Статті

Уряд і Верховна Рада зробили усе, аби вчасно розпочати опалювальний сезон. На цьому наголосив віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко. За його словами, нині підприємства теплоенергетики працюють в одних нормативних і законодавчих умовах, але мають різні результати. Як відбувся перехід на «зимовий комунальний режим» в областях України, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

Напередодні поїздки до міста Обухова Київської області зайшов на сайти головних українських телекомпаній, щоб подивитися, коли востаннє в їхніх інформаційних випусках ішлося про роботу сільськогосподарських підприємств. Часу витратив багато, але репортажів про хліборобів чи тваринників так і не знайшов. Зате надивився по саме, як кажуть, «не хочу» відеоматеріалів про криваві шляхово-транспортні пригоди, вбивць, гвалтівників, різних збоченців, шахраїв та іншу нечисть. Склалося враження, що в ті дні, коли про них розповідали провідні українські телеканали, в нашій країні, крім негативних подій, більше нічого не відбувалося. 

Леся і Сергій Гармаші разом уже майже тридцять років. Свого часу навчалися разом, мешкали в одному гуртожитку. Коли настав час ставати на самостійний шлях, вирішили, що бути їм однією сім’єю. Тим більше, що й погляди на життя у них багато в чому схожі. Відгуляли весілля. Через рік родина Гармашів уже складалася із трьох осіб. Услід за первістком Сергійком народився Олег. Сім’я особливих статків не мала. Сергій працював водієм у церковній громаді. За службовим обов’язком йому не раз доводилося бувати в черкаських дитячих будинках. Спостерігав, як малеча чекає на батьків. У душу запали йому дитячі очі, сповнені надії. Він навіть спати вночі перестав. Усе вчувалося йому оте дитяче запитання: «А ти ще прийдеш?» 

Нині стає очевидно, що експорт сталі, виплавленої завдяки використанню імпортного газу чи, у кращому разі, дорогого за собівартістю, а тому дотаційного вугілля, — не найкращий метод заробітку вкрай потрібної Україні валюти. І якщо економічна доцільність такого бізнесу, який дедалі частіше пов’язують із фактичним фінансуванням так званих ДНР/ЛНР, викликає об∂рунтовані сумніви, то екологічна шкода металургійних виробництв беззаперечна. 

Дзвінок стаціонарного телефону розбудив мене о 9-й ранку, в суботу. — Доброго ранку, ми вас не розбудили? (турботлива дівчина з трубки говорила до мене російською). А чи знаєте ви, що нині в місті триває акція з утеплення квартир? І тільки сьогодні протягом дня вона проходитиме у вашому будинку. До вашої квартири № такий-то може завітати майстер з обслуговування металопластикових вікон і дверей. Він абсолютно безплатно покаже, як правильно утеплити їх на зиму. Ви ж чули, що ця зима в Україні буде найхолоднішою за останні 30 років! Майстер також може зробити необхідні ремонт і профілактику-у-у!!! — дівочий голос аж завібрував від радості. — У вас же є такі вікна? То на котру годину прислати до вас гарного хлопця? 

Попри агресивну антиукраїнську політику замовників і виконавців проекту самопроголошеної так званої ДНР, на тимчасово окупованих територіях Донеччини не заборонили українську мову. Бо навіть ті обмежені персони, які прибігли з автоматами до влади, розуміють: робити таке на споконвічній українській землі — все одно, що накласти табу на сонце, дужий вітер зі степу чи моря. Отож після очевидної наруги над державною мовою та її носіями у трагічному для регіону 2014-му лідери «республіки» згодом великодушно повідомили про двомовність, яка тут існуватиме. Донеччани добре знають, що це означає: навіть раніше у Донецьку двомовність нагадувала право вовка і зайця вполювати один одного. Нині ж і поготів. За останні два роки окупанти не без зловтіхи ліквідували чимало з того, що було зроблено тут для розвитку і становлення державної мови. І нині, свідчать жителі тимчасово окупованих територій краю, на жаль, ідеться про панування  скрізь і всюди однієї мови — російської та існування жалюгідних залишків іншої. Зрозуміло, української.       

Хтось гарно сказав, що Господь дарує дитині дві ручки, аби однією триматися за тата, а іншою за маму. Але в житті трапляється так, що при живих батьках дитина росте сиротою чи напівсиротою. Їзда на велосипеді, збирання лікарських рослин,  знання про те, чому агрус найкраще рвати рано-вранці, як правильно вибирати кукурудзу, як приготувати домашні льодяники і   багатьох практичних житейських навичок навчив мене татко, а ще подарував безмежну любов за земного життя. По-людськи співчуваю тим дітям, кому такого щастя не випало. І розумію тих батьків, яким довелося самотужки, без матерів, виховувати дітей. 

«Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). Програма з такою назвою набула офіційного статусу в стінах Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім». Під час цього заходу Агентство США з міжнародного розвитку оголосило перші 25 громад із Дніпропетровської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Миколаївської, Тернопільської, Харківської, Херсонської областей, яких залучено до нової програми USAID DOBRE. На цю програму покладають великі надії. Передовсім вона має допомогти громадам поліпшити якість державних послуг, розширити можливості для участі людей у розвитку громад, досягти пожвавлення місцевої економіки, сприяти боротьбі з корупцією. 

Цими днями Україна приєднується до світової спільноти у відзначенні 71-ї річниці заснування Організації Об’єднаних Націй. Як одна з держав-засновниць ООН, що у 1945 році на конференції в Сан-Франциско очолювала розроблення Цілей і Принципів Статуту ООН, наша країна користується цією нагодою для підтвердження відданості принципам сучасного світоустрою, закладеним у положення Статуту ООН. Зокрема розвитку дружніх і добросусідських відносин між націями на основі верховенства міжнародного права, суверенної рівності держав, утримання в міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, мирного врегулювання міжнародних спорів. 

