Іміджеві статті

  • Не виживати, а розвиватися

    З 6 по 10 листопада 2016 року в Києві працювала ХІV Міжнародна спеціалізована виставка «Енергетика в промисловості-2015». ПАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (ПАТ «КЦКБА») представило на ній нові розробки в галузі атомної та теплової енергетики, нафтогазу та арматури для холодильних установок. Особливу увагу учасники виставки, зацікавлені фахівці звернули на вироби для теплоелектростанцій та клапанів на низькі температури від -40 градусів за Цельсієм і нижчі. Таку продукцію — зразок високих технологій — в Україні ще ніхто не виготовляє. 

  • Олександр КРЮЧКОВ

    Нині розвитком тваринництва займаються в Україні лише патріотично налаштовані колективи

    Напередодні поїздки до міста Обухова Київської області зайшов на сайти головних українських телекомпаній, щоб подивитися, коли востаннє в їхніх інформаційних випусках ішлося про роботу сільськогосподарських підприємств. Часу витратив багато, але репортажів про хліборобів чи тваринників так і не знайшов. Зате надивився по саме, як кажуть, «не хочу» відеоматеріалів про криваві шляхово-транспортні пригоди, вбивць, гвалтівників, різних збоченців, шахраїв та іншу нечисть. Склалося враження, що в ті дні, коли про них розповідали провідні українські телеканали, в нашій країні, крім негативних подій, більше нічого не відбувалося. 

  • Роман КИРЕЙ

    Коли ж «затанцюють» затрати і прибутки?

    «Богуславець... Багато є красивих місць на землі, але мене тягне сюди. Тут набираєшся сили, снаги, розуму. Дихаєш повітрям, яким дихав наш земляк Михайло Максимович, перший ректор Київського університету, людина, яка прославила Україну, ходиш стежками, якими він ходив, вклоняєшся липі, яка його пам’ятає».

    Це рядки із твору місцевої школярки Вікторії Ївженко. Але так міг би сказати кожен із 900 жителів цього гарного села на Черкащині, що сховалося у долині між зеленими пагорбами, серед яких світять блакитними очима мальовничі ставочки. Селяни люблять своє село, бережуть його. І не тільки через історичну значущість як батьківщини знаменитого земляка. Вони розуміють, що їм тут жити, жити їхнім дітям і внукам. А тому й ті, хто колись, було, повиїжджали до Черкас чи Золотоноші, інших міст, нині повертаються до старих осель, як можуть підтримують їх, ремонтують. 

  • Олександр КРЮЧКОВ

    По обидва боки Тетерева

    Як кореспондент газети «Радянська Житомирщина» та ведучий телепрограм Житомирської облдержтелерадіокомпанії у 80—90-х роках минулого століття я об’їхав, як кажуть, вздовж і впоперек всю Житомирщину. Траплялося бувати і на півдні цього чудового поліського краю. Зокрема в селі Карпівці Чуднівського району, де започатковує свій біг річка Тетерів. Здавна цей населений пункт славився музично обдарованими жителями, а також хмелярами. У Карпівцях діяв на той час відомий на всю Україну хмелерадгосп. Його трудівники постійно вирощували високі врожаї хмелю, посідаючи у своєрідному змаганні з колегами з бердичівського хмелерадгоспу «Рея» (теж Житомирської області) чільні місця. 

  • Олександр КРЮЧКОВ

    Від проекту до гарантійного обслуговування

    Фахівці аналітичної компанії Euromonitor International (США)  стверджують, що у зв’язку зі зростанням у світі популярності здорового харчування споживання  лише безалкогольних напоїв зберігає позитивні темпи зростання: до 2020 року, наприклад, майже на 14,5 мільярда доларів зросте виробництво готових до вживання чаїв. Окрім того, населення багатьох держав, дбаючи про своє здоров’я, вже віддає перевагу споживанню бутильованої води. За даними компанії Transparency Market Research (США), до 2020 року випуск її становитиме близько 465,12 мільярда літрів, у грошовому вимірі —  279,65 мільярда доларів.

    Все це робить доволі привабливим для інвестицій ринок напоїв  у системі здорового харчування. Зокрема й у нашій країні, яка прагне  посісти на ньому достойне місце. 

  • Євген ЛОГАНОВ

    Фермери працюють через супутник

    Фермерське господарство «Таврія-Скіф», землі якого розкинулися на семи тисячах гектарів полів Михайлівського та Василівського районів Запорізької області, відсвяткувало двадцятирічний ювілей. Господарство займається овочівництвом, садівництвом та вирощуванням зернових. Тут працюють 240 фахівців  та чимало сезонних працівників, тож господарство 10 років поспіль є найбільшим роботодавцем серед сільгосппідприємств Запорізької області. 

  • Від Кожум’яки до кластера

    Майже третину надходжень до бюджету Києва у 1991 році давали підприємства легкої промисловості. Столичні заводи й фабрики забезпечували високоякісною продукцією не лише місто, область, інші регіони України, а й відправляли її за кордон. Колишнє Київське виробниче шкіряне об’єднання імені М. В. Фрунзе, наприклад, експортувало на початку дев’яностих майже 80% натуральної шкіри. Нині ж ПАТ «Чинбар» — один зі шкіряних лідерів України, кращий експортер 2015 року серед підприємств легкої промисловості Києва, виробничі потужності якого дають змогу переробляти до 500 тонн сировини щомісяця і сертифікована продукція відповідає міжнародним стандартам ISO 9001:2000 та ISO 14001:2006, — працює лише в одну зміну. 

  • Євген ЛОГАНОВ

    «Запоріжелектротранс» крокує в Європу

    Потужне господарство перебуває на балансі міського комунального підприємства «Запоріжелектротранс»: 126 трамваїв, 102 тролейбуси, 85 одиниць обслуговуючої техніки (контактні машини, екскаватори, бульдозери, допоміжна техніка). На ринку перевезень це комунальне підприємство найбільше й найпотужніше у місті.

    Як розповідає генеральний директор «Запоріжелектротрансу» Юрій Папач, міський голова Володимир Буряк, ознайомившись з потужностями підприємства, вагоноремонтними майстернями, і зважаючи на те, що техніка віджила свій вік, забажав від підприємства програму оновлення та капітального ремонту рухомого складу парку. 

  • Катерина МАЦЕГОРА

    Ювілейний акорд: якість, натуральність, ціна

    Нині Яготинський маслозавод святкує 60-річний ювілей. Це тільки раз на рік він може собі дозволити призупинитися на мить, зробити передих і з полегшенням згадати про дитинство та юність. Скептики скажуть, 60 років — то поважний вік, початок старіння. Та ні! Для заводу це тільки новий старт, осяжні потужності й можливості. 

  • Починайте ранок з Bonaqua

    20 квітня 1967 року в Радянському Союзі було введено Державний знак якості СРСР. Використовувати його мали право від двох до п’яти років підприємства, високу якість продукції яких підтверджували результати державної атестації. Цей знак стимулював роботу заводів та фабрик, його ставили на якісно вироблені ними товари, за якими (мені це розповідали в дитинстві) «бігали» й мої батьки.

    Згадала про ті часи не випадково: всі товари (це навіть не обговорюється) мають відповідати високим стандартам якості та безпечності. Але й серед них (це цілком природно) споживач хоче обрати найкращий. Тому виробнича змагальність повинна бути. І Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 найкращих товарів України», який вперше було проведено 2003 року, мав стати для вітчизняних виробників таким заохоченням.