Статті

Перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський під час зустрічі з віце-прем’єр-міністром, міністром економіки Республіки Польща Вальдемаром Павляком подякував польській стороні за систематичну і тривалу підтримку нашої держави на шляху до євроінтеграції, а також відзначив позитивну динаміку розвитку двостороннього партнерства. «Україну і Польщу поєднують не тільки дружні відносини, а й надійні економічні зв’язки, які щороку нарощують свій потенціал. Збільшення товарообігу між нашими країнами — одне зі свідчень успішної співпраці наших держав в економічній сфері», — цитує слова першого віце-прем’єра його прес-служба.  

Минулої  п’ятниці суддя Верховного суду РФ Микола Романенков ухвалив рішення про ліквідацію останньої загальноросійської громадської організації «Об’єднання українців Росії» (ОУР). Служитель Феміди (якщо його предки навіть носили колись прізвище Романенко) вже вдруге підтвердив свою «незаангажованість» та послідовність. Понад рік тому цей самий суддя  «прикрасив»  своїм підписом ще одну судову ухвалу — про ліквідацію Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Відтепер  тих, хто не захотів забути, що він з діда-прадіда українець,  позбавили  останньої структури,  яка  на федеральному рівні координувала роботу  регіональних національно-культурних об’єднань та захищала їхні інтереси. І хоча нині, за статистичними даними, в  Росії проживає всього два мільйони людей, для яких Україна не просто географічна назва, насправді їх набагато більше. Принаймні 8 років тому, згідно із загальноросійським переписом, тих, хто в графі «національність» писав «українець», було три мільйони.

…Донині відчуваю в собі ті біль і розпач, які охопили мене у «святая святих» «Чорнобиля-2» — багатоповерховій будівлі командного пункту колишнього найпотаємнішого об’єкта — загоризонтної радіолокаційної станції «Дуга». Піднявшись на другий поверх сходами, захаращеними битим склом, всілякими шлангами та дротами, буквально німію від побаченого. Величезне приміщення, ще кілька років тому начинене унікальними ЕОМ, розтрощено вщент. Під ногами — сотні зламаних блоків, плат та іншого електронного начиння. Десятки шаф під саму стелю — колись унікальних обчислювальних комплексів — зяють лише каркасами із залишками «мозкового» центру комплексу, призначеного для раннього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет військ НАТО. — Золото, платину, срібло та інші коштовні метали вилучили тут ще в 1990-х роках, — зауважив Юрій Рейхман, підполковник запасу, який супроводжував мене руїнами «Чорнобиля-2». Цей, досить стриманий в оцінках наслідків тутешнього вандалізму, спец у галузі радіолокації, представляв тоді потужне державне спецпідприємство в 30-кілометровій зоні ЧАЕС — «Техноцентр», яке нині вже не існує. — Єдина цінність, яка поки що залишається в цьому колишньому військовому містечку, — металоконструкції його антенних полів. Їх загальна довжина 900 м, висота — 90–150 м, а загальна вага обох антен — великої та малої — 13–14 тисяч тонн. 

Серед щасливих людей є особлива категорія: ті, хто не зазнали краху виробництва, не втратили почуття ліктя товариша і підтримки колективу, не пережили приниження безробіттям та базарною маячнею. Вони не попливли за течією хаосу, не скористалися можливістю прихопити для себе особисто шмат колективного пирога, а протиставили розвалу економіки професіоналізм і патріотизм. Відстоювали виробництво, а заодно й людську гідність, стверджували імідж України як держави, що може йти інноваційним шляхом.  

Стратегічно важливий ринок української економічної експансії на терени нашого північного сусіда знову відкритий. Росспоживнагляд за результатами лабораторного контролю зразків сиру вітчизняного виробництва дозволив чотирьом українським заводам («Дубномолоко», «Гадячсир», «Прометей» «Пирятинський сирзавод») повернутися на прилавки російських магазинів. Їхня продукція отримала позитивні висновки. Проте головний санітарний лікар Росії Геннадій Оніщенко, що кілька останніх місяців шукав у наших сирах то пальмову олію, то порушення російського законодавства, суворо застеріг: «До українських сирів ще залишаються питання. Ми пропускаємо їх за нижньою планкою норми, та все ж масложировий склад у них «гуляє». Виробникам потрібно серйозно займатися технологіями, інакше припускаємо можливість знову заборонити ввезення сирів», — цитує чиновника «РІА Новости».  

Зупинити час чи повернути його назад — мистецтво, притаманне магам, винахідникам машин часу та ще, як виявилося, працівникам КП «Харківпарксервіс». Бо аж ніяк інакше не можна пояснити той факт (не відвертим же ігноруванням постанови Кабміну), що діяльність цього підприємства і сьогодні регламентується нормами, чинними до 1 квітня цього року. Тобто попри постанову уряду, згідно з якою муніципальні місця для паркування мали бути оснащені платіжними терміналами, в Харкові не встановлено жодного паркомата. Тут, як і раніше, повновладними господарями стоянкових майданчиків почуваються люди у зелених уніформах. Варто наголосити, що здебільшого вони жодним чином не справляють враження гостинних, в українських традиціях, господарів.  

