Пам'ять

  • Любомира КОВАЛЬ

    Пізнаваймо історію через суспільний діалог

    Новопризначений голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який став до роботи 17 грудня 2019 року, змінивши історика Володимира В’ятровича, провів першу пресконференцію. Представив його громадськості та журналістам міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.

  • Наша незабутня Зоя

    Зоя Краснодемська прийшла працювати в нашу газету на початку 1990-х років уже сформованою й відомою журналісткою. До того була обласна газета «Радянська Буковина» (Чернівці), куди вона приїхала після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, а згодом — республіканська «Радянська освіта». Вона швидко влилася в колектив, стала своєю. По-перше, спрацював високий професіоналізм, а по-друге, вміння знаходити спільну мову з колегами, авторами газети у найскладніших ситуаціях.

  • На пам’ять про великі жертви

    Розпочато другий Всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на тему Революції гідності на здобуття відзнаки імені Героя Небесної Сотні Сергія Кемського. Сергій Кемський — кримчанин, історик, політолог, журналіст, співзасновник Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив. Публікувався в друкованих та онлайн-виданнях. Сергій загинув у Києві на вулиці Інститутській від кулі снайпера 20 лютого 2014 року. Йому було 32 роки.

  • Павло КУЩ

    Бахмутська трагедія

    Без нього на цьому світі залишилися враз ще дужче постарілі батьки, брат, друзі, колеги. Залишилась Україна, яку він дуже любив не тільки на словах, а й усіляко допомагав їй вистояти у роки гібридної війни. Та боляче й прикро, що людину, яка вже кілька діб лежала в реанімації у стані коми, підло й цинічно вдарили ще раз. І сталося це у державній установі, яка насамперед мала б його захищати.

  • Голодомор: не можна забути і пробачити

    23 листопада Україна й весь цивілізований світ молилися за невинних жертв жахливого злочину сталінського режиму проти нашого народу — Голодомору 1932—1933 років. Українці запалювали у своїх вікнах свічки, аби тепло від них зігріло душі всіх загиблих від масового голоду.

  • Навіщо пам’ятати трагічне

    Нерідко можна почути таку думку: мовляв, навіщо говорити про наслідки Голодомору? Нібито так нав’язується ідентичність жертви. Насправді ж прийняття певного духовного, історичного і культурного спадку, що залишився нам внаслідок важкого тоталітарного досвіду ХХ століття, дає українцям величезний ресурс. Усвідомлення штучності походження певних рис, носіями яких ми стали внаслідок трагічного минулого, дає нам внутрішній дозвіл на перетворення — поштовх до особистісного зростання.

  • Виросли «копієчки», аби ми вижили…

    «Вони ж незримо в далечінь летіли, внизу — вода, у небесах — зірки. Летіли душі, трударі без тіла, туди, де хліб, де Бог, де земляки», — так відобразив трагічні події на Донбасі, шокуючи щирою правдою у поемі «Хрест», Микола Руденко, поет, дисидент, уродженець Луганщини.

  • Сумні жнива — вічна пересторога

    Нині, коли українське суспільство вкотре поділяється на патріотів Вітчизни та прихованих і не прихованих симпатиків північного сусіда, незаперечні факти свідчать про помилковість, якщо не більше, ілюзій частини українців щодо Росії. Бо саме через бездержавність наш народ зазнав стільки бід і страждань. Адже Голодомор 1932—1933 років — це геноцид української нації, який організувала й здійснила саме Москва. Тож ще раз дослухаймось до очевидців страшної трагедії. Щоб нарешті збагнути елементарну істину: нам потрібна власна Українська держава, щоб захиститися від міфічної «великої дружби двох братніх народів», щедрий ужинок якої українці зібрали 86 років тому, ставши на межу життя і смерті. А вцілілі отримали безальтернативний шлях розвитку — масове зросійщення. Це ще один злочин Москви проти українців.

  • Роман КИРЕЙ

    «Від душ спасенних…»

    У 1932—1933 роках село Великий Хутір на Черкащині, як і багато інших, пережило Голодомор. Проте він не мав тут таких трагічних наслідків, як в інших селах. Не було зафіксовано масової смертності та випадків людоїдства. Харківський журналіст Віктор Козоріз, вихідець із цього села, описав його історію у книжці зокрема і в період Голодомору. Столичну режисерку Вікторію Трофіменко зацікавили ті події. Вона напружено працювала і створила сценарій майбутнього фільму.

  • Віктор ШПАК

    Що святкує Україна?

    20 жовтня 2009 року тодішній Президент Віктор Ющенко підписав указ «Про День визволення України від фашистських загарбників», яким фактично узаконив фальсифіковану його попередником Леонідом Кучмою хронологію завершення бойових дій на території нашої Вітчизни у роки Другої світової війни.