Суспільство

Попри  негаразди з фінансуванням, присутність українських телерадіомовців як на контрольованій Україною території Донбасу, так і на окупованій його частині істотно збільшилася. Про це на брифінгу заявила заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова. Журналістам також  представили результати роботи комісії з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телерадіомовлення в зоні АТО за результатами спільної поїздки  з народними депутатами України. За словами члена цієї комісії народного депутата Олександра Бригинця, контрольовану Україною територію в зоні АТО умовно можна поділити на три частини. На більшій є змога дивитися українські телеканали без проблем.  

Долі кожного з них складаються по-різному, їх об’єднує необхідність адаптуватися. Щоб призвичаїтися на новому місці, слід узгодити власні інтереси і запити зі звичаями, устроєм життя тутешніх краян. Зустрівшись із багатьма переселенцями, зробив висновок: вони не лише знайшли на Закарпатті комфортну домівку, а й своєю майстерністю, інтелектом, креативними підходами збагатили край. Але все одно кожен іде власним шляхом. 

Волинські лісівники першими в Україні на 100% упровадили електронний облік деревини. Як це відбувається, журналістам під час прес-туру на базі державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» у Маневицькому районі розповіли-показали працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. 

Реалізація законів України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів і заборону пропаганди їх символіки» і «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» у регіоні з перших днів їх чинності мав характерні особливості, що пояснюється розташуванням, історичним минулим і менталітетом населення, частина якого була й лишається під мулом радянської ідеології та впливом телевізійної пропаганди Росії. Демонтаж пам’ятника Леніну — символу радянської окупації, приниження і ганьби, що супроводжувався протистоянням активістів Євромайдану та проросійськи налаштованих харків’ян, неоднозначна позиція міської влади привертали позаторік восени увагу всієї країни. 

Про злодіїв у законі всі забули і вважають, що це пережиток минулого, що їх уже немає або майже не залишилось. Але це не так. Вони є. Більш того, чимало кримінальних авторитетів  осіло у Європі й намагаються створювати організовані злочинні групи (ОЗГ) чи розширювати наявні у пострадянських країнах через молодших «коронованих» товаришів.  Особливо там, де м’яке чи зовсім немає законодавства з контролю за їхньою діяльністю,  нестабільний фінансово-економічний стан і погіршується криміногенна ситуація. Така, на жаль, Україна. Сприяє їхньому проникненню на нашу територію ще й амністія злочинців завдяки «закону Савченко»,  які здебільшого інакше як грабежами жити не вміють. 

Пророчий вірш Василя Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?» ще матиме не одне своє логічне підтвердження переконанню «Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд!» — Україна переможе у священній війні за рідну землю. Так станеться, бо інакше й бути не може. Однак боротьба буде нелегкою, якою вона й була в усі часи. Саме за полум’яне прочитання Симоненкового слова, у якому що не рядок, то пророцтво, засудили двадцятип’ятирічного Геннадія Афанасьєва — одного з кримських активістів, який під час окупації півострова підтримував рух за єдину Україну, брав участь в акціях протесту. 

Державний резерв матеріальних цінностей — запорука виживання країни у ситуаціях, що загрожують здоров’ю населення або його існуванню. Але, на жаль, про розкрадання в системі Державного агентства резерву України (Держрезерв), що існувало в минулі роки, не говорив хіба що ледачий. Не обійшла сумнівна репутація і його наукову установу — Український науково-дослідний інститут «Ресурс». У середині листопада 2015 року його директора Володимира Линника звільнили з посади через те, що він надавав юрособам послуги оренди приміщень всупереч чинному законодавству та виплачував зарплатню фіктивному співробітникові. З 17 листопада минулого року генеральним директором установи призначено Бориса ЗАПТАЛОВА. Він і розповів «УК» про реорганізацію УкрНДІ «Ресурс» та відновлення його репутації. 

Син однієї нашої співробітниці служить у зоні АТО. Точніше, воює. Мати, звісно ж, по кілька разів на день дзвонить йому на фронт, щоб переконатися, що живий. Особливо непокоїться за кровиночку бідолашна після повідомлення у пресі, що в травні 2016 року на Донбасі загинули 26 українських вояків. І ситуація на фронті весь час загострюється. Якби не масовий героїзм наших солдатів, неминучими були б більші втрати. Схиляю голову перед українськими захисниками Авдіївської промзони під Донецьком, яку несамовито обстрілюють бойовики. В інтернеті прочитала, як один з наших вояків на ім’я Сергій, поранений шістьма осколками, відмовився від госпіталізації. Він, показавши на маленький український прапорець на рукаві гімнастерки, просто сказав: «Тут мої хлопці, і я їх не покину». 

Жителька невеликого містечка на Донеччині переживає не кращі часи. Сусіди її знають як патріотично налаштовану інтелігентку. Тож роботу знайти не може, поїхати світ за очі немає за що, а продати хату тепер сусіди, які симпатизують зайдам, не дають змоги. У перші місяці війни велося їй ще якось терпимо. Коли потрібно було кудись поїхати, без вагань залишала ключі сусідці. Та і за порядком приглядала, і нехитре господарство порала. З часом ситуація змінилася не на краще. Поступатися своїми поглядами і приймати позицію більшості жінка не збиралася, але й сусіди дарувати таке «невігластво» не хочуть. Коло замкнулося. Залишити хату вже ні на кого. Розбіжності у світоглядах вплинули й на це. Тепер «громада» тільки й чатує, коли жінка кудись поїде, щоб за монголо-татарським прикладом розтягти майно інакодумиці. 

«А якби тобі сказали: об’єднай своє домашнє господарство з Миколиним, бо у нього і хата більша, і город, і хазяйство. Ти б погодилася?» — допитувалася чепурна бабуся в яскравій квітчастій хустці. Її вив’язана білою полотняною косинкою сусідка заперечливо хитала головою: «Ні! У мене Лиска велику дійницю молока дає, а в нього корова, як коза доїться. Здамо молоко на завод — свого прибутку не побачу». 

Узявши за девіз слова класика «Війни виграють не генерали, а шкільні вчителі та парафіяльні священики», 86 громадських і волонтерських організацій вийшли з ініціативою започаткувати Всеукраїнську акцію «Потяг єднання України «Труханівська Січ». За задумом організаторів, захід мав сприяти консолідації суспільства, піднесенню патріотичного духу громадян, розвитку волонтерського руху, а також розвіяти міфи російської пропаганди та посилити діалог і зміцнити взаєморозуміння жителів різних регіонів. Щойно інформація про задум пішла в люди, як охочих підтримати і взяти участь виявилося більше, ніж планували. Кожен намагався зробити внесок у те, щоб подорож відбулася. Залізничники надали вагонний склад, військові, митці, духовенство, психологи підготували тематичні майстер-класи, лекції-бесіди, концертну і кінопрограми, для дітей у вагоні-кінозалі демонстрували українські мультики.

У Києві Прем’єр-міністр Володимир Гройсман разом з міністром підприємництва та інновацій Швеції Мікаелем Дамбергом відкривав п’ятий Українсько-шведський бізнес-форум. Його організаторами виступили Шведська торгова та інвестиційна рада й Посольство Швеції в Україні.