Роль митниці в економічному і соціальному розвитку суспільства  безперечна. Нещодавно ухвалено Митний кодекс, який набере чинності 1 червня 2012 року. Загальний товарообіг України за чотири місяці цього року порівняно з аналогічним періодом 2011-го  збільшився на 6%, а обсяги зовнішньої торгівлі вперше перевищили докризові показники 2008-го, зокрема завдяки спрощенню та прискоренню митних процедур та ефективній взаємодії Держмитслужби з бізнес-структурами. Надходження митних платежів за зазначений період цього року перевищив на 24% цей показник за відповідний період 2011-го.  

Повчальну історію розповіла знайома про «сміттєву» культуру в Німеччині зразка 1998 р. Наш співвітчизник, художник гостював в українських емігрантів у Мюнхені. Одним із його побутових обов’язків було… сортування сміття. Біля будинку стояли шість контейнерів для різних видів сміття, і для кожного виду призначався відповідний за кольором пакетик у домі господаря. Але художник — людина творча — він не став обтяжувати себе такими дрібницями і… звалив усе в один пакет. За це його оштрафували на 2 тис. марок. Щоб сплатити штраф, йому довелося продати одну з картин. Так гонорар… пішов на сміття...  

«На вашу думку, яким має бути покарання для продавців та власників торговельних точок, де продають алкоголь, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби неповнолітнім?» Таке опитування нещодавно провів Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко на своїй сторінці у мережі Інтернет. І повідомив результати. Так, 40% опитаних пропонують позбавляти власників крамниць ліцензії без права її відновлення. 20% вважають, що достатньо буде штрафу, його сума повинна сягати 100 тисяч гривень. 10% опитаних наполягають, що треба діяти ще жорсткіше — таких продавців та власників, на їхню думку, слід притягати до кримінальної відповідальності.  

Недавно зустрів знайомого, який аж сяяв від радості. Той щойно придбав два квитки на концерт золотого голосу України Таїсії Повалій — для доньки і дружини. Хотів і сам піти, але фінанси не дозволяють: і так виклав зі своєї вчительської зарплати більш як тисячу гривень. Однак згодом благородний намір мого знайомого тріснув по швах: за кілька днів організатори туру оголосили про скасування концерту в Сумах, оскільки не вдалося продати квитки. Вони коштували від 450 до 700 гривень, що для середньостатистичної слобожанської сім’ї  значна сума. 

Учора в Києві відбулася Всеукраїнська виставка-фестиваль «Обдаровані діти України». Столичний палац дітей і юнацтва нагадував розбурханий вулик. Там гуло, але не тривожно, а радісно, співали, танцювали, майстрували, обговорювали, згадували і переповідали. Серед виру емоцій і почуттів звертаю увагу на маленьку, зростом з вершечок, дівчинку, яка всього того не чула й не бачила. Вона зосереджено, від напруження спинаючись на пальчики ніг, щось вирізала зі шкіри. Перше, що спало на думку, — не порізалась би, адже в такому віці не всім дітям дозволяють брати в руки ніж і ножиці.

Президент Віктор Янукович наголосив, що реалізація реформ робить сприятливими умови ведення бізнесу в Україні. А це і зниження податкового тиску, і значне скорочення дозвільних процедур. Він розповів про досягнуті успіхи у поверненні податку на додану вартість, збільшення зовнішнього товарообігу, покращення інвестиційного клімату. Глава держави запевнив у тому, що зростання національної економіки стало основою для підвищення заробітних плат громадян. «Минулого року зростання середньої заробітної плати було на рівні 10,5%, за останній час — 14,7%», — сказав він, додавши, що позитивна динаміка зростання вітчизняної економіки спостерігається третій рік поспіль. 

Президент Віктор Янукович відзначає позитивну динаміку у вирішенні всіх питань, які стосуються співробітництва України та Парламентської асамблеї Ради Європи. Про це він сказав у ході зустрічі зі співдоповідачами Комітету ПАРЄ з питань моніторингу Маріеттою де Пурбе-Лундін і Маіліс Репс.  

Вранці 15-го одесити побачили на дорогах міста білі малюнки довкола вибоїн, ям і тріщин — від просто обведених контурів до вельми чудернацьких малюнків із побажаннями на адресу тих, хто відповідає за стан дорожнього покриття. Це був перший день акції «Вдаримо фарбою по бездоріжжю». Поштовхом до неї стала загибель 26-річного мотоцикліста, котрий, за однією з версій, саме через яму, що раптово з’явилася на його шляху, змушений був виїхати на зустрічну смугу, де й зіштовхнувся з автівкою. Трагедія сталася 13-го травня, а вже наступного дня, у ніч на 15-те, Всеукраїнське товариство автомобілістів «Громадський контроль доріг» ініціювало акцію, в рамках якої усі небайдужі водії мали б розмітити білою фарбою усі вибоїни на одеських дорогах. Робили це вночі, коли припинився пожвавлений рух. Одесити охоче відгукнулися на заклик. Лише на площі Толбухіна, котра стала епіцентром акції, вже у перший день зібралося більш як сто осіб.  

