Пам'ять

  • Віктор ШПАК

    Що святкує Україна?

    20 жовтня 2009 року тодішній Президент Віктор Ющенко підписав указ «Про День визволення України від фашистських загарбників», яким фактично узаконив фальсифіковану його попередником Леонідом Кучмою хронологію завершення бойових дій на території нашої Вітчизни у роки Другої світової війни.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Вигнані з батьківщини

    Разом зі згорьованими тугою за малою батьківщиною українцями стою біля пам’ятного хреста жертвам голодоморів і політичних репресій на алеї Небесної Сотні у Києві, й одна за одною слухаю трагічні долі їхніх родин. Ось вона, жива колективна пам’ять, у яку, наче пазли, складаються ті долі. Її воістину золота нитка не порвалася під могутнім пресом радянщини, а вплелася в новітню історію незалежної України. І її звідти вже не вирвати! Бо хіба могли подумати батьки холмщаків і лемків, забужанців і бойків, які мовчали довгих пів століття, що їхні діти на повен голос говоритимуть (ні, просто кричатимуть!) про ту велику кривду в центрі нашої столиці? Та ще й так, щоб почули не лише Печерські пагорби, а й увесь світ! Адже в ньому так багато нашого, українського цвіту.

  • Сім сонячних годинників

    У Миргороді над Хоролом цілий день гоготіли горна та дзвеніли молотами ковалі. Кували розпечене залізо й тоді, коли було сонячно, і під дощем, що пішов надвечір. Цього дня тут відбувався ковальський фестиваль на честь Петра Федоряки, учителя математики й інформатики, відомого на всю Україну коваля із села Трудолюб. Він пішов на війну й не повернувся.

  • Володимир КОЛЮБАКІН

    Слава героїв Вестерплатте

    Як відомо, щороку 1 вересня представники провідних держав збираються у Гданську в місці, званому Вестерплатте, аби вшанувати пам’ять учасників Другої світової війни. Але чому саме там, чим вирізняється це місце? А тим, що там пролунали перші постріли найстрашнішої зі світових воєн і там-таки агресорові дали зрозуміти, що його перемога не буде легкою.

  • Соняхи рятували життя українських воїнів

    Розпочалася церемонія ударами Дзвона пам’яті, кількість яких відповідає кількості загиблих бійців. Після цього посадовці разом із родичами загиблих захисників поклали квіти до встановленого поряд із дзвоном пам’ятника.

  • Павло КУЩ

    Щоденний День пам’яті

    Історія вчить, що нічого не вчить. Цей вислів, на жаль, дуже доречний і актуальний стосовно трагічних подій сивого минулого України й кількарічної давності. Пам’ятні в нашій історії битви, яким більше пасує назва побоїща, відбулися свого часу на території Донбасу. Перша — майже 800 років тому на берегах степової річки Калка, сліди якої губляться в межах Нікольського та Волноваського районів Донеччини. Дружини князів Київської Русі, оточені загонами монголо-татар, кілька днів успішно тримали оборону на кам’янистому березі й відбивали атаки загарбників. Тоді віроломний і підступний ворог вдався до перемовин: пообіцяв відпустити князів і дружинників, якщо ті перестануть чинити опір.

  • Камінь пам’яті на згадку про сина

    Шостий рік його мама Світлана Олексіївна і службовий собака Рем виходять на дорогу, якою востаннє пішов зі Станиці Луганської на війну син і хазяїн. Є така робота — Батьківщину захищати.

  • Володимир КОЛЮБАКІН

    Пам’ятати, щоб не повторити

    Тоталітаризм — у нас це неможливо? Не варто розслаблятися, загроза тоталітаризму існує, доки є охочі його запровадити. Наочний приклад — наші східні сусіди, які після нетривалої спроби побудувати в себе демократичне суспільство радісно скотилися в болото дрімучої диктатури.

  • Наслідування тоталітаризму згубне для людства

    Опісля офіційних церемоній, переговорів і підписання документів у межах офіційного візиту в Україну Прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу поважний гість разом із Президентом Володимиром Зеленським вшанував пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Серпень 1937-го: ліміт на знищення

    5 серпня 1937 року розпочалося виконання сумнозвісного оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів». Тож під наказ можна було підвести будь-яку людину. Народ називав цю операцію антикуркульською. «Куркуль», «експлуататор» і «ворог народу». Саме так радянська пропаганда позиціонувала заможного селянина, згідно з державним курсом на суцільну й прискорену колективізацію. «Ворогами народу» регулярно ставали бідняки чи середняки, оскільки самі критерії ворожості постійно розширювалися.