Попри те що головним засобом ураження на фронті поступово стали дрони, артилерія актуальності не втратила і залишається одним з найпотужніших засобів ураження. А в гармашів є козирі, які не можуть перекрити БпЛА. 

Про те, як змінилася бойова робота богів війни за роки повномасштабного вторг нення, розповів командир гармати 40 ОАБр Василь з позивним «Чайка». 

Від «Гіацинта» до вітчизняної «Богдани»

Василь у війську ще з 2019 року. Починав номером обслуги, згодом став старшим навідником, а потім прийняв командування гарматою. Повномасштабне вторгнення підступного ворога він зустрів на полігоні на Харківщині. А оскільки підрозділ там був у повному складі — з гарматами та боєкомплектом, то одразу вступив у бій із загарбниками.

«Ми тоді всім дивізіоном працювали по величезній колоні техніки. Вона розтягнулася на 13 кілометрів. І громили ми ту вражу колону з усіх стволів. У підсумку нам таки вдалося її зупинити», — згадує Василь початок бойових дій. 

На той час розрахунок працював на радянській системі «Гіацинт-Б» калібру 152 мм. Військовий згадує, що це була хоч і трохи застаріла, але досить ефективна артилерія. Проте, на жаль, незабаром в гармашів з’явилися проблеми з боє комплектом. 

«Так сталося, що останню вантажівку з доставленим нам БК ми вистріляли на початку травня 2022 року. Усього там було приблизно 100 «кабанчиків». І на цьому боєкомплект для цієї артилерії закінчився», — зітхаючи, розповідає командир розрахунку. 

Проте після цього підрозділ артилеристів поїхав у Німеччину, де опановував потужні американські гаубиці М777, які військовий тепер хвалить за легкість, компактність та інші позитивні якості гармат вже іншого покоління. 

Торік підрозділ гармашів — захисників України нарешті отримав новенькі українські причіпні гармати 2П22 «Богдана-Б» калібру 155 мм. Василь зазначає, що нині, на відміну від дефіцитних 2022—2023 років, проблем із боєприпасами вже немає.

Погана погода — найкращий час для роботи

Війна навколо артилерії нині істотно змінилася. Приміром, якщо у 2022—2024 роках розрахунок командира гармати «Чайки» міг робити до 90 пострілів за добу, то тепер інтенсивність і характер роботи насамперед диктує небо. Тож позиції артилеристів максимально зариті в землю та накриті каркасами, адже ворожі «ланцети», FPV-дрони та «молнії» майже постійно літають, видивляючись ціль. 

«Якщо вороги знайдуть нашу позицію, то можуть прилетіти до 50 FPV. Часто по два-три з різних боків. У нас хоч і є вогнева група для захисту, відбитися від великої кількості дронів складно», — каже Василь. 

Саме тому нині маскування стало головним чинником виживання, а артилеристи працюють переважно тоді, коли небо чисте. Серйозно ускладнилася й логістика, адже підвезення провізії та боєприпасів постійно перебуває під загрозою ударів з повітря. Проте артилерія попри все залишається потужним засобом ураження і має свої козирі.

«Наші снаряди ворожа РЕБ не глушить. Отож ми, артилеристи, можемо працювати в будь-яку погоду. Дощ, туман, сніг, сильний вітер — здатні стріляти в будь-який час. А те, що раніше вважалося поганою погодою, тепер найкращий час для нашої роботи», — каже артилерист. 

Нагорода за успішну роботу

Нині розрахунок Василя активно відпрацьовує по всіх цілях, які виявляє наша розвідка: від бліндажів та будівель до ворожої піхоти й артилерійських систем загарбників. Колись хлопці били й по танках та іншій техніці. Але звичних раніше механізованих штурмів у своєму районі відповідальності артилеристи не бачили вже давно.

«Чайка» за роки служби назбирав чимало різноманітних військових спогадів. Проте особливо йому запам’ятався кінець 2023 року, коли американські гаубиці М777 почали забезпечувати протипіхотними та протитанковими мінами для дистанційного мінування. 

«Тоді ще загарбник проводив наступи з використанням своєї техніки. І ми займалися дистанційним мінуванням. Якось о 4 ранку ми ретельно замінували ділянку місцевості поблизу одного з мостів. І ще не встигли опустити ствол після крайнього пострілу, як побачили сильний спалах. Виявляється, ворог на МТЛБ віз боєкомплект, а позаду нього ще «буханка» їхала. І обидві машини підірвалися на наших мінах. Там такий феєрверк був, адже здетонував боєкомплект», — згадує артилерист. 

Ще у вересні 2024 року розрахунок під керівництвом «Чайки» перетнув позначку 10 тисяч випущених по ворогу снарядів. Тоді Василь ще вів підрахунок, але після досягнення цієї позначки вже перестав це робити.

За відданість та професіоналізм «Чайку» нагороджено почесною відзнакою «Золотий хрест». Цю нагороду він отримав після успішної роботи за Куп’янськом-Вузловим. Тоді їхній розрахунок працював за річкою Оскіл. Туди був лише один шлях — через переправу, яку постійно накривали КАБами. Після того як позицію почали крити вогнем, їм вдалося евакуювати особовий склад і гармату. 

Хоч сучасні технології значно змінили поле бою, артилеристи продовжують нищити ворога. Отож, на думку Василя, артилерія свого останнього слова ще не сказала.