Останніми роками відзначення Дня Соборності набуває для кожного українця особливого сенсу. Від чергового формально-офіційного й протокольного святкування до усвідомлення історичного вибору народу, який нині обстоюють не історичні чи вигадані герої, а реальні люди, що виросли з нами в одному дворі або на сусідній вулиці. 

Аналіз показників фактичних надходжень до загальних фондів перших об’єднаних територіальних громад станом на 1 грудня минулого року засвідчив їхнє зростання в 3-4 рази (286-448%) порівняно з 2015 роком. Тож торік в Запорізькій області було створено ще 18 ОТГ, які перейшли на міжбюджетні відносини з державою. До бюджетів ОТГ зараховують 60 відсотків податку на доходи фізосіб, який здебільшого є бюджетоутворюючим, 25 відсотків екологічного, п’ять — акцизного, повністю єдиний податок та податок на нерухомість, місцеві податки і збори та кошти, отримані за надання адмінпослуг. На рівень громад передані освітня, медична субвенції та на розвиток інфраструктури ОТГ. 

20 січня 2014 року журналіста Ігоря Єфімова жорстоко побили правоохоронці під час зачистки блокпосту активістів на черкаській дамбі. Він був на місці подій у жовтому жилеті «преса», із бейджем і фотокамерою. Про це «Урядовий кур’єр» писав 22 грудня 2016 року в матеріалі «Злочин є. А покарання?»

Соснівський суд ухвалив виправдувальний вирок, яким визнав Петра Миколайовича Паливоду (тоді він обіймав посаду заступника командира батальйону) невинуватим, оскільки під час вчинення кримінального правопорушення він, мовляв, не був службовою особою, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення. 

Найновітніша сторінка історії Свято-Михайлівського Золотоверхого  монастиря розпочалася на світанку 30 листопада 2013 року, коли за його стінами знайшли прихисток побиті «беркутом» студенти і поранені майданівці, та дзвоном на сполох у ніч на 11 грудня, чи не найпершим у XXI столітті, коли впевнені в своїй безкарності «беркутівці» почали розбирати барикаду на вулиці Михайлівській… Від голосу дзвіниці прокинувся не лише Київ — прокинулась Україна… 

Ні для кого не секрет, що зростання цін на компослуги можна порівняти з молоденьким жвавим коником, а зарплати — зі старою кволою черепахою. Не встигаємо призвичаїтися до підвищення тарифів на тепло, аж ось росте ціна на газ, а там — на електрику тощо. Перерва максимум у 3-4 місяці — й знову чергове зростання. І щоб усе за все сплатити й пережити, більшості з нас вже критично не вистачає ні зарплати, ні нервових клітин… 

У родовому містечку гетьмана Івана Виговського — Руді, що на Львівщині, є чудовий музей славетному полководцеві. Гетьман знаменитий зокрема тим, що 1659 року здобув блискучу перемогу під Конотопом над 100-тисячною російською армією. Життя Виговського — бурхливий потік злетів та падінь, перемог та поразок, мудрих рішень та грубезних помилок. Яскрава, непересічна, знакова в історії України постать варта, попри свою суперечливість, і музею, і квітів на могилі. Але якщо музей ви так само, як і я свого часу, можете за бажання відвідати, то покласти квіти — не вийде. Ні співробітники цього закладу, ні будь-хто інший не скажуть вам, де могила полководця. Бо місце його поховання досі не знайдено. 

Соборність України — це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього. Це неподільність наших земель: від Києва до Севастополя, від Донецька до Львова. Російська окупація недовговічна. Це агонія імперії, яка не має ні історичної, ні політичної перспективи. Водночас ці страшні події переконали: нас не зламати, ми сильні і здатні рухатися вперед, очищуючись від корупційних нашарувань. Ми як ніколи відчуваємо єдину державу, бо самі творимо її. 

Півроку тому «Урядовий кур’єр» уже розповідав про те, як за ініціативи Всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці — разом!» й за підтримки Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО й вітчизняного бізнесу стартувала програма соціально-правового забезпечення учасників бойових дій, презентована як «Соціальна картка учасників АТО». («Допомога для справжніх героїв», «УК» від 14 квітня 2016 р.). Ця картка дає змогу її власнику, демобілізованому воїну, отримувати безоплатну правову, медичну й психологічну допомогу за місцем проживання. А також право на безоплатний проїзд у громадському транспорті, отримання знижки до 10% у певних торговельних мережах по всій Україні та на купівлю пального на заправках. 

Ці дорожні нотатки написано, звичайно, коли вже опинився на українській землі. Після новорічних канікул, які провів у колись рідному домі, в колі друзів і родичів, які змушені жити в самопроголошеній республіці. Отже, ситі та п’янкі святкові дні  минули  у суцільних відвертих дискусіях щодо болючого для усіх  нинішнього і майбутнього життя. А на деякі запитання відповіді я  шукаю  і нині.

Мільйони квадратних метрів, мільярди інвестицій і жодної соціальної відповідальності. Будувати в Києві вигідно: малюєш гарний план майбутнього мікрорайону (звісно ж, із садочком, школою, стадіоном, паркінгом), збираєш гроші з інвесторів — і за роботу. Та коли житло побудовано, буває, забудовник наче забуває про соціальну відповідальність, а влада, здається, вдає, що нічого не помічає. Як змусити владу відповідати за її слова, знають мешканці 20-го мікрорайону (ЖК «Милославичі») столичної Троєщини.