Його п’єса «Маленькі подружні злочини» в постановці Roseau theatre стала терпким і гарячим глінтвейном у залі Молодого театру. Вона (Марі Брош) забрала Його (Мануель Олінжер) з лікарні. Він не пам’ятає, що вона вже 10 років його дружина. Жінка на повну переформатовує чоловіка згідно зі своїм уявленням про ідеал. Її маніпулювання наштовхується на його спротив. Згодом з’ясовується, що з пам’яттю в нього все добре. Чому так сталося? Чоловік, втілюючи свій талант і відбуваючись як особистість, заробляв написанням детективних романів. Натомість для жінки важливіше розчинитися в коханні, і вона вимагала цього від нього. Це вона талановито малює, хоч запевняє, що він. Надзвичайно виразний портрет голого чоловіка в центрі інтер’єру. Він вимальовує стан героя, навіть його майбутнє.
Статті
Як грім серед ясного неба зустріли сільгоспвиробники повідомлення, опубліковане Міністерством доходів і зборів на сайті відомства наприкінці березня про реформування фіксованого сільгоспподатку (ФСП). Така ідея виникла, бо «попри значні державні преференції у галузі не досягнуто економічної стабільності», «через існуючі схеми ухилення агропідприємств від оподаткування». Останні нібито дозволяють скорочувати надходження податку на додану вартість (ПДВ) підприємствам інших галузей економіки. Крім того, зростання пільг аграріїв у сплаті ПДВ нібито не відповідає обсягам зростання виробленої продукції. Отже, виникла потреба «перезавантажити» правила гри.
За минулі майже три десятиріччя про трагедію Чорнобиля та наслідки, зумовлені нею, написано цілу бібліотеку статей, різноманітних наукових досліджень, актуальної документалістики, спогадів учасників тої вікопомної епопеї. Основний лейтмотив усіх публікацій, в тому числі авторів шкільних підручників: тодішня тоталітарна влада буцімто запізнилася з інформацією про аварію. Та є достатньо аргументованих тверд жень зокрема закордонних фахівців, що такий висновок упереджений і загалом неточний. «Період з 26 квітня до 6 травня був найскладнішим і найвідповідальнішим, — згадував академік Валерій Лєгасов. — Найперше завдання було приборкати зруйнований реактор. Це робили в надзвичайних умовах. Відповідальність лягала на плечі людей, які туди приїхали, особливо на плечі голови урядової комісії, заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербини».
Кістяні, рогові, дерев’яні, кремінні, бронзові, залізні. Для полювання на різні види звірів та птахів, для військових баталій, ритуальні — зокрема для перерізання пуповини немовляті та для проведення релігійних і магічних обрядів, весільні, спортивні нарешті. Ця багатюща колекція експонується на виставці «Стріли Амура й не тільки» у Донецькому обласному краєзнавчому музеї. До спільної експозиції увійшло близько 200 стріл із колекції Валентина Кіщенка та фондів музею.
З часів Великої Вітчизняної війни на території України залишилося понад 25 тисяч братських могил та інших місць поховань воїнів Червоної Армії. Чи замислюємося ми, проходячи поблизу них і кинувши погляд на обеліск, хто вони, ці солдати і офіцери, ким були до війни і на війні, де їхня мала батьківщина? Якось мені спало на думку провести з допомогою веб-сайту «Меморіал» архіву Міністерства оборони Росії історичне дослідження братської могили в моєму рідному селі Пристанційному (в роки війни — станція Чоповичі) на Житомирщині. Хотілося більше дізнатися про воїнів, які полягли в боях за село.
Перегляд фільмів фривольного характеру, надмірне захоплення читанням новин та таблоїдів, Інтернет-шопінг і онлайн-ігри, спілкування з родичами та друзями — ось основні причини, через які роботодавці найчастіше звільняють працівників. І якщо ще кілька років тому на таку поведінку талановитих чи перспективних працівників могли «закрити очі», то чимдалі послаблень не варто чекати навіть профі.
