4 жовтня в усьому світі відзначають День захисту тварин. Це нагадування про відповідальність людей за тих, хто поряд, стало особливо актуальним під час війни, коли багато тварин страждають від обстрілів. Тварини, як і люди, теж зазнають поранень і тяжкого стресу. Багато з них лишилося без домівки і стали біженцями чи безпритульними.
Однак є багато прикладів, коли брати наші менші не залишаються без людської теплоти і турботи. Майже щодня переглядаємо новини, як українські військові та волонтери рятують у гарячих точках та деокупованих територіях чотирилапих.

134 представники малого та середнього бізнесу з Рівненщини вже стали переможцями урядової програми отримання грантів на створення або розвиток власного бізнесу, яку впроваджують із початку липня. Перші 37 із них отримали від держави кошти на відповідні рахунки.
Серед таких молодий, навіть юний рівнянин Віталій Мусієвич: днями йому виповнилося лише 18. Це не заважає хлопцеві вчитися на машинобудівному факультеті Національного університету водного господарства та природокористування та одночасно створювати власний цех із металообробки. 

Хоч минув уже місяць нового навчального року, облаштування бомбосховищ у школах  Полтавщини триває. Місцева влада й адміністрації навчальних закладів намагаються робити все від них залежне, щоб, як обіцяв наприкінці літа у матеріалі «Знання здобути й живими залишитися» («УК» №186 за 27 серпня) начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін, забезпечити максимально безпечне та мінімально стресове навчання учнів 1, 2, 5 та випускних класів.

Попри зруйновану інфраструктуру та бойові дії на території Харківщини, спортивне життя краю не зупинялося. Спортсмени та їхні наставники продовжують роботу навіть далеко від дому і прославляють Батьківщину й рідний край. Про втрати та успіхи харківського спорту під час війни розповів начальник управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин АНАНЧЕНКО.

Коли згадують Лебедин і Лебединщину, відразу зринають у пам’яті прізвища наших славетних земляків. Поміж яких Іван Стешенко та Давид Бурлюк — неперевершений український співак (бас-кантанте) і один з основоположників світового футуризму. Вони належать до когорти геніальних митців, чия творчість відома не тільки в Україні, а й світі. За радянських часів їхні імена всіляко оминали, оскільки обоє не вписувалися в рамки тодішньої ідеології.
Однак час робить свою справу і все ставить на місця. За останні три десятиріччя Іван Стешенко і Давид Бурлюк тріумфально повернулися в Україну, на малу батьківщину, в лоно рідної національної культури.

Виставку, яку організував Національний музей народної архітектури та побуту України, присвячено  найважливішому та найколоритнішому обряду в нашій культурі.  Давні традиції, звичаї й атрибутика дійства збереглися до нашого часу і стали своєрідним містком, що поєднує минувшину й сьогодення.
Протягом століть структура весільного обрядодійства за канвою залишалася незмінною: із чітко визначеною послідовністю дій, кожна з яких була важливою для освячення шлюбу та утворення нової сім’ї. 

Війна швидко змінює пріоритети. Відтоді як почалося широкомасштабне вторгнення росіян в Україну, профспілкова організація освітян, як і інші громадські організації Черкащини, дуже змінилася, переформатувалася. Із перших днів спілчани допомагали військовим та потерпілим від війни. Спочатку визначалися, яку справу робити, щоб бути максимально корисними. Черпали інформацію з телемарафону, брали рахунки й надсилали зібрані волонтерами кошти для потреб воїнів бойових частин. Із часом зосередилися на конкретних потребах освітян та їхніх родин, яких зачепила війна.

У перші місяці широкомасштабного воєнного нападу росії на українську землю Тернопільщина прийняла майже 110 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Серед постраждалих від війни переважають вразливі категорії громадян і без того, щоб опинитися в ситуації торгівлі людьми, експлуатації чи гендерно зумовленого насильства. ГО «Відродження нації» взялася за втілення проєкту із забезпечення комплексного реагування в царині захисту осіб, які постраждали у воєнний час.

Сергій Ваганов до середини березня цього року жив у Маріуполі, а відтоді весь час перебуває в Ужгороді. Дипломований лікар уже кілька років як знайшов своє покликання у фотографії. 2014го в його життя увійшла російськоукраїнська вій­на, змусивши фіксувати її перебіг від самого початку. Нині він хоч і на заслуженому відпочинку, не полишає фотоапарата. Світлини Сергія Ваганова воюють і захищають інтереси Віт­чизни.

У Полтаві за фінансової підтримки німецького та швейцарського урядів планують реалізувати проєкт, що гарантує створення до 3000 робочих місць і чималі надходження у місцевий бюджет. За приблизними підрахунками, до 100 мільйонів гривень за рік. А із часом надходження зростуть.
Цими днями експерти інвестиційної агенції Matt презентували варіант концепції індустріального парку, який з ініціативи міської влади створять на території Затуринського промвузла. Робота над концепцію тривала з березня цього року.