Усюди передусім — мужність захисників Вітчизни

Глава держави зазначив, що після масованого російського удару командувач Повітряних Сил ЗСУ Анатолій Кривоножко доповів про цілі ворога та захист українського неба. За словами Президента, Україна відчуває значний дефіцит ракет для ППО, особливо проти балістики.

«Серед того, що дуже істотно допомагає нам перекривати дефіцит ракет для ППО, — фаховість наших військових, безумовно, усюди передусім це сміливість наших українських хлопців», — сказав Володимир Зеленський.

Глава держави наголосив, що українські воїни роблять героїчні речі, які не до снаги багатьом у світі.

«Тільки за цю ніч більш як 30 крилатих ракет збила наша бойова авіація. Значний внесок у збиття зробили воїни мобільних вогневих груп. Ми довели рівень збиття російських ударних дронів уже до 93%. Це вагомі результати», — зауважив Президент.

За словами Володимира Зеленського, найбільш вагомим аргументом для міжнародної співпраці залишаються українські позиції на фронті.

«Усе тримається на тому, як стоїть фронт, на тому, як фронт підтримує українське суспільство, безумовно, і як суспільство відчуває вдячність фронту», — зазначив глава держави.

Президент подякував усім, хто захищає Україну, і закликав пам’ятати кожного й кожну, хто віддав життя за нашу державу. Пам’ять полеглих воїнів ушанували хвилиною мовчання.

Володимир Зеленський вручив рідним загиблих Героїв України ордени «Золота Зірка». Найвищого звання посмертно удостоєні такі воїни.

Лейтенант Максим Веприк. З ручного протитанкового гранатомета знищив два ворожі танки та бронетранспортер разом з екіпажем. У бою 29 грудня 2024 року зі стрілецької зброї та за допомогою ручних гранат ліквідував майже відділення окупантів. Коли ворог пішов в атаку, Максим Веприк перемістився до іншого краю позиції та продовжив стримувати загарбників. росіяни були змушені відступити, але здійснили артилерійський і мінометний обстріл українських позицій. Унаслідок розриву ворожого снаряда Максим Веприк загинув на полі бою.

Головний сержант Микола Глуховський. Брав участь у боях за Бахмут, Іванівське, Торецьк, Покровськ, Новопавлівське. П’ять разів зазнавав поранень, з них двічі — важких. Організовував вихід військових і техніки з­під ворожого вогню, ротацію підрозділу та евакуацію побратимів. 16 червня 2025 року зазнав контузії, але очолив групу евакуації. Ворог виявив групу й завдав удару FPV­дроном. Микола Глуховський помітив наближення дрона й прикрив собою трьох побратимів.

Солдат Павло Лисиця. У вересні 2024 року в бою на Донеччині у складі екіпажу танка Т­72 знищив два ворожі танки, підбив БМП та ліквідував понад десять окупантів. росіяни уразили танк, у якому Павло Лисиця був разом з побратимами. Солдат надав медичну допомогу пораненим і зосередив ворожий вогонь на собі, що дало змогу евакуювати двох побратимів до найближчого шпиталю. Загинув на полі бою від ворожої кулі 19 вересня 2024 року.

Солдат Леонід Новік. У боях на Луганщині ліквідував майже 20 окупантів, підбив танк, знищив дві ворожі бойові машини. У травні 2024 року в бою попри поранення надав медичну допомогу побратимам і повернувся на вогневу позицію. Леонід Новік скерував воїнів на відхід, а сам залишився на позиції. Упродовж 45 хвилин самостійно стримував наступ ворога, але зазнав поранень, не сумісних із життям.

Старший солдат Анатолій Степаненко. У червні 2025 року разом з побратимами під вогнем російських дронів, кулеметів та артилерії зупинив штурм ворожої бронетехніки та піхоти. Воїни знищили три одиниці техніки й понад 20 окупантів. У ніч на 6 серпня в бою біля Часового Яру як командир групи запропонував відвернути увагу ворожих дронів на себе, щоб частина групи змогла непомітно змінити укриття. Анатолій Степаненко виграв час для побратимів, але загинув унаслідок удару російського дрона.

Молодший сержант Юрій Строн. Попри поранення повертався до виконання бойових завдань після проходження реабілітації. 28 березня 2025 року самостійно утримував позицію біля Торецька та зазнав поранення внаслідок удару ворожого дрона. Встиг передати командування і забезпечити контроль над групою воїнів, що дало змогу уникнути додаткових втрат, але сам загинув.

Глава держави вручив рідним полеглих військових відзнаку «Хрест бойових заслуг». Посмертно її отримали такі воїни.

Полковник Владислав Лемешев. З лютого 2022 року займався виявленням ворожих ДРГ і колабораціоністів, здійснював антитерористичну діяльність та розвідувальні вилазки для коригування артвогню. Також у складі бойових груп знешкоджував окупантів, які ховалися в лісах на Сумщині. Учасник Курської операції. 20 листопада 2025 року зазнав смертельних поранень через атаку ворожого дрона.

Штаб­сержант Дмитро Лозіцький. Брав участь у бойових операціях на півночі країни. Здійснював розвідувальні вилазки, наводив артилерійський вогонь на колони техніки ворога. Учасник операції на Курщині. Збирав розвіддані про ворожі ДРГ на тимчасово окупованих територіях. 24 квітня 2025 року, повертаючись із бойового завдання, зазнав смертельних поранень унаслідок атаки бронеавтомобіля ворожим дроном.

