Прем’єр-міністр Володимир Гройсман оглянув стан виконання ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах загального користування Черкаської, Кіровоградської та Полтавської областей. Інспекція розпочиналась із ділянки Н-16 Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань. Потім глава уряду дивився на покриття ділянок доріг М-04 Знам’янка — Луганськ — Ізварине та М-22 Полтава — Олександрія. Керівники обласних державних адміністрацій доповіли Прем’єрові, що обсяги коштів, спрямованих на реконструкцію доріг, зросли в кілька разів порівняно з минулими роками. Володимир Гройсман вважав за потрібне акцентувати на відновленні системи ремонтування і будівництва доріг словами: «Цей рік є початком масштабної реконструкції і будівництва доріг в Україні. Ми продовжуватимемо цей процес. Це інфраструктура і робочі місця. Я ще раз наголошую, це тільки початок».
Статті
Вереснева сесія ООН у Нью-Йорку традиційно є дипломатичним майданчиком для спілкування політичних лідерів, де вони можуть не лише обговорити найболючіші проблеми світу під час сесії, а й провести двосторонні зустрічі. Сюди мають право приїхати навіть ті лідери, яких, через методи насаджування своїх політичних інтересів, рідко запрошують у цивілізоване товариство. До речі, Володимир Путін цього року вирішив у Нью-Йорк не їхати, очевидно, далекоглядно передбачивши, що почує там багато неприємних речей на свою адресу. І не помилився.
Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке в більшості з нас асоціюється з давньою та середньовічною історією — кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, випадки торгівлі людьми — цілком сучасні реалії, чиє існування має потужне економічне підгрунтя. До того ж ця проблема глобальна, адже, як свідчить практика, постраждати від торгівлі людьми може будь-хто незалежно від віку, статі, походження, освіти і рівня достатку.
Здалося, ніби я потрапив у справжній рай, коли за завданням редакції в’їхав у місто Вільнянськ Запорізької області, щоб побувати на місцевому підприємстві ТОВ «Ритм». Дороги скрізь акуратно асфальтовано, доріжки викладено тротуарною плиткою, а адміністративне приміщення «Ритму» нагадує середньовічний замок. Забезпечила місто цією плиткою, ще й безкоштовно, місцева промислова група «Ритм». А ще реконструкція центрального проспекту в Запоріжжі, площі Маяковського та Героїв Майдану обласного центру також здійснюється із застосуванням плитки виробництва «Ритму». Про підприємство «УК» розпитав у генерального директора промислової групи «Ритм» Олексія Пушняка.
У Полтаві за підтримки обласної ради створюють універсальний довідник з найрізноманітніших галузей науки, техніки, культури, найповніше зведення найважливіших надбань людності Полтавського краю усіх часів. Цей унікальний науково-видавничий проект має назву «Полтавіка. Полтавська Енциклопедія». За задумом, «Полтавіка» має бути 12-томною. Нині триває робота над 6-м томом «Освіта і наука». За рекомендацією обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського першою на сторінки цього тому потрапить інформація про Полтавський приватний навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — спеціалізована школа» Оксани Данько. За що їм така честь, пані Оксана ДАНЬКО розповіла «УК».
Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest-2016 стартував у Києві 16 вересня. Його підтримало Міністерство культури, Київська міськдержадміністрація надала кошти на технічне оснащення. Фест знову змінив локацію — нарешті вдало. Певна віддаленість компенсує компактність майданчиків на величезній території Арт-заводу «Платформа», де створюють «правильну атмосферу, щоб талановиті відчували підтримку і натхнення». Тут знайдуть собі місце театр, цирк, опера, медіа-арт, хореографія, кіно. Функціонуватимуть книжковий ярмарок і базар ширвжитку, виставкові бокси «продажного» візуального мистецтва і різноманітний гастрономічний ряд.
Переглядаючи свіжі новини кримінальної хроніки, подумки вже кілька днів повертаюся до ось цих випадків. У Мелітопольському районі Запорізької області працівники відділу молодіжної превенції упродовж доби встановили особи й затримали двох підлітків, у яких піднялася рука на присвоєння церковного добра. Як прокоментували подію у відділі комунікації обласної поліції, до Мелітопольського відділення поліції надійшло повідомлення від жителя села Тамбовка, що невідомі вночі обікрали сільську православну церкву. Правоохоронці кажуть, до храму зловмисники проникли, пошкодивши вікно. Поцупили гроші зі скриньки для пожертв і церковне майно. Силовики провели оперативно-розшукові заходи, опитали мешканців прилеглих будинків і працівників магазину, розташованого поряд із місцем події.
