Візит Президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана в Україну залишив по собі двоїсте враження. З одного боку, сусідня держава розуміє те важке становище, в якому опинилася наша країна через російську агресію та анексію Криму, а з другого, понад усе ставить свій національний інтерес, який полягає в підтриманні партнерських відносин з РФ — одним із найбільших торговельних партнерів. До того ж росіяни зваблюють Туреччину низькими цінами на енергоносії та можливістю транспортувати їх до Європи. 

Зупинити бойові дії на Донбасі наші західні союзники прагнуть виключно мирним шляхом, застосовуючи економічні санкції щодо агресора. Україна не проти такого способу припинення кровопролиття. Однак тиск на Росію нам видається слабеньким, про його посилення не йдеться, продовження ж санкцій щоразу проходить через силу. При цьому цивілізований світ чомусь не надто переймається тим, чи надовго вистачить у нас сил, щоб самотужки протистояти такому потужному агресорові. 

Законотворча діяльність в Україні після Революції гідності набирає обертів навіть попри складні умови воєнного часу. Чинні норми парламентарії узгоджують із міжнародними і дедалі ближче підходять до конституційних змін. Аби і в цьому процесі бути на висоті, нашим фахівцям потрібна допомога зарубіжних експертів. Зокрема й щодо експертизи Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» ще до набуття ним чинності. 

Робочий візит Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до Брюсселя мав на меті кілька стратегічних для України цілей. Одна з них — участь у засіданні Європейської Ради, центральними питаннями якої був розвиток відносин з Україною та протидія російській агресії. Глава уряду намагався переконати керівників європейських інституцій і лідерів країн у необхідності збереження і навіть поглиблення санкцій проти РФ, чия політика загрожує не лише континентальній, а й світовій системі безпеки. 

Візити Президента України в Європу стали вже традиційними. Щоправда, хотілося б, щоб метою цих поїздок став не пошук союзників у боротьбі з агресором, а пошук ділових партнерів і підписання угод про економічне співробітництво. Шкода, але поки що такої можливості не маємо. Тож і дводенний візит до Німеччини був спричинений пошуком мирного врегулювання конфлікту на Донбасі й намаганням заручитися підтримкою цивілізованого світу проти наступу варварів, які перекроюють повоєнний після 1945 року устрій Європи. 

Чи не щодня в Україну прибувають представницькі делегації багатьох держав, солідарних з нами у тій справедливій боротьбі, яку щоденно ведемо за свою незалежність і територіальну цілісність. Учора в Києві перебував Прем’єр-міністр Королівства Швеція Стефан Левен. Після зустрічі з Президентом Петром Порошенком відбулася їхня спільна прес-конференція. 

У заяві для ЗМІ за підсумками переговорів Петро Порошенко повідомив: «Ми зосередили особливу увагу на необхідності безумовного дотримання мінських домовленостей і негайної послідовної їх імплементації. Перш за все це стосується забезпечення сталого, неухильного та всеосяжного режиму припинення вогню під повним моніторингом ОБСЄ». 

Минулими вихідними дипломатія мала шанс проявити себе на повну потужність. Та напевне сказати, що мистецтво світового діалогу дало вагомий результат, не візьмуться навіть провідні знавці світової політології. Йдеться про Мюнхен, точніше, 51-у конференцію з питань безпеки, на якій аргументували, зокрема щодо українського питання, понад 60 міністрів закордонних справ та оборони й два десятки лідерів держав та урядів. Потужні вияви уваги приймав наш Президент Петро Порошенко та чи не найголовніші «гравці багатоликої глобалізації»: Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель і Президент Франції Франсуа Олланд.

5 лютого в Києві висадився дипломатичний десант: із запланованим візитом прилетів Державний секретар США  Джон Керрі, а згодом відбувся неанонсований приїзд Федерального канцлера ФРН Ангели Меркель та Президента Франції Франсуа Олланда. 

Чого приїжджали очільники найпотужніших держав світу, гадають пересічні громадяни і політичні аналітики. Висувають найрізноманітніші здогадки. Від найоптимістичніших: Україні нададуть якнайширшу підтримку, зокрема й сучасною зброєю, і змусять агресора залишити Донбас, до песимістичних — здачі наших інтересів, закриття дверей до НАТО і залишення України у сфері впливу росіян. 

Мета цього візиту — засвідчити керівництву нашої держави підтримку США на тлі загострення конфлікту у Донецькій та Луганській областях. Однак спільна заява Президента та глави Держдепу для представників засобів масової інформації залишила багато запитань відкритими. Джон Керрі пообіцяв предметніші переговори главі Української держави за день — у Мюнхені — на щорічній міжнародній конференції по безпеці. У Німеччині 20 глав держав та 60 міністрів закордонних справ обговорюватимуть саме конфлікт в Україні, джихадистів «Ісламської держави» та «крах світового порядку».