Українці прагнуть залишатися у рідній країні. Однак змушені заробляти на краще життя за кордоном. Про це свідчать результати  дослідження міграційних настроїв, проведеного  соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування 16—22 вересня 2016 року.  Отож, згідно з опитуванням, майже  40% українців хотіли б знайти роботу за кордоном, проте лише  30% розглядають можливість змінити  країну проживання. Цифри на перший погляд вражають. То хто ці люди? Переважно хочуть емігрувати і шукати роботу за кордоном жителі західних регіонів України, молоді або ж середнього  віку чоловіки, радше з вищою освітою і забезпечені, зазначив на презентації дослідження в Укрінформі керівник соціологічної групи  Олексій Антипович. 

На Луганщину прибула делегація з Рівненської області, яка за часів АТО вперше привезла гуманітарний вантаж саме для мирного населення, яке живе неподалік лінії розмежування та поблизу кордону з Російською Федерацією. «Хочемо покласти початок, надати імпульс для співпраці всіх українських областей у допомозі Луганщині та Донеччині, щоб якнайшвидше запанував мир на всій українській землі. Щоб відновити територіальну цілісність нашої держави, щоб люди, які живуть тут, відчули себе українцями, що ми всі не байдужі до їхньої долі, що горе прийшло саме на луганську землю», — розповів у Сєверодонецьку голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко. 

Проблеми схоронності вантажів  під час перевезення залізничним транспортом та розвитку залізничної інфраструктури обговорили  на засіданні робочої групи з питань взаємодії та співпраці Запорізької ОДА й Придніпровської залізниці. Робоча група, до якої ввійшли  директор департаменту промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Андрій Антонов, заступник начальника залізниці Микола Кужавський, інші представники залізниці та її структурних підрозділів, була створена  для забезпечення реалізації положень Меморандуму про взаємодію та співпрацю між Запорізькою ОДА та регіональною філією «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 

Він потрапив на війну, про яку ще тоді майже ніхто не здогадувався, у квітні 2014 року під час першої хвилі мобілізації. І хоч мав на той час уже третю групу інвалідності, зважали лише на запис «командир саперного відділення». А вже в АТО — одна, друга, третя контузії. Остання — 26 серпня під час оборони Мар’їнки. Опіки передньої частини тулуба та обличчя, зараження крові, розбиті спинні диски поперекового відділу хребта, осколкові поранення ніг, важка черепно-мозкова травма. Таким його доправили до шпиталю. Медики рятували, але самі зізнавалися: після цих травм він вижив лише з Божої волі. 

Із задоволенням та великою надією прочитав про напрацювання столичних колег стосовно експертної платформи «Культура-2025» і вирішив одразу відповісти на заклик до культурної спільноти: «Якою мала б бути культура України в майбутньому і що для цього треба зробити?» Мені здавалося, що Біловодщина, яка вистояла в нинішні важкі часи, не допустила до себе жодного представника самопроголошених республік, захистилася від навали чужинців, завдячує своїм успіхом саме високому рівневі рідної української культури. Тож нашу думку щодо майбутнього варто врахувати, виписуючи подальші кроки. 

Фахівці визначають поняття споживчого кошика як набір товарів та послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини в середньому протягом року. За радянських часів його формували та затверджували регулярно: кожні п’ять — сім років. У незалежній Україні за 25 років це поки що вдалося зробити лише один раз — у 2000-му (постанова Кабміну № 656). 

Під яким кутом розглядати мінські домовленості? Як трактувати їхні основні положення, котрі з пересічних українців навряд чи хто бачив? І чого очікувати в осяжному майбутньому від наших західних партнерів та північно-східних сусідів, особливо у світлі нещодавніх перемовин у «нормандському форматі»? Аби раз і назавжди розставити всі крапки над «і» та забезпечити недвозначне прочитання цього документа, Президент Петро Порошенко відновив традиційне донедавна спілкування з журналістами провідних вітчизняних телеканалів. 

Питання якісної забудови та дотримання усіх норм законодавства у галузі містобудівної діяльності в Україні стоїть дуже гостро. Слід нагадати, що будівництво залежно від категорії складності за декларативним принципом або на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, на думку юриста галузі, адвоката «Центру конфліктології і права» Тетяни Журавель, було не до кінця продуманим у процесі лібералізації містобудівної діяльності. Зокрема це стосується ухваленого в 2011 році Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Хотілося б наголосити, що це було зроблено для спрощення дозвільних процедур у містобудівній діяльності та уникнення бюрократичної тяганини. Але з часом з’ясувалися недоліки цієї новації. 

 Цього року урочиста церемонія відкриття 46-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» відбулася в Національному театрі ім. Івана Франка.

Стурбовані селяни з Великої Омеляни та Милостова Рівненського району завітали на корпункт «УК»: нас знову труять! Допоможіть! 

У якому війську служити добре? Звичайно ж, у мирному. Але… в один момент війна перевернула життя тисяч українців. Одні втікали зі сходу від смерті й розрухи. А інші — із заходу, центру, півночі, полишаючи домівки, бізнес, комфортні робочі місця, сім’ї й дітей, рушали туди, де їхня поміч була вкрай потрібною. Вони стали на захист своєї землі. До когорти добровольців активно долучалися жінки, дівчата — пацанки і панянки. Згодом навіть скептики-чоловіки погодилися: жінка і військова справа поєднувані. Це засвідчили участь жінок у боях і досягнуті результати. Маючи офіційну посаду на полі бою комірниці чи кухаря, жінки виконували бойові завдання як розвідниці, стрільці. Прекрасні результати не лише вразили чоловіків, а й змусили військові чини врегулювати питання призначення на бойові посади жінок.