Кілька місяців тому в Олександрії на Кіровоградщині четверо студентів-ветеринарів під керівництвом свого викладача на території аграрного технікуму жорстоко вбили, а потім розчленували цуценя. Процес зняли на відео й розмістили в інтернеті. Усвідомлювати, що в центрі Європи, в нашій країні, яка прагне долучитися до цивілізованого світу, відбуваються такі речі, дивно, дико й зле. Якщо дистанціюватися від емоцій, то страшним видається не лише сам факт (а він далеко не поодинокий), а й діагноз, який він засвідчує. Бо ставлення до тварин — це теж індикатор морального здоров’я людей.
Територією України протікають три судноплавні річки, причому дві з них входять в ТОП-5 найбільших європейських річок. Нині маємо шанс перетворити вітчизняний річковий транспорт на повноцінного учасника транспортної інфраструктури країни. Що для цього потрібно, «Урядовий кур’єр» з’ясовував у виконавчого директора Асоціації «Річки України» Дмитра КОЗАЧЕНКА.
Роботі безпосередньо Генеральної Асамблеї ООН передує чимало підготовчих зустрічей і кулуарних переговорів задля узгодження позицій країн-учасників. У багатьох цих заходах бере участь і Президент Петро Порошенко, який заздалегідь прибув у Нью-Йорк. Так, під час засідання високого рівня Генасамблеї ООН він приділив багато уваги безпрецедентній міграційній кризі, що охопила багато країн світу, й захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Адже понад 250 мільйонів людей з різних причин змушені були покинути свої домівки. «Ця глобальна криза потребує від нас спільної відповідальності й скоординованих зусиль», — зазначив глава нашої держави, для якої всі ці проблеми стали актуальними впродовж останніх 2,5 років.
Режисери дали новій програмі, яка йтиме до 11 грудня, назву «Екстрим-арена» з огляду на складність і небезпечність включених до неї номерів. Цього разу до Києва приїхали артисти з Монгольського цирку. Вони дарують глядачам, без перебільшення, три сенсаційних номери. Acrobats with voltаge під керівництвом Ердене Нергуі плавними рухами створюють своєрідну башту з тіл. Уявіть, кожен з акробатів здіймає по плечах свого партнера увись. Верхівка стовпа з п’яти людей повільно замикається, а потім стрімко розпадається. Красу номера, його дивовижність не можна передати словами. Так само складно описати секрет володіння тілом у такий незвичний спосіб.
Щовересня жителі міст змушені звикати до тисняви у громадському транспорті — з’їжджаються студенти. А для спудеїв, які не паркують власні авто під корпусами вишів, тиснява в маршрутках — не найстрашніше. Важливіше, де взяти гроші на прожиття чи навчання. Уже забули інцидент перед початком навчального року, коли молоді громадські активісти запустили тортом у заступника міністра фінансів Сергія Марченка, протестуючи проти скасування стипендій. Студенти мають право на протест (щоправда, не зрозуміло, чому незаможні дітки тортами розкидаються), але ж пам’ятаємо їхнє гасло: «Гроші на стипендії, а не на війну». Цей некоректний заклик викликає сумнів у не замовному характері акції. Бо нині наголос роблять не на фінансових проблемах студентів, а саме на війні.
Пошуки відповіді на запитання, чому паралімпійська збірна України настільки перевершила своїм виступом здорових фізично учасників Олімпіади в Ріо, мали б уже припинитися. Вона на поверхні: у суспільстві, де поява кожного нового пандуса чи звукового світлофора подається як непересічна подія, влаштування людини з інвалідністю на престижну роботу, радше, виняток, а можливість самотужки пересуватися в громадському транспорті — подвиг, спорт — це єдина можливість тих, хто має особливі потреби, жити, а не животіти. Кожен із десяти змагальних днів української збірної на XV Паралімпійських іграх доводив, що люди з інвалідністю поки що роблять для держави більше, ніж держава для них. Згадаємо найяскравіші моменти.