Дискусії про те, чи варто фінансувати науку в бідній країні, коли грошей не вистачає на найнеобхідніше, тривають понад 20 років. Майже стільки ж виповнилося крилатій фразі 42-го президента США Білла Клінтона «Америка має хороші університети не тому, що багата. Америка багата тому, що має хороші університети». В 2010 році фінансування наукової галузі в США становило $396 млрд, Японії — 142 млрд, Китаї — 141 млрд, Росії —  22 млрд. Україна в 2011 році із загального та спеціального фондів держбюджету на фінансування наукових і науково-технічних робіт витратила приблизно $0,6 млрд. Для коректного порівняння: Білорусь і Казахстан на цю галузь виділяє в 2—3 рази більше. І це загальна світова закономірність — нарощувати наукові інвестиції в посткризовий період. Ми звикли фінансувати науку за залишковим принципом. Це тому, що ми небагата країна. Або тому ми й небагата країна?  

Слова народної пісні «Збудуй хату з лободи, а в чужу не веди», спадають на думку, коли мова заходить про одну з найгостріших проблем українських сімей — забезпечення житлом. Адже власний дім — це можливість побудувати щасливу родину. Такий шанс реально з’явився торік у харків’ян, про що й написав «Урядовий кур’єр» 3 березня 2011 року в публікації «Спочатку кошти, потім новосілля». В ній йшлося про те, що з міського бюджету виділили на реалізацію двох програм молодіжного кредитування і програму «Доступне житло» 10 млн грн. Зокрема, на останню, яка реалізовуватиметься протягом аж семи років поспіль, передбачено щорічне фінансування з міського бюджету в 5 млн грн. «У 2011 році виділення цих коштів дасть можливість забезпечити житлом до 60 харківських сімей, що перебувають на квартирному обліку», — зазначив тоді заступник міського голови, директор департаменту економіки і комунального майна міськради Михайло Фатєєв. За його словами, на 5 млн грн  буде зведено 3,5 тис. м2 житла. Минув рік: чи отримали обіцяне харківські сім’ї ?  

Такий скарб в області знайдено вперше за 30 останніх років. Працівникам дочірнього підприємства «Волинські старожитності»  науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України щастя усміхнулося на високому березі річки Чорногузки в селі Полонка Луцького району. Там розташована унікальна археологічна пам’ятка — багатошарове поселення. Тут не одну тисячу років жили люди — від культури фінального палеоліту до епохи бронзи, раннього заліза, римського часу, давньоруського періоду і до середньовіччя та нинішніх днів. Рятувальні дослідження на місці, що інтенсивно забудовується, волинські науковці ведуть уже чотири роки.  

Події в Турбові у 2009 році сколихнули громадськість Вінниччини і були відомі всій країні: внаслідок забруднення території важким металом хромом 4 тисячі жителів приватного сектору селища залишилися без питної води. Деінде вміст хрому в ній у 300—500 разів перевищував норму! За фактом забруднення було порушено кримінальну справу. Тоді у 1100 дворах люди закрили криниці на замок і користувалися привізною артезіанською водою. Її доставляли тричі на тиждень і в обсягах у кілька разів менших від потреби. Про цю проблему всі знали, але лише теперішня влада взялася її розв’язати. Під час перебування в регіоні наприкінці жовтня 2010 року Прем’єр-міністр Микола Азаров дав доручення обласній владі забезпечити турбівчан, які проживають на забрудненій хромом території, централізованим водопостачанням. З  держбюджету  було виділено 2 млн грн на будівництво першої черги мережі. Минув рік: що зроблено?  

Свого часу президент США Теодор Рузвельт завважив, що в політиці доводиться робити багато такого, чого не варто робити. А письменник  Марк Твен з притаманним йому сарказмом уточнив: «Етика складається з політичної етики, комерційної етики, церковної етики і… етики».  

Це й не дивно, адже наш край має музейні традиції, започатковані видатним українським збирачем старожитностей Дмитром Яворницьким. Саме до 150-річчя з дня народження вченого в 2005 році Дніпропетровський національний історичний музей його імені й заснував фестиваль. Така форма співробітництва й обміну досвідом між музеями давно прийнята у світі. Ідею дніпропетровських музейників підтримало Міністерство культури. Планувалося щоразу проводити фестивалі в іншому місті. Однак жодна з областей не наважилася взятися за організацію такого форуму. Тож унікальні експонати з усієї країни музей імені Дмитра Яворницького збирав у своїх залах вже тричі. Якщо у першому  фестивалі взяли участь представники 85 музеїв України, то у другому (2008 р.) і третьому, який відбувся торік, — вже 105 провідних музеїв, громадських об’єднань, виставкових фірм, фахових видань зі всієї країни.