В інтерв’ю представникам центральних ЗМІ голова Луганської обласної державної адміністрації — обласної військово-цивільної адміністрації назвав основні виклики, які стоять перед краєм.
— Про що плануєте говорити на засіданні Європарламенту в Брюсселі, куди вперше за час проведення АТО/ООС запрошено очільника прифронтової Луганщини?
— Усі засідання та виступи у Європарламенті перенесено через загрозу коронавірусу, тож мою поїздку довелося відтермінувати. Але то має бути хороша зустріч. Крім того, що нагадаю євродепутатам про Луганщину і те, які у нас проблеми, пов’язані з російською агресією, в мене ще заплановано кулуарні розмови з десятьма єврокомісарами, яких ми підбирали, так скажемо, дуже ретельно. Це впливові в Європарламенті люди, котрі дружньо ставляться до України, і, гадаю, від цієї розмови можна отримати подвійний результат: ще й домовитися про спільні проєкти.
— Зміни в керівництві країни будуть, до речі?
— Не готовий казати про всю країну, а для Луганщини це великий плюс. Денис Анатолійович — розумний, грамотний чоловік, розуміє глибину проблем і робить кроки для їх розв’язання. Наприклад, він добре знає: всі наші шахти дотаційні, деякі з них потрібно законсервувати. А для того, щоб урегулювати ситуацію із шахтарями, потрібен стратегічний план. Для мене, наприклад, такий план — або будівництво нової, або модернізація Сєверодонецької ТЕЦ. Ідеться про те, що на ТЕЦ встановлюють нові котли, які працюють на нашому, низької якості, газовому вугіллі.
Нині антрацити залишилися на тимчасово окупованих територіях, але навіть газове вугілля в сучасних котлах можна ефективно спалювати і отримувати тепло разом з електроенергією.
Тож ТЕЦ працює, електроенергія є, дешеве тепло для стотисячного міста також. Шахтарі при роботі, вугілля продається. Такий класний замкнений цикл і хороший для нас вихід із ситуації. Адже поки що просто періодично погашаємо борги перед гірниками, та ці борги постійно накопичуються.
— Щодо економіки області ви назвали серед пріоритетних розв’язання завдання з водопостачанням.
— Так. Ідеться про Попаснянський райводоканал. Є проєкт його модернізації вартістю близько 33 мільйонів євро. Ці кошти готова надати Франція. Уже днями ми вирушаємо до Парижа для підписання відповідних угод.
З одного боку, через застарілу інфраструктуру водопостачання населені пункти Луганщини зазнають майже 30% втрат. З іншого — ми подаємо воду на тимчасово не підконтрольну територію. Але влада «ОРДЛО» від нашої води вже відмовляється. У Попаснянського водоканалу великий дебіт, він починає працювати в мінус, щомісяця накопичуються борги — по 12 мільйонів гривень.
Після модернізації водоканалу розв’яжемо всі ці проблеми. Більш того, роботи з модернізації навіть дадуть змогу знизити тарифи на воду людям.
Сума інвестицій 33 мільйони євро ділиться на дві частини: більшу заплановано витратити на модернізацію, а ще три мільйони — на наш український проєкт з очищення води.
— Чи змінилося, за вашими спостереженнями, ставлення іноземних інвесторів до України, східної її частини, конкретно Донбасу?
— Тут є дві складові. Перша — відкритість Президента України й доступність спілкування з інвесторами. Хоч би як критикували вираз «інвестиційна няня», вона нам справді потрібна. Корупційні схеми створювали десятиліттями, тому перемогти їх за місяць-два неможливо. Система вже просякнута цим наскрізь. Але ламати це потрібно. Підготовка якихось документів займає кілька місяців, а коли є «няня» або, скажімо по-іншому, куратор, то він веде цей проєкт від точки «а» до точки «б». Тобто до завершення.
До речі, Україна піднялася в рейтингу Doing Business легкості ведення бізнесу на шосте місце, а була на сьомому. Коли я зустрічався у Празі із представниками компанії EGAP, вони підкреслили, що це дуже добре, просто круто. І дає підстави з нами співпрацювати й налагоджувати партнерські відносини. Нині вони не бояться заходити в Луганську область.
— Чи можете навести конкретні приклади?
— Президент компанії «Шкода Електрик» готовий продати Сєверодонецьку електробуси. Представники компанії вже запросили схему маршрутів, кількість зупинок, розташування кінцевих станцій. Одне слово, триває конкретний бізнес-діалог. Це вже не угода про наміри. Група фахівців працює, формує пакет пропозицій. У Києві 10 березня ми спілкуватимемося (розмова відбулася напередодні. — «УК») із приводу того, як саме цей проєкт втілювати в життя, бо це й кредитна історія. Кожен такий електробус дорого коштує.