Видавці й читачі перегорнули останню сторінку найочікуванішого в Україні книжкового форуму — львівського, який упродовж багатьох років є одним із визначальних культурних брендів міста Лева. Організаторам і учасникам ще належить проаналізувати рівень його проведення: важливо не лише назвати кількісні параметри, а передовсім визначити ті головні набутки, якими запам’ятається і збагатить шанувальників книги ХХІІІ Міжнародний форум видавців. Прикметно, що він не просто став довгожителем, а надійно прописався серед найпрестижніших аналогічних книжкових ярмарків Європи, поступаючись за окремими параметрами франкфуртському чи варшавському (їхній вік набагато поважніший) щодо комфортності, розкрученості, але аж ніяк не за рівнем зацікавленості.
13-та щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES) «Світ, Європа та Україна: шторми змін» відбувалася з 15 по 17 вересня. Цей захід був цікавим для понад 350 провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, громадських діячів, експертів із двох десятків країн світу. Пленарні засідання та спеціальні секції форуму відбулися в стінах Національного культурно-музейного комплексу «Мистецький арсенал». Прем’єр-міністр Володимир Гройсман там тримав слово суботнім ранком. Він заявив, що ключове питання для всього демократичного світу у зв’язку із російською агресією проти України таке: «Хто наступний?» Глава уряду пояснив, що військова агресія на Донбасі не є конфліктом Росії з Україною. До цього питання потрібно застосовувати глобальніші виміри. «Борються два світи: один демократичний, а другий не розуміє, що таке демократія. І тому зараз це виклик для всіх демократичних країн сучасного світу, які вважають, що цінності не можна змінювати силою, що за цінності треба боротися», — наголосив Прем’єр.
Обраний 8 вересня голова Рівненської обласної ради Микола Драганчук — на політичному олімпі краю людина відносно нова. Значно краще його знають у Сарненському районі, де очолював редакцію районної газети «Сарненські новини», а минулих 5 років був головою районної ради. Про те, що було й що буде далі, ми розмовляємо з Миколою Драганчуком у його робочому кабінеті.
У Запоріжжі підписано меморандум про співпрацю між обласною владою, містами Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ із проектом «Зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні», який реалізує Німецька федеральна компанія Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ). Співпрацю в межах проекту протягом 2016—2019 років здійснюватимуть у напрямі підвищення якості надання послуг, попит на які зріс у зв’язку зі збільшенням кількості переселенців; сприяння діалогу та проведенню заходів з урахуванням потреб вразливих груп населення в приймаючих громадах; поліпшення взаємодії органів влади, місцевих громад, громадських організацій та волонтерів.
Село — не місце, де до влади можуть допустити «парашутиста» або «варяга». На відміну, приміром, від кандидатів у народні депутати чи навіть в обласну раду, яким через ЗМІ та агітацію можна створити привабливий імідж, сільська громада повірить лише тому, кого знає не один рік і хто має авторитет і повагу. А з огляду на те, що в селі кожен крок і кожен вчинок на видноті, потрібно мати справді бездоганну репутацію та відповідні дані, щоб очолити громаду. Але навіть у разі підтримки твоєї кандидатури більшістю односельців це ще не гарантія безпроблемної роботи у майбутньому. Адже частина тих, хто на виборах, приміром, віддав свої симпатії іншим кандидатам, не проти ускладнити життя переможцеві та нівелювати позитив у його діяльності. Іноді з меркантильних або особистих мотивів. Керівники зі стажем у таких ситуаціях діють за принципом «Бути добрим для всіх неможливо». А як ведеться тим, чий стаж на посаді очільника сільської громади не сягнув ще й року?
Торік майже 11 тисяч киян захворіли на злоякісні новоутворення, майже п’ять тисяч померли від них. Про те, як ведуть боротьбу за кожне життя та що заважає цьому, говоримо з головним лікарем Київського міського клінічного онкологічного центру Олександром КЛЮСОВИМ.
«Вашу вавку треба намастити», — сказав лікар і вийшов. За хвильку до палати зазирнув його колега і виніс власний вердикт: «Забинтувати». Потім з’явився черговий лікар і скасував призначення своїх попередників, приписавши відкрити уражену ділянку і приймати сонячні ванни. «Та ні, тут треба пити пігулки, і само минеться», — категорично висловився наступний ескулап. «Пробі! — заволав пацієнт. — Я не знаю, кого слухати, нехай хтось один лікує!» «Ні, хтось один не може, — заперечив завідуючий відділенням. — Хто вільний, той до вас і підходить!»