Виконавча вертикаль у регіонах

  • Григорій ШАРИЙ: «Органів місцевого самоврядування в Україні більше, ніж у всій Європі, а села наші зникають»

    Здається, у країні уже всі визнали, що нам потрібен новий цивілізований адміністративно-територіальний устрій, який би відповідав потребам сьогодення, але змінювати чинний ніхто не поспішає. Тим часом усі жителі наших сіл залишаються майже однаково бідними, незалежно від того, скільки громади заробляють коштів у бюджети, отримують дотації від держави. Сільські пенсіонери не мають достойного медичного забезпечення, їхні діти — роботи, а онуки — ефективної освіти. 

    «Якщо все кардинально не змінити, наслідки можуть бути непередбачуваними», — зауважив на початку нашої розмови перший заступник начальника Головного управління Держземагентства у Полтавській області Григорій ШАРИЙ.

     

  • Роман МАТВІЙЧУК: «Нечистий на руку чиновник втратив можливість натякати відвідувачу, що «треба чекати, бо багато роботи»

    У  нашу еру бурхливого розвитку ІТ-технологій особливу ціну мають фахівці, які розуміються на них і можуть спрогнозувати всі переваги, що дає застосування тих чи тих новацій. Ще більшу цінність мають люди, які не тільки розбираються в нових технологіях, а й можуть системно та масштабно ставити їх на службу людям. Один із таких фахівців — добре відомий волинським управлінцям заворгвідділом ОДА Роман МАТВІЙЧУК.     

  • Анатолій ТРОЯН: «І насущний, і духовний хліб для нас однаково важливі»

    Місто Лебедин на Сумщині належить до населених пунктів, де роль місцевого самоврядування особливо відчутна. За кілька останніх років тут зуміли організувати ефективну модель управління, збалансувавши увагу і підтримку різних галузей і сфер. Про стиль роботи місцевої влади та стандарти життєдіяльності райцентру кореспонденту «Урядового кур’єра» розповідає міський голова Лебедина Анатолій ТРОЯН.  

  • Анна МОСІНА: «У нас ніхто не боїться покарання за невиплату зарплати»

    У всьому світі трудові конфлікти здебільшого пов’я зані з внесенням змін до законів, укладанням колдоговору або скороченням виплат та пільг, а в Україні — з невиконанням законодавства про працю, що саме по собі нонсенс. У 1998 році, коли Національну службу посередництва і примирення створювали в нашій країні, Луганське відділення починало працювати як частина Східного, до якого входили ще й Донеччина та Дніпропетровщина. Однак у ті роки «на-гора» було видано таку кількість трудових спорів в області, під час яких висували майже сотню різноманітних вимог, що виявилося неможливим ефективно вирішувати їх за дворівневої управлінської вертикалі.
    Цього року луганчани мають показники, які можна порівняти із ситуацією на початку століття. Але на відміну від часів «шахтарських походів» на Київ, грюкоту касок під дверима облдержадміністрації, голодувань та навіть самоспалення, цього року із 20 колективних трудових спорів лише два переросли в страйки. Луганчани навчилися вирішувати конфлікти в правових рамках. Про це заявила в інтерв’ю кореспонденту «УК» начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в Луганській області Анна МО