КіноТеатр

  • Станіслав ПРОКОПЧУК

    Правдоборець з блакитноокої Волині

    Серед численних новорічних дзвінків на мобільний від Валерія Мельника відреагував одразу — він серед сотні контактних номерів у моєму телефоні.

    «Цього року, певне, вже можна готувати вудки, коронавірусна пошесть нібито задихається», — була одна з перших фраз нашого волинського друга, письменника і талановитого власкора, який високопрофесійно тривалий час представляв «Урядовий кур’єр» у цьому регіоні. 

  • Хореограф Тиберій Сабов: «Народний танець — це і культурний код, і основа нашої ідентичності»

    Аматорський хореографічний ансамбль танцю «Ритм» будинку культури села Есень Ужгородського району понад три десятиліття виступає на сценах України та зарубіжжя. У його репертуарі танці багатьох народів світу. Про те, як колектив зі званням народного досяг вершин виконавської майстерності й несе мистецьку вахту, розповідає керівник колективу Тиберій САБОВ.

  • Павло КУЩ

    Не лише бронежилетик для сестрички

     Дітям, чиї роки минають поблизу лінії зіткнення, м’яко кажучи, не позаздриш. І тому представники місцевої влади, військові та громадські активісти дедалі частіше намагаються прикрасити сірі й похмурі будні малих заручників гібридної війни яскравими кольорами свят, серед яких і найулюбленіші зимові. Отож і нині творчі колективи та представники ЗСУ вирушили до дітвори з населених пунктів Донеччини біля лінії фронту, щоб подарувати їм не тільки солодкі гостинці, а й гарний святковий настрій.


  • Василь БЕДЗІР

    Відкрити духовні скарби світові

     У передсвяткові дні шанувальникам хорового співу України заслужений академічний Закарпатський народний хор зробив чудовий подарунок. За власні зароблені на виїзних концертних виступах кошти видав окремою книжкою твір корифея композиторського мистецтва Іштвана Мартона — кантату «Карпатська рапсодія».

  • Лариса КОНАРЕВА

    Геніальність і заздрість

    Один з них творив музику, наче Бог, і за життя знав, що він геній. Другий визнавав геніальність іншого, але відчуття власної посередності розпалювало заздрість і підштовхувало до помсти. Моцарт і Сальєрі — втілення одвічного конфлікту таланту і пересічності. 

  • Микола ШОТ,«Урядовий кур’єр»

    Проня стала на ролики

    Тернопільському академічному драмтеатру вдалося поміж розгулу коронавірусної інфекції все-таки запросити шанувальників Мельпомени на прем’єру. Цього разу свою сценічну роботу представив режисер, народний артист України Олег Мосійчук. Каже, бачить проблему в тому, що українські театри заполонили певною мірою закордонні бульварні комедії, бо, мовляв, треба заробляти кошти та й час такий, що глядач приходить, аби трохи відпочити, а не вникати в суть теперішніх проблем, труднощів. «Мене ж завжди у творчості гріє те, що болить»», — ділиться думками Олег Петрович. І запропонував нову версію п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями».   

  • Василь БЕДЗІР

    На екрані — лише гори

    Небуденний захід,  у якому беруть участь кіномитці, що люблять і популяризують гори на всіх широтах і в усіх варіаціях, не пройшов повз увагу кореспондента «Урядового кур’єра». 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Інноваційні вектори щепкінців

    Ще з десяток років тому колектив сумських щепкінців в Україні знали як добротний заклад культури, який упродовж певного  часу  не хапав зірок з неба. Така собі золота сере-дина. Але останніми роками театр істотно додав творчої потуги й нині став на рівні із провідними колективами України — столиці, Львова, Харкова, Одеси, інших міст, де театральні традиції добре знані й поціновані. Такі разючі зміни закономірні, адже тут вдалося сформувати високопрофесійну команду, якій під силу реагувати на виклики часу, формувати власну театральну політику, що орієнтується на найкращі зразки європейського і світового театрального мистецтва.

  • Алла ВЛАСОВА

    Кіно єднає

    Фестиваль «ОКО» — один з наймолодших мистецьких форумів у країні. Але рівню зацікавленості до нього можуть позаздрити найвідоміші фестивалі: цьогоріч на адресу оргкомітету надійшло  понад 500 заявок із 73 країн.  До фінальної конкурсної афіші увійшло 34 стрічки міжнародної програми та 17 фільмів, що представляли вітчизняний кінематограф. А враховуючи ще позаконкурсну програму і вільний вхід на всі кіносеанси, можна впевнено говорити, що кіно- і віртуальних туристських вражень — завдяки фільмам глядачі побували у понад 40 країнах — гостям фестивалю вистачить надовго.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Останній медик термінала

    У Рівному його дивилися в літньому кінотеатрі в міському парку імені Т. Шевченка з вільним входом для всіх охочих. Серед глядачів — герої стрічки: бійці 80 окремої аеромобільної бригади, що сформувалася на Львівщині. Мені випало місце поруч з Олегом Височанським, нині керівником Львівського будинку воїна, а тоді одним із «кіборгів» з донецького аеропорту. Підсвідомо раз по раз переводила погляд з величезного екрана на сусіда, порівнювала, чи не змінився.