Зі своєю бідою — катарактою правого ока, що загрожує вічною сліпотою, ветеран праці, інвалід другої групи Людмила Звьоздочкіна прожила багато років. Але всупереч рокам і недугам, зберегла активну життєву позицію. У строю їй допомагає триматися захоплення — вона майстер бісероплетіння. Її твори радують око не тільки друзів і знайомих, а й є експонатами в музеях інших країн — США, Канади, Австралії. Деякі з її робіт можна побачити на виставках народної творчості, організованих творчим об’єднанням «Самоцвіти Запоріжжя». 

Історично бойки розселені в гірських районах теперішніх Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, а також на теренах Польщі. Як і лемки, бойки у сорокових роках минулого століття зазнали примусового переселення з Польщі. Тож Тернопільщина теж стала для певної частини цієї гілки українського народу другою батьківщиною. Тут уже десятий рік  діє обласна громадська організація «Бойківщина», одним з напрямків роботи якої стало збирання старожитностей з краю своїх предків.  

Французькому аптекарю Бернару Куртуа, якому внаслідок збігу обставин у 1811 році пощастило одержати у своїй хімічній лабораторії над попелом водоростей дивний фіолетовий дим, що конденсувався у кристали, навіть не снилося, яке значення для людства матиме його відкриття. Адже допитливі науковці, за дуже короткий термін вивчивши роль цього мікроелемента в людському організмі, збагнули, як лікувати деякі важливі захворювання, зокрема щитовидної залози, котра виробляє гормони, до складу яких і входить йод. На добу його потрібно всього 100—200 мікрограмів (мікрограм — одна мільйонна частина грама) — за все життя достатня для нормального функціонування організму кількість вміститься у чайну ложку. І при цьому в деяких місцевостях жителі потерпають від йододефіциту.  

Персональна виставка «З обійнятих тобою літ» лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка народного художника України Андрія Антонюка почала працювати у миколаївському муніципальному виставковому залі. Експозицію митець присвятив ювілею свого друга, Шевченківського лауреата, поета-шістдесятника Миколи Вінграновського та його дружині Олені Червоненко — відомій українській художниці, яка пішла з життя, залишивши дивовижно цікаві полотна.  

Його заарештовували 15 разів, 7 разів перебував у засланні. Загалом був засуджений на строк 34 роки і один раз — до страти. Такий початок свідомого життя і діяльності припав на долю професійного революціонера, радянського партійного і державного діяча, патріота України Миколи Олексійовича Скрипника. Можна дивуватися його затятості, з якою він продовжував свою справу і в правоту якої безмежно вірив. Добрими діяннями на благо рідного народу він залишив помітний слід в історії України.

Наслідки снігопадів в деяких регіонах України можуть бути співставні з наслідками стихійних метеорологічних явищ. Про це на брифінгу заявив начальник Українського гідрометеорологічного центру Микола Кульбіда. За його словами, протягом останніх днів на всій території України випала місячна норма опадів у вигляді снігу. Фактично, за його словами, така товщина снігу підпадає під категорію стихійних метеорологічних явищ, оскільки загрозу для життєзабезпечення населення становить сніг на рівні 20 мм.

«Якщо молодь так природно спілкується вишуканою рідною мовою, після цього назве Україну Малоросією хіба що божевільний чи підлий», — подумала за кілька хвилин до прокатної прем’єри повнометражної художньої стрічки кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПрийшовКрізьВогонь» у столичному Кінопалаці, почувши, як розмовляв з кимось за два крісла від мене молодий чоловік.  

На околиці села Ковалівка, що в Полтавському районі, є мальовничий куточок, який причаровує своєю красою кожного, хто тут побував. Милують серце ліс і річка, цілюще повітря і заповідна тиша. Божою волею ця краса сьогодні служить дітям. У цьому є заслуга і видатного педагога минулого століття Антона Семеновича Макаренка. 

Історичний центр Миколаєва вже близько 200 років прикрашає старовинна будівля — Будинок офіцерів флоту. З нього починається найстаріша вулиця міста — Адміральська, саме цю будівлю після Великої Вітчизняної війни миколаївці відновили першою, з цим будинком  пов’язана історія багатьох поколінь миколаївців. Втім, сьогодні назвати колишнє Морське зібрання окрасою міста, на жаль, не можна. Адже будівля має вигляд майже такий, як після війни.

Цей храм (колишній костел Ордену єзуїтів) у центрі Львова — пам’ятка архітектури національного значення і разом з іншими об’єктами Львівського історико-архітектурного заповідника понад десять років тому внесений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Йому пощастило більше, ніж іншим духовним святиням Галичини: понад 60 років у ньому було книгосховище Національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН  України.