КіноТеатр

  • Костянтин ЛІНАРТОВИЧ: «За що козакам гріхи прощаються»

    Зимові свята огортає казковість і навіть містика. А 1 січня це ще раз доведуть творці нового пригодницького фільму для дітей «Пекельна хоругва, або Козацьке Різдво». Зрештою, дорослим ця стрічка теж сподобається.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    У Сумах закрутили театральну інтригу

    Шанувальники сценічного мистецтва у Сумах та гості міста звикли, що кожен новий театральний сезон Сумський обласний академічний театр драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна розпочинає масштабними роботами. І цьогорічної осені колектив сповна виправдав надії шанувальників. Як наголошує очільник закладу заслужений діяч мистецтв Микола Юдін, у творчості не може бути зупинок чи перепочинку — тільки постійний рух, пошук, удосконалення, орієнтир на найкращі зразки національного і світового мистецтва.

  • Микола ШОТ

    «Ціна правди»: йди і дивись

    Це розповідь про реальну постать — вельського журналіста Ґарета Джонса, який прибуває 1933 року в СРСР, зокрема на український Донбас, і на власні очі пересвідчується у великій трагедії українців — Голодоморі, а також у масових репресіях, цензурі, які провадить більшовицька влада. Він знайде в собі мужність розповісти про ці жахіття світові. І за це у 30 років заплатить власним життям — його вб’ють, напевно, радянські спецслужби.

  • Микола ШОТ

    З України — до Голлівуда

    «З України — до Голлівуда» — цю фокусну тему кіноподії визначив документальний фільм з однойменною назвою. Режисер Станіслав Сукненко впродовж десяти років цікавився творчим життям і долею вихідців з України, які змогли досягнути голлівудських верховин. Торік у Києві він репрезентував свою книжку з такою назвою. На її основі разом з Галиною Кувівчак-Сахно й створив документальну кінокартину.

  • Ірмі Вітовській вручили корону

    Гран-прі за найкращу повнометражну картину отримав фільм режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Він удостоївся й призу за найкращу режисерську роботу, а актрису Ірму Вітовську, виконавицю ролі головної героїні стрічки, нагороджено призом за найкращу жіночу роль.

  • Село Бугаївка працює і воює

    За роки війни ці справжні народні артисти — сільські вчителі, працівники культури, медики, доярки, механізатори дали близько 60 концертів. Бувало й так у перші роки війни, що ось іде концерт, тут співають і танцюють, а десь поряд гримить артилерійська канонада.

  • Чи перевівся Мартин Боруля

    Новий театральний сезон у Тернополі розпочали прем’єрою класичної п’єси. На сцені академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка знову звернулися до шедевру української драматургії — «Мартина Борулі» Івана Карпенка-Карого. «Бачите, як перевівся Боруля», — прозвучить з уст головного героя одна із фраз. Чи перевелася насправді соціальна, суспільна значущість твору, якому вже понад 130 років і який певною мірою ґрунтується на фактах із життя родини автора?

  • «Сільські сцени» доступні майже всім

    Чому опера? З оперою як жанром твір споріднює вокал і партія камерного оркестру. Тут два солісти — сопрано і баритон, які співають по дві арії й виконують два дуети. Партія камерного оркестру акомпанує солістам, виконує короткі зв’язки між номерами, грає увертюру й наприкінці твору бере участь у короткому дуеті-завершенні.

  • Олег ЧЕБАН

    Як для дорослих, але трохи краще

    Усі люблять дарунки, особливо малеча. Подільські діти з цієї осені мають змогу насолоджуватися виставами театру ляльок у глядацькій залі, яка сама нагадує казку. Неймовірними називають можливості нової сцени актори, а новосілля творчого дому — подією державного масштабу. І це справді так. Україна прийме Міжнародний фестиваль театрів «Подільська лялька» не лише з гордістю за свої таланти, а й за умови, в яких сіють добре й вічне.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Історія успіху українського Голлівуду

    Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи сприйняти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них неповна без комплексного висвітлення феномена кіно 1920-х. На цьому під час відкриття Музею кіно в столичному Довженко-Центрі наголосив його генеральний директор Іван Козленко.