Двійко котів, які блукали посеред віддаленого від сіл безлюдного поля, видали замасковану позицію російських окупантів пілотові «мавіка» з позивним «Фрегат». Хвостаті розвідники безпомилково виявили загарбників у лісопосадці й чітко вказали на їхню присутність операторові безпілотника.
«Бачу — двоє котиськів ідуть. Думаю: з якого дива серед поля можуть швендяти ці хвостаті мандрівники? Уважніше подивився за тими котами хвилин зо п’ять і побачив, що вони, схоже, йдуть підобідати до старої російської «еспешки», яку ми вважали давно покинутою», — розповідає боєць.
Саме на цьому прикладі він зайвий раз переконує, що увага до деталей, хоч би якими дрібними вони здавалися, надзвичайно важлива для повітряного розвідника.
Від зв’язківця до «мавікіста»
Про цей цікавий епізод, зміну військової спеціальності зі зв’язківця на оператора БпЛА та плани на майбутнє розповів старший сержант Сергій з позивним «Фрегат» із 40 окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Захисник України вважає, що саме дрони докорінно змінили перебіг війни і визначатимуть характер бойових дій у майбутньому. Нині у 40 артилерійській бригаді він бере участь у формуванні нового FPVекіпажу.
30-річний Сергій пройшов шлях від строкової служби в Донецьку та роботи зв’язківцем до оператора БпЛА і командира відділення безпілотних авіаційних комплексів. Його позивний з’явився випадково, але з часом закріпився і став постійним. Військовослужбовцеві родом з Миколаївщини він нагадує про море, стрімкого морського птаха та стрункий військовий корабель.
«Історія з позивним була трохи смішна. Раніше нам позивні роздавали, і на вузлі зв’язку мені попався варіант «Фрегат». Наступного разу позивні поміняли, а в мене він просто залишився. Спершу взагалі хотіли дати мені позивний «Труба», але я сказав: ні, краще візьму «Фрегата». Бо він нагадує море, і мені це подобається. Я з морем не пов’язаний, але люблю його», — зізнається Сергій.
Перший військовий досвід «Фрегат» здобув ще під час строкової служби у внутрішніх військах, які після реформування стали Національною гвардією України. У 2013—2015 роках він служив у Донецьку і вже тоді відчув бажання пов’язати своє майбутнє з військом. Отож після строкової служби на рік повернувся до цивільного життя і у травні 2016 року підписав контракт зі Збройними Силами України. Так він потрапив до 40 артилерійської бригади.
«Після строкової служби я звільнився, а через рік підписав контракт. Потрапив у першу батарею 40 бригади старшим навідником. Невдовзі навчився професійно працювати з радіостанціями і перевівся на зв’язківця, служив на посаді начальника зв’язку дивізіону. Із червня 2017 року і до 2021го був начальником зв’язку бригади. Потім прийшов молодий офіцер, якому я здав посаду, а сам перевівся в польовий вузол зв’язку бригади і вже звідти звільнився з контракту», — пригадує військовослужбовець.
2021 року Сергій звільнився зі служби, бо хотів більше часу приділяти родині й пожити цивільним життям. Але після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська і попросив направити його саме до рідної 40 артилерійської бригади.
«У листопаді 2021 року звільнився зі служби, бо думав більше пожити для сім’ї — дружини, дитини. Захотілося цивільного життя, але не так сталося, як хотілося, бо 2022 року почалася війна. Спершу три місяці побув удома, а потім пішов до військкомату і попросив, щоб мене відправили назад у мою 40 бригаду. Я думав так: якщо потраплю в інші війська, мене знов будуть навчати, чого я не знаю. А якщо повернуся до себе в частину, на свою посаду, то зможу відразу виконувати завдання і сам учити людей, які приходитимуть за мобілізацією», — пояснює свій вибір «Фрегат».
Проте життя і тут внесло свої корективи: після пів року служби на посаді зв’язківця Сергієві запропонували опанувати керування безпілотними літальними апаратами, і він погодився навчитися літати на «мавіку». Так почався його перехід у галузь безпілотних систем.
«Спершу побув зв’язківцем, а потім мені запропонували піти вчитися на «мавік». На «мавікіста» вивчився в Харкові і потім багато літав з хлопцями під час бойових дій в Харківській області — проводив розвідку, коригував вогонь артилерії», — уточнює він.
За словами Сергія, безпілотники стали невіддільною частиною бойової роботи артилерійської бригади. Вони допомагають вести розвідку, виявляти й ідентифікувати цілі, коригувати вогонь гармат.
