За десятки, а інколи й понад сотню кілометрів у тилу ворога дронарі батальйону безпілотних систем Black Sky 3 бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» шукають ворожі цілі й завдають ударів. Як саме нищать ворожу логістику, які переваги middle­strike дронів та які цілі найскладніше уразити, розповідають військові.

«Фізрук» мріє знищити ворожий «град» 

«Уражень було дуже багато. Від малої техніки до великої. Це і легкові автомобілі, як­от пікапи, «буханки», «ниви», і великі фури, бензовози, «урали», ­КамАЗи. І був їхній «тигр». За добу може бути два ураження, може три, якщо по далеких цілях. За один день рекорд був шість чи сім уражених цілей. Ми знищили автомобілі, які підвозили або вивозили ворожі групи», — каже пілот з позивним «Фізрук».

За його словами, екіпаж працює на великих дистанціях: від 30 до 170 км.

«Долітали, бувало, до Таганрога. Якщо батареї вистачає, то можна туди дістатися. Найцікавіше ураження — це «буханка» з боєкомплектом. Вона повна була під зав’язку, бо вибух був дуже феєричний. Це сталося десь за Чумацьким. Автомобіль стояв посередині траси між деревами. Загалом таких уражень багато буває», — продовжує розповідь захисник України.

Раніше «Фізрук» працював маляром. Після строкової служби встиг побути цивільним лише місяць, а далі почалося повномасштабне вторгнення рф. Одразу пішов у військкомат і потрапив у бригаду «Спартан».

«На харківському напрямку був дуже сильний тиск. Треба було швидко вчити людей. Ми почали літати вже на харківському напрямку на «мавіках». Потім був фотоліт «Мара». На ньому я пролітав пів року чи рік. Задаєш йому місію, пускаєш, і він за цією місією летить і фотографує місцевість», — пригадує він.

Пізніше йому запропонували працювати на ударних безпілотниках, і доводилося керувати різними дронами, але найбільше сподобалися middle­strike.

«Вони у всьому переважають. Маневреність, стійкість до зовнішніх перешкод, більша бойова частина, кайфове управління й автозахоплення цілі. А ще у них крейсерська швидкість 110—120 км за годину», — розповідає пілот.

Загалом «Фізрук» вже пройшов запорізький, харківський напрямки й Бахмут.

«У Роботиному було найважче. У Бахмут ми могли заїхати без страху. А в Роботиному всі дороги, якими заїжджали, неспроста називали дорогами смерті. Там у них вся артилерія була пристріляна на заїзд. І ми потрапили в той час, коли згаданий шлях вороги почали буквально розбирати. І сховатися на цій дорозі було нікуди, бо всі поля заміновані», — зітхає «Фізрук».

Спогади спогадами, а щодо майбутнього захисник України мріє знищити російські «гради» і ТОСи (важка вогнеметна система).

«Колись випадково ми побачили ворожий «град» у роботі. Обстріляли його район, але він, на жаль, навіть пошкодженим встиг поїхати. Тому якщо хтось скаже, що бачить «град», я відразу буду кричати: «Не чіпай! Я вже лечу». Це ціль номер один, яку дуже хочу вразити. Ще дуже цікаво уразити ТОС. Вона гарно горить», — усміхається пілот.

Результат уражень підтверджує й агресор 

Основним завданням екіпажу залишається знищення ворожої логістики на тимчасово окупованих територіях. Саме автомобілі військові називають найскладнішими й водночас найцікавішими цілями.

«Здебільшого уражаємо вантажівки й «буханки». Працювали по гарматах, по танку в посадці. Найцікавіші ціліК— це саме автомобілі, тому що вони рухаються. Мішень рухома, та ще й з особовим складом. Отож найскладніша, але водночас і найцікавіша ціль. Ми колись уразіли автомобіль, а потім з перехоплень дізналися, що там ліквідували командира взводу. Ось так буває», — уточнює штурман з позивним «Тор».

Його безпосереднє завдання — довести безпілотник до цілі.

«Обираю маршрут і направляю дрон туди. Буває, що кидають ціль, яку треба вразити. Або ми вилітаємо на полювання на дорогу і шукаємо військовий вантаж», — розповідає він.

«Тор» також прийшов у військо добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення рф. До цього був підприємцем.

«Коли загарбники ішли на Київ, відразу збагнув, що треба йти воювати. Спочатку служив в іншій бригаді стрільцем, воював у Серебрянському лісі, а потім перевівся до бригади «Спартан» і перейшов на «мавіки». Згодом зазнав поранення. Я шукав нову позицію, прийшов на точку. Ми зробили звідти виліт. Все було чудово. І коли виходили, прилетів ворожий КАБ метрів за 15. Осколок влучив у шию і плече. Коли лікувався, приїхав командир і каже: «Є нова тема — крило». І все — навіть не відгуляв відпустку. Відразу поїхав на навчання, бо крила — це ж щось нове, це було дуже цікаво», — згадує «Тор».

Військовий уже встиг попрацювати і пілотом, і штурманом на кількох ударних БпЛА. Особливість далекобійних ударів у тому, що інколи результат своєї роботи екіпаж може добре роздивитися у ворожих пабліках.

«Ми робимо виліт в один бік. Захоплюємо ціль і уражаємо. І коли «наші агенти» допоможуть нам і покажуть, тоді можемо роздивитися, як машина горить. Наприклад, так наш змінний екіпаж уразив військовий бензовоз», — розповідає штурман.

Ще один член екіпажу — споттер з позивним «Бродяга». Він у війську теж кілька років. Нині готує безпілотники до вильоту. Його робота для сторонніх може бути непомітною, однак саме від нього залежить, чи зможе дрон злетіли й знищити ціль.

«Перевіряємо, щоб усе було робоче. Лише після цього встановлюємо БК і запускаємо», — лаконічно уточнює він.

Головне завдання їхнього екіпажу важливе: позбавити російську армію можливості перевозити боєприпаси, провізію, пальне та особовий склад. Кожна спалена вантажівка, бензовоз чи «буханка» означає зірвану логістику. Доки транспорт загарбників рухається окупованою територією, до нього вже може наближатися дрон, екіпаж якого терпляче чекає лише одного — моменту для точного удару. Приміром, поки ми спілкуємося з дронарями, вони встигають уразити ще один ворожий КрАЗ.