Про себе можу сказати, що як ніхто інший зацікавлений, аби в області реалізовувати якомога більше інвестиційних проєктів, готовий бути «нянею» кожному інвесторові.
Компанія «Мангус» із Чехії готова провести теплову модернізацію наших шкіл. Розумію їхню зацікавленість — передовсім вони хочуть продати свій товар — вікна, батареї, котельні тощо. Хтось скаже, що треба розвивати український ринок. Не сперечаюся. Але в нас є кошти, щоб зробити ремонт лише двох шкіл. А чехи пропонують вигідний варіант: уже сьогодні виконати ремонт десяти навчальних закладів, отримати гроші за два, а за роботи на ще восьми віддавати гроші протягом двох або трьох років.
З огляду на те, що ми вже в першому сезоні, завдяки тепловій модернізації економитимемо на опаленні тих шкіл майже 30% — то вже плюс. І жодних відсотків за цими боргами не платитимемо, лише 2% страховки.
Тож як «інвестиційна няня» поїхав у Прагу, зустрівся з інвесторами. З усіх шкіл області представники компанії обрали 20.
— Відбувається інвентаризація землі. Чи відомо, скільки на Луганщині гектарів у тіні?
— Інвентаризація землі — це дуже кропітка праця і дорогий процес. Інвентаризація землі в одному районі може коштувати 5 мільйонів гривень. Водночас Луганська область недоотримує від незаконно оброблюваних земель близько 2 мільярдів гривень. Усе це через розорані лісосмуги, дороги між полями, якісь невраховані землі.
Це колосальні гроші, які міг би отримувати обласний бюджет. Шукаємо кошти, щоб поступово, крок за кроком, район за районом проводити інвентаризацію земель.
Найближчим часом планую спілкування з фермерами з приводу плати за землю. Адже півтора відсотка (як нині в області) плати за землю — це неправильно. Тут є корупційна складова. Платити потрібно 3% мінімум. А то й 5. Закон це дозволяє. Коли бачу, що фермери платять півтора відсотка, розумію, що ще принаймні півтора вони комусь десь якось передають. А я хочу їх попросити, щоб вони все робили чесно. Та якщо їм створюватимуть проблеми, нехай приходять до мене і я їх розв’язуватиму. Готовий бути і «фермерською нянею».
— Уже працює телебачення, яке веде мовлення на тимчасово окуповану територію. Якби вам надали змогу звернутися до українців, які змушені там жити, що сказали б?
— Хочу, щоб ми з людьми поспілкувалися. Потрібно спілкуватися, розмовляти. Дуже довго, протягом шести років, люди там отримували дезінформацію, їх обробляли дуже агресивною пропагандою. Хочу взяти дітей з тимчасово окупованих територій, посадити в автобуси і прокатати їх Тернопільщиною, повезти у Львів, Закарпаття. Обов’язково — до Києва. Щоб вони побачили: все зовсім не так, як їм розповідають цілодобово.
Зрозуміло, що шість років дарма не минули. Але тільки спілкування дасть змогу поміняти десь на підсвідомому рівні закладений у них пропагандою базис. Тільки спілкування дасть змогу зрозуміти одне одного.
Це дуже важко. У нас немає двох речей, для нас критично важливих: ні Мойсея, ні 40 років. Пустелі є. Але біблійна істина, що тільки так може переродитися покоління...
На сьогодні найбільша проблема людства — це кількість злоби в серці й голові. Подивіться на ситуацію з коронавірусом. Вона просто розкрила цей гнійник, і все вийшло на поверхню. Люди агресивні до чужої біди.
Розумію, наскільки важко буде відновлювати довіру людей, які пережили окупацію. Розумію, може, не до кінця, але набагато краще, ніж кияни, полтавці або хто-небудь ще. Але якщо Президент скаже, поїду на ту територію після реінтеграції і, якщо потрібно, перебуватиму там.
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Сергій ГАЙДАЙ. Народився 6 листопада 1975 року в м. Сєверодонецьк Луганської області.
Вчився у Львові, 2014 року закінчив Хмельницький економічний університет, 2019-го — Академію державного управління при Президентові України. З 2000 по 2015 рік працював на керівних посадах приватних підприємств м. Києва. З 2015 по 2018 рік призначений головою Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області. З 25 жовтня 2019 року — керівник Луганської облдержадміністрації — голова обласної військово-цивільної адміністрації.
Має відзнаку «За службу державі» (2016).
Ми в Google+