Підсумковий результат, зафіксований на «Ювентус стадіум», викликав у вболівальників української команди двояке почуття. До гри багато з них без роздумів погодилися б на нічию з чемпіоном Італії, котрий, попри кризу тамтешньої першості, не програє в ній уже понад рік. Та після зустрічі ще довго рябіло в очах від поперечини, в яку влучив після відскоку Вілльян. І лише монументальний Буффон радів за врятовану репутацію…

Висновок очевидний: здається, Мірча Луческу і його підопічні зробили правильні висновки з торішнього провалу на євроарені. 

Третю золоту медаль до загальнокомандного заліку України на Олімпіаді в Лондоні здобув майстер спорту міжнародного класу з важкої атлетики Олексій Торохтій. Він виступав у ваговій категорії до 105 кілограмів і всі, хто спостерігав тоді за виступом спортсмена, бачили, як напружено фізично й психологічно проходила боротьба. Та Олексій не просто виграв її, а вирвав перемогу у своїй останній спробі. Під час закриття Олімпіади йому заслужено доручили стати прапороносцем збірної.

Головному тренерові киян Юрію Сьоміну в неділю довелося «вдочерити» чергові 1:4. Услід за парижанами натяк на зміну робочого місця керманичу столичного клубу зробили затяті друзі — донеччани. Може, й добре, що жереб звів команди на далеких підступах до Кубка України. Принаймні таку думку по закінченні поєдинку висловив мій знайомий уболівальник з величезним стажем, який відвідує майже всі домашні поєдинки улюбленої команди, може годинами розповідати про її стиль і почерк. Яких нині катма… 

Минулого четверга в Леверкузені футболісти «Металіста» відзначали своєрідний ювілей. П’ять років тому команда під керівництвом Мирона Маркевича вперше зіграла в континентальному клубному турнірі. У Ліверпулі на стадіоні Гудісон-Парк бронзовий призер Прем’єр-ліги розійшовся миром з англійським «Евертоном» — 1:1. Тоді основу харківського клубу складали вітчизняні гравці. 

Історія дворазового чемпіона ХІV літніх Паралімпійських ігор у Лондоні легкоатлета Юрія Царука — це, з одного боку, історія звичайного українського юнака, з другого — неабиякої людини, що все життя працює над собою.  

Рік тому гірники провалили Лігу чемпіонів. Потрапивши в одну групу разом із пітерським «Зенітом», португальським «Порту» та АПОЕЛом з Кіпру, вони не тільки не впоралися із завданням на осінь — потрапити до 1/8 фіналу, а й підопічні Мірчі Луческу посіли останнє місце в своєму квартеті і не пробилися навіть до втішного турніру Ліги Європи. 

Складається враження, що Юрій Сьомін вдало перейняв лише одну новацію в головного конкурента на внутрішній арені. Тепер кияни, як і гірники, вилітають на кубкові поєдинки не за день, а за два до гри. І після матчу не вирушають одразу додому, а залишаються ночувати. З усім іншим у тренерського штабу значно гірше. 

Три великі яскраво розмальовані автобуси «Неоплан» того дня ніби прописалися на перехресті столичних вулиць Банкової та Інститутської, курсуючи від однієї державної установи до іншої. Першою зупинкою стала Адміністрація Президента, де українських чемпіонів і призерів ХІV Паралімпіади вітав глава держави.

Буквально одразу естафету прийняли й урядові структури, підготувавши Клуб Кабінету Міністрів до урочистостей і вшанування героїв лондонських Ігор. 79 молодих, красивих і неймовірно сильних не лише фізично, а й морально молодих людей, їхніх тренерів та членів офіційної делегації до того, здавалося, вельми простора зала ледве вмістила.

Навколо сцени спортсмени утворили два яруси по чотири ряди крісел, а блакитно-сині кольори форми злилися в одну потужну хвилю. У багатьох на грудях сонячними зайчиками виблискували заслужені паралімпійські медалі й державні нагороди, вручені Президентом. Картину доповнювали пастельні тони в букетах ірисів і мальв.

ГЕОГРАФІЯ ПЕРЕМОЖЦІВ

Наші спортсмени встановили 60 рекордів: 16 паралімпійських, 12 світових, 32 європейських  

«Поєдинок на «Вемблі» засвідчив, що Україна значно більше заслуговує на путівку до Бразилії. Показовим моментом матчу стало вилучення з поля Джеррарда. Капітан англійців напрацював на дві жовті картки: це означає, що суперник виявився доволі сильним».
«Тренер збірної Англії сумує про два втрачених очки. Насправді він повинен радіти одному завойованому. Одна справа — громити суперника рівня Молдови. І зовсім інша — протистояти таким командам, як Україна, яка прекрасно знає, що таке сучасний футбол».