Самоврядування

Примара децентралізації державної влади блукає нашими теренами вже тривалий час. Вона стукає в двері, нагадує про себе численними  фактами неефективності, а то й неможливості існувати по-старому, коли за величезної подрібненості бюджетних коштів (а в нас нині понад 12 тисяч місцевих кошторисів!) до конкретної людини,  яка живе в маленькому селі, потрапляє хіба що ламана копійка.  

Чи то ми ще не вийшли на той розмах, чи то у тому вже немає потреби, щоб методом всенародної толоки створювати нові міста. А в колишньому СРСР це було звичним. Молодь брала на плечі рюкзаки і гайда за романтикою на спорудження будови п’ятирічки! Зведені ними міста є у багатьох областях України. Вони старі і водночас молоді. Старі тому, що прадавня українська земля до глибин просякнута історією, а молоді тому, що хлопці і дівчата ставали першими мешканцями зведених ними моногалузевих міст, які будувалися задля того, аби рухати вперед економіку. І рухали!

Хтось, прочитавши заголовок цієї публікації, здивується: мовляв, якась нісенітниця. Тільки не жителі одного з поважних за віком міст Луганщини, що веде свій родовід з 1772-го, — Олександрівська. Вони в цій, вибачте за слово, абракадабрі постійно живуть, їздять на роботу, водять діток до школи чи дитсадка, отримують такі-сякі комунальні послуги та ще й один раз тепер вже на п’ять років обирають собі владу. Бо за статусом це місто з 10-тисячним населенням, яке разом з двома селищами, що входять до його складу (?), є частиною іншого міста — Луганська. Тобто, хто кому кум, а хто сват, кількома словами не поясниш.  

Щодня десятки тисяч наших співгромадян з тими чи тими проблемами звертаються до найближчої до людей влади — сільських, селищних та міських рад. Причиною звернення може бути неякісна робота комунальників, необхідність отримати якусь довідку, потреба з’ясувати схему руху транспорту, участь у діяльності органу самоорганізації населення, бізнесові справи тощо.

Найбільше мистецтво управління полягає в тому, щоб зробити свою владу непомітною, говорив французький філософ Жан Жак Руссо. Вочевидь він мав на увазі передусім мобільну, ефективну державну машину, незаплямовану корупційними та іншими негідними діяннями, корисну людям і  відкриту до них. Аксіоматичним в теорії та практиці держуправління є й твердження про те, що чим рідше громадяни звертаються до чиновників, тим краще останні виконують свої функціональні обов’язки.  

Повернувшись цими днями з відрядження до Буринського району Сумської області, в журналістському блокноті зафіксував більше десятка приємних новин і повідомлень, які стосуються різних сфер життя місцевої громади. Звернув увагу, що до більшості з них причетний  директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», депутат обласної ради Володимир Криштоп.

- Чого наше село називається Високим? — перепитав мене корінний його житель Іван Брага, чоловік Високівського сільського голови Ніни Браги. — Бо це найвища точка в районі. І справді, що ближче ми під’їжджали до Високого, то краще, чіткіше проглядалася через тоноване скло навколишня місцевість — чорні, зорані на зиму поля, лісосмуги, покриті рудою травою схили балок — у деяких під першою прозорою кригою причаїлися на зиму ставки. У селі нарахував їх три. І всі обсаджені деревами. Уявив, як тут гарно влітку, коли все навколо потопає в зелені. 

Зазначимо, що йдеться не про професійне чи корпоративне відзначення, як його іноді ще позиціонують окремі чиновники. Насправді після головного державного свята — Дня незалежності України — нинішнє безпосередньо зачіпає інтереси найширшого загалу. Оскільки кожен громадянин нашої країни є ще й членом однієї з  громад, згуртованих у понад 12 тисяч міських, селищних і сільських рад, об’єднаних територіально в райони, області, столицю, місто зі спеціальним статусом та Кримську автономію.

Тячівський район з півдня на північ Закарпаття простягається на 100 кілометрів, зі сходу на захід — на 40. З населенням 172,5 тис. чоловік цей район найбільший серед усіх сільських в Україні.  

Як і було обіцяно раніше,   восени центральна влада  взялася за належне врядування на місцевому рівні. 1 листопада, виступаючи перед учасниками Міжнародних муніципальних слухань в столичному Українському домі, Президент Віктор Янукович включив «зелене світло»  довгоочікуваній реформі місцевого  самоврядування. 

Неподалік того місця, де  Південний Буг зустрічає Дохну, стоїть велике село Устя. У писемних джерелах  вперше згадується воно в VII столітті. Місцевість тут дуже мальовнича, тихими вечорами з голубими плесами ставків і річок та зеленими луками гомонять сосновий бір і дубовий ліс. Місцева громада вже розробила проект створення туристичного оздоровчого комплексу. Цікаво, а якою відкриється  вона країні і світові?

Голова обласної державної адміністрації Борис Клімчук, представляючи новий інтелектуальний продукт працівникам засобів масової інформації, зазначив,  що проект реалізовано на виконання реформ, розпочатих Президентом України Віктором Януковичем. У тому числі й для того, аби зменшувати корупційний потенціал.