В Україні з дводенним візитом перебував Голова Бундестагу Норберт Ламмерт. З ним зустрілися вищі посадові особи держави. Так, Президент Петро Порошенко подякував німецькому народові за підтримку і солідарність з Україною. «Українсько-німецькі відносини ніколи не мали такого рівня довіри, як зараз», — підкреслив Петро Порошенко. Він наголосив на визначальній ролі Німеччини та Франції в процесі мирного врегулювання ситуації на Донбасі і єднанні всієї Європи в українському питанні.

Дипломатичний марафон з приводу врегулювання ситуації на Донбасі, який стартував у Мінську 11 лютого, завершився через добу в Брюсселі засіданням Європейської Ради на рівні глав держав та урядів країн-членів ЄС. Особливо напруженим він видався для президентів України й Франції та канцлера Німеччини, які не знаючи спочинку напружено працювали, шукаючи шляхи врегулювання конфлікту. 

Посадити російського агресора, який потоптав усталені норми післявоєнного устрою, за стіл переговорів цивілізований світ намагається вже майже рік. Однак ні заклики до здорового глузду, ні спроби дипломатичного врегулювання, ні намагання тиснути економічно результатів не дали. Лише тоді, коли міжнародне співтовариство заговорило про можливість надання воєнної допомоги жертві агресії, гальма спрацювали: 12 лютого у Мінську за участі президентів України Петра Порошенка, Франції — Франсуа Олланда, Росії — Володимира Путіна, канцлера Німеччини Ангели Меркель і Тристоронньої контактної групи підписали два документи: Комплекс заходів з виконання мінських угод та Декларацію лідерів країн нормандського формату. 

Учорашній день був доволі насиченим на важливі події. Зокрема уряд схвалив проект меморандуму між Україною та Міжнародним валютним фондом. Про це Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив журналістам за підсумками переговорів із місією цієї організації. 

На дебатах щодо ситуації в Україні була присутня Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики Федеріка Могеріні. Проте послухати головного європейського дипломата, щоб дізнатися про зусилля ЄК у врегулюванні ситуації на Донбасі напередодні зустрічі у нормандському форматі, у сесійній залі ЄП зібралося близько 60 депутатів. 

Минулими вихідними дипломатія мала шанс проявити себе на повну потужність. Та напевне сказати, що мистецтво світового діалогу дало вагомий результат, не візьмуться навіть провідні знавці світової політології. Йдеться про Мюнхен, точніше, 51-у конференцію з питань безпеки, на якій аргументували, зокрема щодо українського питання, понад 60 міністрів закордонних справ та оборони й два десятки лідерів держав та урядів. Потужні вияви уваги приймав наш Президент Петро Порошенко та чи не найголовніші «гравці багатоликої глобалізації»: Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель і Президент Франції Франсуа Олланд.

5 лютого в Києві висадився дипломатичний десант: із запланованим візитом прилетів Державний секретар США  Джон Керрі, а згодом відбувся неанонсований приїзд Федерального канцлера ФРН Ангели Меркель та Президента Франції Франсуа Олланда. 

Чого приїжджали очільники найпотужніших держав світу, гадають пересічні громадяни і політичні аналітики. Висувають найрізноманітніші здогадки. Від найоптимістичніших: Україні нададуть якнайширшу підтримку, зокрема й сучасною зброєю, і змусять агресора залишити Донбас, до песимістичних — здачі наших інтересів, закриття дверей до НАТО і залишення України у сфері впливу росіян. 

Мета цього візиту — засвідчити керівництву нашої держави підтримку США на тлі загострення конфлікту у Донецькій та Луганській областях. Однак спільна заява Президента та глави Держдепу для представників засобів масової інформації залишила багато запитань відкритими. Джон Керрі пообіцяв предметніші переговори главі Української держави за день — у Мюнхені — на щорічній міжнародній конференції по безпеці. У Німеччині 20 глав держав та 60 міністрів закордонних справ обговорюватимуть саме конфлікт в Україні, джихадистів «Ісламської держави» та «крах світового порядку». 

Двадцять два роки український народ виборсувався з різнопланового радянського рабства, йдучи за своїми провідниками пустелею. Йшли важко. А головне — рухалися повільно. