Пам'ять

  • Олександр КРЮЧКОВ

    Такого не забути і не простити

    Дорога до Станиці Луганської була довгою. Тому, вмостившись на задньому сидінні військового позашляховика, я вирішив одразу подружитися з попутниками: оператором військового телебачення ЦТРС Геннадієм Салівоном (задрімав уже через 20 хвилин поїздки), який сидів поруч, і начальником пресгрупи оперативно-тактичного угруповання «Північ» старшим лейтенантом Оленою Мокренчук (зайняла переднє сидіння біля водія). Старший лейтенант у камуфляжі виявилася дуже приємною, розумною, чудовою співрозмовницею. Завдяки їй я поповнив диктофон найтрагічнішими спогадами про війну, не помітивши, як доїхав до місця призначення.

  • Микола ШОТ

    Поліг із вірою в добре життя України

    «Усе буде гаразд»,— фраза-віра Володимира Труха. З нею він зростав, жив і загинув. Поліг із вірою, що все буде гаразд в Україні, яку так любив і пішов захищати від ненависного ворога.

  • Ігор ЛИСИЙ

    Останній бій командира

    Доля відвела йому до болю мало — лише 28 років. Однак він прожив їх гідно, чесно, самовіддано і яскраво. Командир взводу 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58 бригади Збройних сил України Валентин Ничвидюк загинув восени 2017-го на Луганщині у зоні проведення антитерористичної операції

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    І буде Син, і буде Мати!

    Спекотного кінця липня 2014-го Рівне прощалося зі старшим сержантом 39 батальйону Нацгвардії «Дніпро-2» Ігорем Волошиним — першим рівнянином, який загинув за Україну. І єдиним сином викладача Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу Наталії Волошиної.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    З молитвою та вірою в Україну

    Дев’ятої п’ятниці після Великодня тут із 20-х років минулого століття збиралися патріоти, щоб вшанувати героїв-козаків, які поклали голови за волю України на легендарному острові Журавлиха під Берестечком у 1651 році. А православні священники неодмінно правили поминальну службу. Ані польський, ані німецький та більшовицький режими не змогли вирвати з корінням народну пам’ять…

  • Світлана ВЛАСЕНКО

    Наша земля ніколи не давала спокою окупантам

    Друга світова війна була величезною трагедією для України — 40-мільйонний народ, його земля, промисловий і сільськогосподарський потенціал, сировинні і продовольчі ресурси стали об’єктом масштабної експансіоністської програми Третього рейху зі здобуття життєвого простору і встановлення світового панування «вищої арійської раси».

  • Павло КУЩ

    Ціною власного життя

    Біля пам’ятного знака «Скорботний ангел», зведеного у Святогірській територіальній громаді, вшанували пам’ять загиблих українських пілотів екіпажу літака Ан-24Б, який 6 червня 2014 року збили бойовики проросійських незаконних збройних формувань.

  • Чорнобиль незворотний: світ змінився назавжди

    Про те, як аварія на ЧАЕС вплинула на безпеку, довкілля та людські життя, — у тематичній добірці «Урядового кур’єра»

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Ті, хто зупинив ядерного монстра

    Біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи в центрі Рівного зазвичай збираються двічі на рік: 14 грудня у День ліквідатора і 26 квітня, який поділив життя всього світу на до і після.

  • Віталій ЦИМБАЛЮК: «Внаслідок аварії на ЧАЕС у нас постраждали майже 2 мільйони людей»

    Коли вся увага прикута до пандемії, карантинних обмежень та порятунку хворих на коронавірусну недугу, здається, що інших проблем зі здоров’ям не існує. І якщо планові операції заморозили на певний час, то й хвороби зачекають. Однак для багатьох категорій пацієнтів, які мають хронічні захворювання, вроджені вади розвитку недоступність медичної допомоги означає інвалідність або й смерть.