«У нас артилерійська бригада, але є й безпілотні системи. Перед тим як гармати зроблять перший постріл, наші пілоти проводять розвідку, знаходять цілі, встановлюють їхні координати. Сучасна артилерія без дронів неможлива», — переконаний військовий.
Не на тих напали!
Порівнюючи нинішню війну з періодом АТО й ООС, Сергій наголошує, що головні зміни відбулися саме у так званому малому небі — дрони кардинально позначилися на веденні бойових дій.
«Війна дуже змінилася. Тоді, за часів АТО й ООС, дронів майже не було. Можна було виставляти якісь командноспостережні пункти чи більш приховано пересуватися на передній лінії, постачати провізію, боєкомплект. Тепер так не зробиш, бо небо дуже захаращене, ворожі літальні апарати й розвідка заважають. Треба підбирати підходящу погоду: туман, сильний дощ, сніг. Тільки за цих кепських умов можна діяти. Тому основна відмінність — це безпілотники над головою», — розповідає «Фрегат».
Він пояснює, як саме дрони змінили артилерійське коригування. Завдяки прямій трансляції з борту можна миттєво бачити місце розриву, коригувати координати наступного пострілу й уточнювати влучання.
«Зараз, коли літаєш на «мавіку», можеш давати пряму трансляцію. І вже за нею командир батареї чи старший вогневої позиції може онлайн коригувати свій постріл, якщо була похибка. Влучання тоді стає точнішим і час зменшується, бо картинку на вогневу позицію ти даєш в режимі онлайн. Тобто можна набагато швидше коригувати наступний постріл і наступне влучання», — оповідає «мавікіст».
Серед напрямків, де Сергій виконував бойові завдання, — сіверський та куп’янський, поблизу Борової, Синьківки, Кіндрашівки, Західного і Лимана Першого. Один з найбільш пам’ятних епізодів стався біля Джерельного на Харківщині. Тоді під час ранкової розвідки «Фрегат» і помітив двох котів, а потім зрозумів, що біля старої позиції, яку вважали порожньою, нині знову перебувають російські військові.
«Із самого ранку я вилетів на розвідку. Стояв легкий туман: розвідку проводити можна, але видно не дуже добре. Дивлюся, а в мене на борту сідає акумулятор. Думаю, ліворуч є посадка, подивлюся її й буду повертатися. Аж бачу — двоє котів кудись упевнено йдуть. Стоп! Звідки і куди вони прямують? Почав спостерігати за хвостатими туристами і невдовзі побачив, що вони прямують до колишньої російської позиції, яку всі вважали порожньою. Придивився уважніше до котів, які активно облизувалися в передчутті чогось смачного, і помітив не тільки їхній апетит: зпід накриття виднілася чиясь рука. Ага, собі думаю, таки знайшов одного! Вирішив затриматися і спостерігати. Як виявилося, ворогів там було кілька, бо спочатку до вітру вийшов один, за ним другий, третій… Мабуть, загарбники думали, що в туман їх ніхто не помітить, бо ніхто не буде літати. Але не на тих напали! Спочатку їх знайшли і виявили котяри, які ніколи не проти хоч трохи перекусити. А тут і я вчасно нагодився», — усміхається «Фрегат».
Нині у 40 артилерійській бригаді формується новий екіпаж для бойової роботи з ударними FPVкамікадзе, створенням якого опікується «Фрегат». Основне завдання підрозділу — ураження техніки, особового складу, укриттів і бліндажів ворога.
«Я буду старшим екіпажу і пілотом. Нещодавно з навчального центру прибув ще один пілот. Також у нас є вибухотехнік, який відповідає за підготовку боєприпасів. Потрібно ще кілька людей, тож у нас є вакансії.
Спеціалізовані підрозділи ударних БпЛА в артилерійській бригаді — не лише відповідь на виклики сучасного поля бою, а й майбутнє артилерії, адже переваги FPVкамікадзе та ніша їхнього застосування вже зараз цілком очевидні. FPVдрони мають працювати у взаємодії з артилерією. Якщо артилерія не може точно уразити ціль, її може доповнити безпілотник. Якщо дрон не дістає чи в нього не вистачає вибухової потужності, ціль може обстріляти артилерія, а дрони її коригуватимуть», — пояснює «Фрегат».
Нині Сергій вважає формування ефективного екіпажу ударних FPVдронів своїм головним завданням. Він не приховує, що формально має підстави для звільнення, адже виховує трьох дітей. Але поки що залишається у строю — через побратимів, потребу передавати досвід і розуміння, що в умовах війни кожне звільнення означає додаткове навантаження на тих, хто залишається.
Антон ПЕЧЕРСЬКИЙ,
АрміяІnform, онлайнвидання Міноборони
Ми в Google+