Це нова соціальна послуга, яка створює максимально наближені до сімейних умови для дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вона розрахована насамперед на тих, кому найскладніше знайти сім’ю: дітей з інвалідністю, підлітків та великих сімейних груп, яких важливо не розлучати. Будинок звела Фундація Олени Зеленської в межах масштабування проєкту «Адреса дитинства».
Київщина — перша з 12 областей пілотного проєкту, де запроваджують послугу. Мешканцями першої «сімейної домівки» стали діти з Бориспільської, Великодимерської, Вороньківської, Васильківської та Миронівської громад.
«Сімейна домівка» — це не новий тип закладу і не маленький інтернат. Це соціальна послуга, яка дає дитині змогу жити у звичайному будинку або квартирі в невеликій групі з постійними дорослими поруч. Поки ми шукаємо дитині сім’ю, вона має право на дім із сімейною турботою», — наголосив міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін.
Нині в Україні 92% дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зростають у сім’ях. Але майже 3 тисячі досі живуть у закладах — здебільшого це діти, яким найважче знайти родину: підлітки, діти з інвалідністю та сімейні групи братів і сестер. Саме для них створено «сімейну домівку». В Україні такої послуги потребують понад 500 дітей. Перевага послуги в тому, що до восьми дітей житимуть у будинку або квартирі разом із сімейним вихователем і соціальним працівником, доки триває пошук для них сім’ї.
«Сімейна домівка» не відтворює інституційну модель у меншому масштабі. Перед наданням цієї послуги перевіряють всі можливості повернення до біологічної родини, всиновлення або інших сімейних форм виховання. Кожне рішення приймають індивідуально. А після поселення в «сімейну домівку» робота з подальшого сімейного влаштування триває, ситуацію дитини переглядають що шість місяців.
«У межах проєкту «Адреса дитинства» ми вже побудували 24 будинки для великих прийомних родин і маємо практичний досвід створення житла з урахуванням потреб дітей. Цей досвід ми використали і для нової послуги: адаптували напрацьований проєкт до формату «сімейної домівки» та профінансували будівництво перших двох таких будинків — у Борисполі та на Буковині. Для нас важливо долучатися до системних рішень, які дають дітям змогу жити в умовах, максимально наближених до сімейних», — розповіла генеральна директорка Фундації Олени Зеленської Вікторія Романова.
Пілотний проєкт дає змогу напрацювати механізм фінансування й переконатися, що послуга працює, перш ніж масштабувати її на всю країну. Орієнтовна потреба для України — 80 таких домівок.
«Сімейна домівка» не замінює родину й залишається тимчасовим рішенням. Ситуацію кожної дитини переглядають.
«Реформа системи догляду та підтримки дітей покликана створити визначеність для кожної дитини. Передусім держава докладає всіх зусиль, щоб створити умови для безпечного зростання дитини в біологічній родині або знайти для неї усиновлювачів чи прийомних батьків. Але якщо це тимчасово неможливо, дитині слід надати підтримку, яка відповідає її інтересам, і змогу зростати в середовищі, наближеному до сімейного. Саме таким рішенням і є «сімейна домівка», — зазначила голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова.
«Сімейну домівку» фінансують на засадах спільної відповідальності. Держава покриває витрати, безпосередньо пов’язані з дитиною (харчування, одяг, засоби гігієни, навчальні матеріали, кишенькові кошти — 2,5—3,5 прожиткового мінімуму на дитину), а також зарплати фахівців. Громада й область відповідають за приміщення, його утримання та адміністративні витрати. Додатково до розвитку послуги можуть залучати благодійників та міжнародних партнерів.
Запровадження послуги відбувається у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності й Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей у межах реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024—2028 роки.
Ми в Google+