Власне, цю ідею на півострові апробували ще торік — перенесли понад 30 популярних фестивалів на осінній період. Експеримент не те що перевершив усі сподівання, але справив враження. Туристичні потоки збільшились, причому якісно. Адже чимало охочих побувати на тій чи тій події під неї підлаштовували й термін відпустки, аби, як кажуть, отримати два в одному: і здоров’я набратися, і духовно збагатитися, і не витрачатися зайвий раз на дорогу. Про популярність таких заходів свідчить хоча б такий факт. Торік організатори молодіжного фестивалю проти алкоголю і наркотиків, який відбувся в Бахчисарайському районі, очікували на 300 учасників. Приїхало півтори тисячі молодих людей. На початку цього року вже надійшло стільки ж заявок, а тих, хто приєднається до акції згодом, ніхто не береться  рахувати.  

У  Музеї волинської книги, що в Луцькому замку, екскурсовод торкнулася тисячолітньої історії древнього Лучеська. Один із п’яти гостей зі США, для яких і проводилася екскурсія, раптом щось запитав перекладача. Той вибачився і зупинив екскурсовода:
— Наш гість поцікавився: чи не помилилися ви, коли сказали про те, що замок має тисячолітню історію?
 — Ні, не помилилася. Адже у 1085 році, коли Лучеськ уперше згаданий в Іпатіївському літописі, він уже був укріпленим містом. А чому, перепрошую, у нашого гостя виникло таке запитання? 

Ще до настання нового року в Закарпатті відкрили лижні сезони відомі курорти Красія, Плай і Драгобрат. Кожен із них нині володіє всім для вдалого відпочинку — спусками та підйомниками (перші два — сучасними крісельними), готелями, пунктами прокату спорядження. Ціни, щоправда, кусаються: в середньому по 15 грн за один підйом з довжиною траси понад кілометр. Дуже важливо, що в цих туристичних місцевостях працюють снігові гармати, які створюють повноцінну зиму за найменшого морозу.  

Особливих змін  у новорічному туристичному сезоні не очікується, запевнили журналістів експерти, — більшість українців, які беруть відпустки в цей період, залишаться в країні і нададуть перевагу гірськолижному відпочинку. Славчани їх чекають з нетерпінням, просять у Бога доброї сніжної погоди аж до березня, але й самі не сидять склавши руки. Цьогоріч гостей зустрічатимуть не тільки хлібом-сіллю, а й новим  сучасним красенем-витягом на гору Погар. Журналісти стали першими, хто випробував кріселку в дії. 

У період підготовки до Євро-2012 на найвищих щаблях влади неодноразово наголошувалося, що головним результатом проведення футбольного чемпіонату в Україні має стати стрімкий розвиток вітчизняного туризму. Фінал чемпіонату Європи справді проведено на високому рівні: це заслуга тих, хто готував його саме як футбольний проект. Водночас можна констатувати, що країна не використала навіть на 20% цей шанс для зміцнення туристичного іміджу та просування турпродукту, який був наданий європейською футбольною першістю. Серед ключових причин, в першу чергу, слід назвати вкрай непрофесійну роботу Державного агентства з туризму та курортів як напередодні Євро-2012, так і після чемпіонату.

У сучасному світі стає можливим здійснити фактично будь-яку мрію. Я давно хотіла побувати в країні з багатою історією, коріння якої сягають VI століття до нашої ери, де збереглися християнські традиції народу, а про знамениту грузинську гостинність ходять легенди. До мрії залишається дві години…
Знайомство з Грузією розпочалося з аеропорту, який ще не добудований, багато що не працює, але туристів тут чекають. Прикордонники зустрічали гостей країни українською мовою: «Ласкаво просимо до Грузії» і пляшечкою вина.

Річ у тому, що від десятків тисяч туристів, які влітку приїжджають у Шацький національний природний парк, та тисяч автомобілів, що гарцюють його дорогами, місцевим екосистемам теж треба відпочити. Адже не секрет: така навала людей, серед яких, на жаль, і чимало екологічно неграмотних та недисциплінованих, аж ніяк не сприяє чистоті місцевих водойм, спокою тутешнього тваринного світу, зростанню рослинності у зонах інтенсивного відпочинку та на берегах водойм.
Цю місцевість, як і більшість наших річок, лісів та ставків, не обходить кара небесна початку третього тисячоліття — тара з різних пластмас. 

Польща приваблює тим, що в ній завжди знаходиш для себе щось нове, те, чого раніше не зауважував, не бачив або не помічав. Щоб відчути себе першовідкривачем краю, потрібно лишень звернути з протоптаної туристичної стежинки і вирушити у польську провінцію з її малими, але повними чарівності містечками.

Надворі осінь — час, коли можна милуватися пишним в’яненням природи у мальовничих місцях. І таких місць, повірте, у Польщі чимало. Ще однією перевагою осінньої мандрівки є приємні ціни і відсутність натовпу туристів. Люблінське воєводство — ідеальний варіант для такої романтичної мандрівки. 

«Ти слона колись у шахті бачив? Ні? То й мене тут ніколи не побачиш!..» Цю заяложену репліку-жарт мимоволі не раз згадував улітку під час спілкування із закордонними вболівальниками, які приїхали в Донецьк на матчі Євро-2012. Після запитання, чи збираються гості навідатися до міста після футбольного дійства, деякі з них надовго замислювалися. І хоч на обличчях читалося риторичне: «А якого дідька?», вони дипломатично розхвалювали те, що сподобалося тут найбільше: смачне й дешеве пиво, симпатичних жінок, суперсучасний стадіон.

—Шпацірен? — щоранку приязно питав господар помешкання, де ми зупинилися на кілька днів. А ввечері, коли втомлені поверталися до двору, зустрічав не менш традиційним запитанням «Гут?» Ми кивали головами чи відповідали: «Зер гут!» Бо щоденні «шпацірен», тобто прогулянки, і справді складалися дуже добре: ми крок за кроком відкривали для себе мальовничий куточок Європи — баварські Альпи.