Нещодавно президент Російської Федерації Дмитро Медведєв підписав указ про урочисте святкування у 2012 році 1150-річчя російської державності. Ця дата грунтується на повідомленні «Повісті минулих літ» про заснування варягом Рюріком Ладоги у 862 році. Реакцією на вказаний указ став матеріал професора Петра Кралюка «Коли постала держава Українська?» (газета «День», 9 вересня 2011 року), що викликав зацікавлення читачів.  Автор вважає, що це сталося 852 року, і також посилається на «Повість минулих літ». 

Його назвали безпрецедентним, бо такого ще не було. Раніше, зазвичай, скажімо, за керівництва Спілкою письменників України О. Гончара, П. Загребельного та Ю. Мушкетика, літератори збиралися з таких нагод, як на свято. Панувала атмосфера певного піднесення. Ці творчі звіти були на устах громадськості. Зрозуміло, що не стояли осторонь газети, радіо і телебачення.  

З кожним днем до вступної кампанії залишається дедалі менше часу. Поки що майбутні випускники старанно навчаються, проте вже сьогодні вони переймаються, чи не буде збігу в часі проведення Євро-2012 із зовнішнім незалежним оцінюванням, яке всі за звичкою називають тестуванням. Цю непросту ситуацію  з’ясовував «Урядовий кур’єр». 

Він значно відрізняється від попереднього, який був прийнятий у 2006 році. Відмінена ревакцинація проти туберкульозу в 14 років (в попередньому календарі вакцинація проводилася у віці 7 і 14 років), передбачено, що це щеплення має проводитися тільки в 7 років. Також відмінена ревакцинація в 15 років проти паротиту у хлопчиків та проти краснухи у дівчат. 

 З двох з половиною тисяч хворих на мієлолейкоз (рак крові) мають змогу вижити лише 560. Саме стільки поки що отримують дорогі ліки  безкоштовно, бо потрапили до програми «Право жити». На третину її фінансує держава, решта — благодійна допомога швейцарської фірми-виробника ліків. Хворі просять збільшити державну допомогу, втім, профільне міністерство не в змозі повністю забезпечити навіть обіцяні 30%. Тим часом на хронічний мієлолейкоз страждають здебільшого люди працездатного віку, тому цю хворобу називають раком молодих. 

 Два таких заклади — діагностичний корпус обласної клінічної лікарні —Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Центральну диспетчерську службу швидкої та невідкладної медичної допомоги – відвідала в ході робочої поїздки до Харкова перший заступник Глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова. Саме там, за її словами, вона побачила цікаві ініціативи області в галузі медицини. «Вони гідні того, щоб поширити їх на територію всієї України. Зокрема йдеться про абсолютно новий підхід до роботи «швидкої», завдяки якому лікарі можуть доїжджати до пацієнта за 10 хвилин», — зазначила Ірина Акімова.

Село Залісці, що в Збаразькому районі на Тернопіллі, здається, загубилося у глибинці серед ярів і невеликих гір. До райцентру звідси — понад 50 км. Але уклад населеного пункту, а може, й долю визначають усього 10 км. Саме такий відрізок мешканцям треба здолати, щоб з’єднатися «зі світом» — автомагістраллю. Ті ж самі 10 кілометрів — це ще й відстань із Залісців до Почаєва.

У листопаді так і не «приїхав» до нас на  білому коні Архістратиг Михайло (21). Останній раз цей провісник зими виправдав народні прикмети у 2007 році, коли у всіх куточках світу листопад  відзначився лиховісними  штормами і снігопадами.  

Ще не стерлися з пам’яті  часи, коли молоді мами і тата ростили своїх чад за порадами відомого американського педіатра  Бенджаміна Спока. За його культову книжку «Дитина і догляд за нею» радо викладали кругленьку суму, адже видання треба було ще «дістати».  

Серед його організаторів — Міністерство культури, Національний драматичний театр імені Івана Франка, Міжнародна благодійна організація «Міжнародний інститут театру», однак складається враження, що тримається він на завзятті тендітної пані — народної артистки України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Лариси Кадирової. Їй пощастило створити образ Марії Заньковецької на сцені Львівського національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької й зіграти цю роль понад 600 разів. Образ Марії Заньковецької — своєрідний творчий оберіг актриси, тож не дивно, що саме вона стала ініціатором і натхненником створення в Україні театрального фестивалю «Марія», який присвятила Марії Заньковецькій.