Нинішній рік для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки ювілейний. 80 років тому, коли гриміла Друга світова війна, його заснували. І нині кругла дата уславленого колективу випала на воєнний час, коли московити повномасштабно вторглися в Україну. Хор зайняв передові позиції на культурному фронті. Українські пісню, танець, музику він доносить слухачам, глядачам не лише в рідній країні, а й за кордоном. Концертними майданчиками для самобутнього колективу стають великі сцени палаців культури чи театрів і лісові галявини, на яких виступає перед нашими захисниками. 

 Він народився і ріс у тих місцях, що й Тарас Шевченко. Каже, що є місточок між його родиною та Шевченковою. Але присвятив свою наукову, творчу й адміністративну роботу іншому  великому українцеві —  Іванові Франку. Ідеться про Богдана Тихолоза, директора Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка. Оселю славетного письменника пан Богдан перетворює на дім науки, муз, діалогу, родини, «робить Франкову геніальність зрозумілішою».

 Гостем міжнародного фестивалю «Свобода», який завершився в Ужгороді, був відомий в Україні діяч театрального мистецтва Олександр КНИГА. Директор — художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша розповів «Урядовому кур’єру» про час, пережитий в окупації, й про повернення мистецького колективу до творчої діяльності після визволення Херсона.

 З ініціативи профільного міністерства в Україні було започатковано проєкт Ukraine War Art Collection, мета якого — фіксація, архівування та подальше дослідження  митецьких творів, створених під час повномасштабного вторгнення росії. З очевидною важливістю такого починання варто зауважити, що об’єктивно проаналізувати підсумки діяльності цієї платформи зможемо лише по завершенні війни. Натомість обговорювати проблеми сектору, шукати ефективні, а головне — оперативні, не переобтяжені надмірним бюрократизмом шляхи їх розв’язання, обмінюватися практичним досвідом і підтримувати одне одного — потреба мистецького середовища, реалізація якого здатна істотно вплинути і на фінальні показники Ukraine War Art Collection.

 Будівлю на вулиці Покровській, 6 у Сумах добре знають жителі та гості міста за її мистецьким призначенням. На початку минулого століття її звели як «театр Корепанова», кошти на який надала тодішня місцева влада і відомий сумський антрепренер. За цей час тут перебували творчі трупи багатьох мистецьких закладів, а нині — Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва. Його засновано 1975-го як пересувний театр ляльок, який здебільшого працював на виїздах, а через шість років він отримав стаціонарне приміщення.

 Оксана Пекун, народна артистка України. Завжди щира, усміхнена, енергійна, з піснями в дарунок, яких в репертуарі назбирала майже 200. Вона переконана, що українська пісня завжди має бути мелодійною, актуальною, журливою й веселою, яка зачіпає струни душі будь-якої людини. Десять років як музична керівниця та телеведуча програми «Фольк-musik» на телеканалі UA:Перший збирала давні народні пісні з усіх куточків України та пропонувала їх глядачеві й водночас наповнювала їх сучасним життям. Сьогодні з Оксаною ПЕКУН поведемо розмову про творчість та особисте.

 Рік, що минув, ознаменувався активною ротацією керівних кадрів мистецьких інституцій. По завершенні терміну контрактів директорів театрів, музеїв, навчальних закладів тощо колективи очолили виконувачі обов’язків директора (відповідні конкурси відбудуться вже після перемоги). В. о. генерального директора Національної філармонії став Михайло Швед, і це призначення видається одним з найперспективніших. 

Третя едиція етнокінофесту «ОКО» пройшла цьогоріч усупереч війні під офіційним гаслом «Святкуй життя!» і завдяки підтримці престижного міжнародного Camerimage Festival, який проходив вже втридцяте.

«Театр не має виховувати, а має ставити запитання», — переконаний головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка народний артист України Олег МОСІЙЧУК. Його постановки — завжди особлива бентега для глядача, значима подія в театральному житті. Він ставить запитання, як маємо жити, бути людиною, шанувати та любити своє, українське. За своє творче життя пан Олег створив також понад 20 кінообразів, особливо його зірка в кінематографі яскраво засяяла останнім десятиліттям.

Новий театральний сезон відкрили в Тернополі. Його за доброю вже  традицією в академічному драмтеатрі імені Тараса Шевченка розпочали з прем’єрної вистави. Цього разу підготували містерію. І що важливо, містерію непокори. Головний герой вистави — Патріарх Української греко-католицької церкви Блаженніший Йосиф Сліпий, 130-річчя із дня народження якого відзначили в лютому. Це перша сценічна робота в нашій країні про цього духовного світоча, велета духу, славетного українця та незламну людину, яку радянський режим тримав в ув’язненні 18 років.