НОУ-ХАУ

Авторський проект ентузіаста з Прикарпаття випередив час на багато десятиліть

До ідеї материнської школи для 4-5-літніх дітей директора Кутищенської середньої школи, що на Тлумаччині, Віталія Кочерова привели час і актуальні нині теорія й педагогічна практика відомого італійського педагога Марії Монтессорі та нашого Василя Сухомлинського. Її суть - у ранньому розвиткові дитини через індивідуальний підхід, вільний виклад уроку без сталої його структурованості. Тут головне - професіоналізм, духовність і душевність вчителя - якості, що дають потужний старт ранньому розвиткові здібностей дитини, яка в такому віці передусім прагне втамувати допитливість.

"Материнська школа"

- Наші діти, - говорить керівник методичного об'єднання вчителів початкових класів Кутищенської "Материнської загальноосвітньої школи" Леся Ковбаль, - усе записують на чистому аркуші своєї пам'яті. "Нотують" навіть тоді, коли, здається, вчителя не слухають, займаючись чимось своїм. Тому не лякаємося: дитина хоче не читати, а малювати - малюй. Однак учитель досягає поставленої навчальної мети іншою формою. Тому школа в школі - два наймолодші класи для 4-5-річних дітей - і називається материнською, бо в ній ніщо не робиться з примусу. У такому віці діти щирі й відверті, розкажуть все, що треба й не треба. Володіючи такою інформацією, вчитель може точніше конструювати свій індивідуальний підхід. А ще тому материнська, бо педагог бере малюка на руки, коли той плаче, "дає цьомки" при зустрічі й прощанні. Школа має такий авторитет у дітей, що батьки приходять до "материнського" вчителя, аби той назначив письмо і читання на вихідні, бо чадо саме просить і тільки з "назначеного" вчителем. До речі, жодних домашніх завдань не передбачено. Віталій Кочеров добирав "у материнку" найкращих учителів і вихователів не лише за дипломом, а й за здібностями та людськими якостями. Працювати тут престижно, утім оплата праці, на жаль, пересічна, як у всіх учителів початкових класів.

- Наші випускники приходять у перший клас краще підготовлені навіть за тих дітей, які вчаться за дошкільною програмою навчально-виховних комплексів, дитсадків, -розповідає Леся Ковбаль. - П'ятирічки знають до 50 англійських слів, пишуть реченнями українською, вільно тримаються на сцені - декламують вірші, співають, танцюють: наш заклад з поглибленим вивченням гуманітарних предметів. Оскільки авторська методика була зареєстрована в Міністерстві освіти і науки ще 1993 р., більшість наших колишніх дітей - нинішні студенти української та англійської філології вищих навчальних закладів.

- А ще, - додає голова сільради Богдан Налисник, - ці діти активні в житті, впевнені у собі. - І зауважує він не без гордості: крім державного фінансування, школі допомагає вся громада. Сільрада закупила килимки, обладнання. Батьки приносять до їдальні зі своїх городів екологічно чисту продукцію.

Чому проект застряг у Кутищі

На Прикарпатті, де гори займають більшу територію краю, питання дошкільного виховання стоїть надзвичайно гостро. В сільській місцевості, як зазначає начальник Головного управління освіти і науки облдержадміністрації Зінаїда Болюк, дитсадки відвідують 34% дітей при середньому показникові в краї 57%, 86% - у Коломиї та 78% - в Івано-Франківську. Динаміка росту - за 5 років відкрито 62 ДНЗ - доволі переконлива. Цього року в 310 групах короткотермінового перебування сіли за шкільні парти 4,5 тисячі п'ятирічок.

У передгірській Липівці на Рогатинщині, яку називають молодіжним селом, як і в гірському Космачі, - проблема з приміщенням для дитсадків. У Липівці понад 60 малят потребують дошкільного закладу, в групі короткотермінового перебування при школі вчаться десятеро п'ятирічок. У Космачі - 513 дітей дошкільного віку. В дитсадку, який розташований у приміщенні колишнього панського будинку, перебуває 45 дітей, серед яких 16 п'ятирічок, ще 25 п'ятирічних відвідують шкільні групи короткотермінового перебування.

І в тисячній Липівці, і в шеститисячному Космачі мріють про переобладнання під дошкільну установу старих своїх приміщень, які в обох селах віддані під помешкання церковнослужителів. Причому в Космачі, каже завідувачка дошкільної установи Ганна Поляк, воно вже четвертий рік стоїть пусткою. Хати в цьому гуцульському селі туляться поміж горами. Просторе приміщення дитсадка тут особливо потрібне, бо не завжди батьки мають можливість водити їх у садок щодня. Тож просяться до облаштування садкові групи цілодобового перебування.

Голова Липівської сільради Ганна Верстин зауважила: якість підготовки в дитсадку грунтовніша, краща, ніж у групах короткотермінового перебування. Та й назва "короткотерміновий" говорить сама за себе. Напрацювання ж "материнської школи" цікаве і для їхнього села. Чому "метод Кочерова" не набув поширення в області? Заслужений учитель України Віталій Кочеров, який, відпрацювавши кілька десятиліть у сільській школі, пішов цьогоріч на заслужений відпочинок, пояснює ситуацію просто: неготовністю посадовців служити людям.