Весняне танення снігу щороку відкриває перед нашими очима купу проблем, точніше сказати — купи сміття й бруду, що в основі мають переважно людський чинник. Двори, вулиці, узбіччя, парки, лісосмуги з легкої руки нас самих перетворилися на захаращені відходами полігони й сміттєзвалища. Таке неподобство викликало у Прем’єр-міністра Миколи Азарова однозначну та очікувану реакцію: «Все це треба оперативно прибрати до Великодня». До керівників міністерств, відомств, державних організацій та підприємств, ректорів вишів він звернувся з проханням «показати приклад господарського, дбайливого ставлення до чистоти і порядку на своїх територіях».
Україна зацікавлена і надалі співпрацювати з Норвегією у різних сферах економіки, зокрема в рибному господарстві, наголосив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час зустрічі з міністром рибного господарства та прибережних справ Норвегії Лісбет Берг-Хансен. Глава уряду зазначив, що ми значною мірою задовольняємо потребу в рибопродуктах за рахунок імпорту з Норвегії. Водночас він акцентував увагу на безпеці та якості (відповідно до встановлених стандартів) імпортованої Україною харчової продукції. Крім того, ми зацікавлені співпрацювати з Норвегією в нафтогазовій сфері, а також суднобудуванні.
Можна розробити найкращі соціальні програми, та без коштів на їхнє забезпечення програмам тим буде гріш ціна. З іншого боку, якщо фінансів навіть удосталь, але розпоряджаються ними невміло, теж великої користі не буде. В Україні нині задекларовано курс на підвищення соціальних стандартів. Однак не бракує й скептичних думок: мовляв, ті стандарти не встигають за цінами. Лунає й критика самого бюджету: не вистачить у ньому грошей на всі ті підвищення соцстандартів, отже, вони так і залишаться задекларованими. Та заступник міністра фінансів Сергій Рибак такого песимізму не поділяє. Про це він розповів «Урядовому кур’єру».
Гори знарядь сучасного браконьєрства — сітки, капкани, петлі, пастки, отрути, «електровудки» (вбивають рибу потужним електричним розрядом) – нещодавно «прикрасили» один із залів Верховної Ради. Так автори щойно схваленого профільним комітетом Верховної Ради екологічного законопроекту №2503 показали, з чим збираються боротися. Шестеро народних депутатів, які представляють усі фракції парламенту, пропонують надати громадським екологічним інспекторам (працюють при Держекоінспекції) право складати протоколи щодо виготовлення та збуту показаних на виставці браконьєрських знарядь.
Три дні поспіль на Прикарпатті сильно дощило. Ріки вийшли у заплави, і без того переповнені від різкого танення снігів, а потім, перетнувши критичний рівень, затопили все навкруги — будинки, дороги, поля і городи. У воді опинився 31 населений пункт області, включаючи Калуш, Болехів, частково Івано-Франківськ. У цих містах, а також у Тлумацькому, Рогатинському, Тисменицькому, Надвірнянському районах підтопило 561 житлову та адміністративно-господарську будівлю, 530 присадибних ділянок, 601 криницю та 68 гектарів сільгоспугідь.
Згадую давнішній випадок із журналістської практики. Із столиці зателефонувала колега і стурбовано попрохала терміново зробити інформацію в номер. Привід? У Донецькій області горять більш як 300 териконів — ця «новина» з’явилася того ранку на стрічці повідомлень одного інформаційного агентства… Певна річ, жителям шахтарського краю не потрібно зайвий раз пояснювати, що шахтний терикон горить зовсім інакше, ніж скирта соломи, купа сміття або свічка, і до подібного явища тут здавна ставляться з олімпійським спокоєм. Хоча той процес горіння, який відбувається всередині ще не згаслих породних відвалів, таки можна вважати аномальним явищем, бо за температури понад 1000 градусів навіть утворюються не відомі науці сполуки й мінерали. Деякі фахівці запевняють, що подібні новоутворення характерні для… метеоритів.
Раніше скарби скіфської доби, знайдені на теренах степової України (Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Кіровоградської областей), в нашій країні не виставлялися. Натомість ними милувалися за кордоном — в Європі, Канаді, Америці, Японії. Виставка «Золота Скіфія» в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. Яворницького, ймовірно, стане добрим почином у показах цих археологічних знахідок в інших містах України. В експозиції презентовані понад дві тисячі золотих і срібних пам’яток скіфської культури, прикладного мистецтва кінця V — початку III століття до н. е. з фондів Інституту археології НАН України.
