки і не лише для більшості українців перетворилась на недоступну розкіш. Адже в магазинах ціни на ці товари зросли мало не втричі. Водночас експерти твердять, що вигідно отоваритись можна на аукціонах, де торгують арештованим майном. Щоправда, нещодавно у ЗМІ спалахнув скандал навколо держпідприємства «СЕТАМ», яке займається такими торгами. Мовляв, продажі непрозорі, торги незрозуміло чому скасовують, а потім цей самий товар виставляють уже із знижкою 50%. «УК» вирішив з’ясувати, що насправді відбувається на аукціонах.
Йтиметься далеко не про футбол. Хоча, можливо, саме уболівальники й фанати цього виду спорту якнайглибше зрозуміють згаданий вислів, бо й вони разом з мільйонами українців стали заручниками ситуації, коли в нашому повсякденному побуті балом править всемогутній монополіст-комунальник. Адже ні без електрики, ні без тепла, ні без води, як то кажуть, ані сюди, ані туди. Тож які б тарифи нам не накручували, якої б якості послуги не надавали, все одно за браком альтернативи ми змушені йти до них на поклін і беззастережно приймати їхні умови та розцінки.
Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» Держконцерну «Укроборонпром» працює в обласному центрі з 1945 року. Трудиться непомітно і тихо, хоч тут усі ці роки випробовують мотори реактивних літаків. А все тому, що на заводі завжди порядок. І зі звукоізоляцією теж. Загалом тут уже з перших кроків помітно руку господаря — із прохідної потрапляєш немов не на промислове підприємство, а в сад.
Насильство в сім’ях учасників АТО: реальна проблема чи некоректне запитання? Центр інформації про права людини за підтримки Українського жіночого фонду, організувавши дискусію на цю тему, вирішив винести на широке обговорення досить делікатне, а почасти, як вважають у нашому суспільстві, приватне питання. Щоб розглянути його з різних боків, запросили до діалогу представників Національної поліції, юристів «гарячої лінії» Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда — Україна», які надають юридичну допомогу особам, що опинилися в некомфортній ситуації, а також демобілізованих бійців. Воєнні дії стали чинником, який загострив проблему насилля в родині.
Газомоторне паливо має велике соціально-економічне значення для столиці. Кожен другий автомобіль у Києві заправляють газом. Однак цей величезний ринок обсягом 4 мільйони заправлень не врегульований. Від цього найбільше потерпає легальний бізнес, адже створюється сприятливий грунт для численних зловживань. Про це заявляють у Першій київській асоціації скрапленого газу і виступають за діалог між бізнесом, владою різних рівнів, організаціями споживачів для встановлення у столиці прозорих конкурентних правил гри на ринку автомобільного газу. Як констатує голова Першої київської асоціації скрапленого газу Олександр Приступов, влада не встигає за розвитком ринку. За його словами, 50%(?) автомобілів у Києві споживають газ, тоді як у Туреччині, світовому лідері з газифікації, — 40%.
Навряд чи хоч когось із громадян України залишило байдужим рішення сейму Польщі про визнання Волинської трагедії 1943 року геноцидом поляків з боку українців. Чимало наших співвітчизників вважають цілком адекватною відповіддю внесення на розгляд Верховної Ради «дзеркальної» постанови, якою згадуване криваве польсько-українське протистояння теж оголосять геноцидом, але вже з боку поляків щодо українців. Наших громадян (незалежно від їхньої національності) чи не найбільше образило те, що скандальне рішення ухвалено у країні, яка вже традиційно є нашим неофіційним адвокатом у Євросоюзі. Однак не варто забувати як про потужне проросійське лобі у Польщі, так і про те, що згадуваний проект ухвали сейму перебував на її розгляді вже щонайменше кілька років.
Пригадую, як у 2006-му неподалік Рівного в чудовій лісовій місцині урочисто відкрили велике модернізоване сирітське містечко. Тут, розповідала обласна влада, є все для повноцінного життя та розвитку дітвори, тож ось-ось сюди заселяться вихованці тих інтернатів, де жодних нормальних умов. Оскільки відкриття приурочили до віп-візиту (чи то Президента, чи то Прем’єра, вже й не пригадаю), дітей разом із вихователями таки привезли. На один день. Нині у цій олександрійській школі-інтернаті лише… дві дитини-сироти. Але з бюджету області на її утримання надають 5 мільйонів гривень на рік: заклад став «загальноосвітньою школою-інтернатом», тож тепер сюди залюбки беруть дітей, у яких є батьки. Скажімо, тих, у кого проблеми в сім’ях. Ось тільки чи розв’язує такий підхід проблеми? І чи не занадто це дорого для бідної держави: є у матері проблема із сином-підлітком — прилаштуємо його в інтернат. І матері добре, й заклад «заповнений».
У Польщі відбулися Світові дні молоді за участі Папи Римського Франциска І під гаслами християнського милосердя. Минуло кілька тижнів, ніби й пристрасті в мені вляглися, а були вони різними... Та значуще оцінюється на відстані.
Під час недавнього перебування на Закарпатті Генеральний прокурор України Юрій Луценко здійснив політ на гелікоптері, щоб на власні очі оцінити ситуацію із вирубуванням лісів. Побачені ним «лисі» схили гір шокували багатьох українців. Проте, хоч як прикро це констатувати, йдеться вже про справжню пошесть, що дедалі стрімкіше шириться країною — від півдня, де безслідно зникають ніким не захищені полезахисні лісосмуги, до ще зеленого Полісся, де начебто не бракує державних структур, покликаних охороняти наші ліси.