Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися таким.
Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації, укладаючи колективний договір, можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. Встановлюючи меншу норму тривалості робочого часу, слід мати на увазі, що оплату праці в цьому разі потрібно провадити за повною тарифною ставкою, повним окладом.
Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП України, скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163.
Крім того, законодавство встановлює скорочену тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочену тривалість робочого часу можна встановлювати за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України, підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.
Розраховуючи баланс робочого часу, слід мати на увазі, що, згідно зі статтею 53 КЗпП України, напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП України, скорочується на годину як із п’ятиденним, так і з шестиденним робочим тижнем, а напередодні вихідних тривалість роботи з шестиденним робочим тижнем не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до статті 73 КЗпП України, у 2017 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові й неробочі дні:
1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
16 квітня — Пасха (Великдень);
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
4 червня — Трійця;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День Незалежності України;
14 жовтня — День захисника України.
Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП України, якщо святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП України) збігається з вихідним, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними у суботу та неділю в 2017 році вихідний день у неділю 1 січня перенесено на понеділок 2 січня, вихідний день у суботу 7 січня — на понеділок 9 січня, вихідний у неділю 16 квітня — на понеділок 17 квітня, вихідний у неділю 4 червня — на понеділок 5 червня, вихідний у суботу 14 жовтня — на понеділок 16 жовтня.
Як правило, для створення сприятливих умов святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендовано переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними у суботу та неділю.
У зв’язку з тим, що це розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймає роботодавець самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.
Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу в місяцях, у яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.
Слід мати на увазі, що в разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП України.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень встановлено на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50—53, 67 і 73 КЗпП України.
Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2017 рік (додається), розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними в суботу та неділю з однаковою тривалістю часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.
За таких умов залежно від тривалості робочого тижня норма робочого часу на 2017 рік становитиме:
із 40-годинним робочим тижнем 1986 годин;
із 39-годинним робочим тижнем 1942,2 години;
із 38,5-годинним робочим тижнем 1917,3 години;
із 36-годинним робочим тижнем 1792,8 години;
із 33-годинним робочим тижнем 1643,4 години;
із 30-годинним робочим тижнем 1494 години;
із 25-годинним робочим тижнем 1245 годин;
із 24-годинним робочим тижнем 1195,2 години;
із 20-годинним робочим тижнем 996 годин;
із 18-годинним робочим тижнем 896,4 години.
Заступник міністра керівник апарату В. Іванкевич
Додаток до листа від 05.08.2016
№11535/0/14-16/13
Ми в Google+