Березневого ранку на автошляху Харків—Сімферополь неподалік від села Калина у Синельниківському районі Дніпропетровської області стояла машина, схожа на автівку Державної автоінспекції (з приклеєними номерами та стрічкою синього кольору у вигляді спеціальних знаків ОВС). Пост ДАІ на трасі — звична картина, а тому не викликав жодних підозр. Та ніхто й не здогадувався, що «даішники» чекали лише на один певний автомобіль. Вони не розмінювалися на дрібниці, бо той інкасаторський легковик, який з нетерпінням вичікували, віз великий куш — майже півмільйона «зеленими». І таки дочекалися. Сцена, коли з автівки під дулами двох автоматів і карабіна виводили інкасаторів, не здивувала тих, хто проїжджав трасою, адже це було схоже на затримання працівниками Державтоінспекції злочинців.
Треба було бачити, з яким завзяттям ганяли футбольний м’яч вихованці Острозької спеціалізованої школи-інтернату для дітей з вадами слуху. Ще б пак: майстер-клас для них влаштував чемпіон світу, учасник ХІХ Дефлімпійських ігор Василь Ажнюк. А в іншій острозькій школі багаторазовий чемпіон України та світу Роман Кроль учив дітей головних прийомів кікбоксингу. І це лише початок масштабного спортивно-масового проекту «Розминка від чемпіона», що стартував на Рівненщині.
Коли товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» вийшло на наш ринок, з’ясувалося, що опори немає. Постали перед вибором: зайнятися зведенням чогось посереднього, звичного, що не вимагає додаткових затрат і зусиль, чи самотужки будувати основу для зростання. Прийняли другий варіант. То був вчинок господаря, який знає не лише що хоче, а й як досягти мети. І не за рахунок когось (погодьтеся, таких нині вистачає), а навпаки: піднімаючись, допомагати ставати на ноги потенційним партнерам.
Останні 20 років у житті держави — період запозичення і перенесення на український ∂рунт чужих цінностей, досягнень і товарів, а в підсумку — ментальності й поведінки. На цьому шляху багато чого вдалося методом руйнації всього вітчизняного. Ні, йдеться не лише про засилля іноземної продукції, поклоніння чужим ідеалам, намагання копіювати не притаманні нам звички. Доходить до того, що старшому поколінню стає дедалі важче розуміти юну зміну. Бо життєві орієнтири і вподобання значно різняться. Одні стверджують, що це благо. Інші вважають такий шлях дорогою в нікуди. Найобережніші кажуть, що час розсудить. А чи не пізно буде?
У рамках цьогорічного весняного призову на строкову військову службу, який розпочався 1 квітня, в армію наберуть удвічі менше молодих людей — 7,5 тисячі (тоді як 2012-го було 15 тисяч, а 2011-го — 20 тисяч). Про це нещодавно повідомив міністр оборони Павло Лебедєв. За його словами, цієї весни призовників уже не набиратимуть у аеромобільні (десантні) частини і Військово-морські сили України, оскільки вони майже повністю перейшли на контракт.
Наочною ілюстрацією до наради з питань забезпечення сільгоспвиробників сучасною вітчизняною технікою стала невеличка виставка у холі зали урядових засідань. На кількох її скромних стендах було показано можливості українських машинобудівників виготовляти сучасну техніку для села. З фотографій перед відвідувачами, серед яких одним із перших став Прем’єр-міністр Микола Азаров, оптимістично позували комбайни і трактори, дощувальні машини й оприскувачі, жниварки, грунтообробні агрегати, борони тощо. Цілком логічним рішенням було розпочати роботу саме з огляду досягнень, принагідно визначивши больові точки, які потребують особливої уваги уряду.
В Україні, на жаль, поки що так заведено, що соціально вразлива людина, потрапивши у складні життєві обставини, змушена сама звертатися по допомогу до соціальних установ. Так, пенсіонер, який, скажімо, вважає, що йому неправильно нарахували пенсію, попри поважний вік і хвороби, має особисто завітати до Пенсійного фонду. Людина з обмеженими можливостями, яка прагне знайти роботу, — до центру зайнятості, де часто не працює ліфт і немає пандусів. А багатодітна мати, яка вчасно не отримала виплати на дітей, залишивши малюків удома, — до відділу соціального забезпечення. І що зазвичай вони там бачать? Великі гарні будівлі, у стінах яких почуваються розгубленими та малозначущими.