Старший сержант Володимир Місків. З початку повномасштабної війни виконував завдання в Київській, Чернігівській, Харківській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях. У жовтні 2024 року на покровському напрямку виявив ворожі позиції й зірвав спроби штурму росіян, знищивши чотирьох загарбників, що рухалися першими. 28 жовтня 2024­го виявив і знищив трьох окупантів, що намагалися зайняти позицію в селі Богоявленка. Повертаючись із завдання, загинув унаслідок мінометного обстрілу.

Молодший сержант Григорій Ушаков. Як бойовий медик торік у вересні на Донеччині дістався до позиції під ворожим вогнем, щоб надати допомогу двом пораненим воїнам та евакуювати їх. Під час іншого завдання знищив кулеметника та одним з перших увірвався у ворожу траншею. 25 жовтня 2025 року поблизу Сіверська надав допомогу трьом воїнам розвідгрупи, пораненим в бою, під обстрілом виніс пораненого побратима для евакуації. Того самого дня під час зачистки однієї з будівель ліквідував трьох окупантів, але в бою зазнав смертельних поранень.

Президент вручив Героям України ордени «Золота Зірка». Найвищу державну нагороду отримали такі бійці і командири.

Молодший сержант Роман Монгольд. Знищив 40 окупантів. Зазнав трьох поранень, але жодного разу не залишив свій підрозділ. Торік у вересні в бою викликав вогонь на себе, що дало побратимам змогу перегрупуватися. Наодинці утримував позицію та відбив ворожий штурм.

Капітан­лейтенант Антон Соболевський. Як командир ланки артилерійських катерів під ворожим вогнем організовував місця спуску суден на воду для потреб українських морпіхів. Навесні 2024 року зазнав поранення внаслідок скиду гранат з ворожого дрона на його катер під час виконання завдання. За майже два роки катерна група під його керівництвом здійснила майже 40 бойових виходів для перевезення десанту на лівий берег Дніпра, ротації воїнів, евакуації поранених і доправлення зброї.

Відзнаку «Хрест бойових заслуг» отримали такі оборонці.

Старший солдат Андрій Амелін. Із торішнього листопада до березня цього року безперервно виконував бойові завдання на передовій у Бахмутському районі. Упродовж 142 діб перебував на бойовому чергуванні в умовах постійних артобстрілів та ударів російських дронів. Знищував дрони зі стрілецької зброї та брав участь в евакуації поранених.

Старший сержант Сергій Бодня. У вересні 2025 року забезпечив евакуацію жителів Покровського району, яку намагалася зірвати ворожа ДРГ. Ліквідував п’ятьох окупантів. 1 жовтня знищив замаскований ворожий гранатомет і чотирьох росіян. Повертаючись на позиції, потрапив під вогонь кулемета й пострілами з гранатомета вразив його. У бою знищив три кулеметні розрахунки й до десяти піхотинців та вчасно вивів особовий склад з­під обстрілу.

Старший сержант Ярослав Гергуш. Особисто знищив шістьох окупантів, уразив гармату, два танки та майже 30 місць запуску ворожих дронів. Загалом під його керівництвом виявлено та уражено понад 1050 цілей. За 294 доби на бойових позиціях Ярослав Гергуш неодноразово надавав допомогу пораненим побратимам та організовував їх евакуацію.

Старший лейтенант Олександр Здробилко. Із лютого 2022 року брав участь у боях на лиманському, авдіївському, покровському й торецькому напрямках. Успішно організував системи фортифікацій на різних позиціях. Під час триденного ворожого штурму за участю танків і БМП відбив наступ і зберіг життя побратимів. У складних умовах забезпечив тривале утримання позицій та успішний відхід із місця можливого оточення.

Майор Євгеній Лахненко. Виконував бойові завдання на Харківщині. Під постійними обстрілами відновлював зв’язок для координації підрозділів і коригування артилерійського вогню, забезпечував електронне маскування під час проходження техніки та евакуації поранених. 9 жовтня 2025 року під інтенсивним ворожим вогнем намагався відновити пошкоджений комплекс РЕБ і був тяжко поранений ворожим FPV­дроном.

Старший солдат Олександр Микицел. Торік у Покровському районі під час ворожого штурму знищив двох ворогів. Пізніше виявив групу окупантів у нейтральній зоні, ліквідував двох і ще одного поранив. Надав допомогу важкопораненому побратимові і знищив трьох ворогів, що дало змогу відбити атаку. У жовтні його група у складних умовах вийшла з позиції до місця евакуації, подолавши за дві доби 40 кілометрів.

Молодший сержант Олексій Тосьмук. Під час перевірки сусідніх позицій, які виявилися засипаними внаслідок ворожих обстрілів, з побратимом звільнив шістьох поранених нацгвардійців та організував їх евакуацію. Зазнав численних поранень унаслідок масованого російського артобстрілу, але залишився на позиції. Надав медичну допомогу пораненому побратимові й перемістив його до безпечного місця, звідки їх пізніше евакуювали.

Старший солдат Андрій Черних. Готував вогневі та стартові позиції для БпЛА на Донеччині. Очолив групу для оборони позиції й ліквідував двох російських штурмовиків. Коли ворожа артилерія знищила його позицію, надав допомогу двом пораненим побратимам і провів триденну евакуацію пішки. Потрапивши в засідку, заховав побратимів і вступив у бій, змусивши окупантів відступити. Під час ворожого скиду прикрив побратима від гранати й був поранений, але зміг евакуювати воїнів.

Президент також відзначив захисників України орденами Богдана Хмельницького І ступеня та «За мужність» І ступеня.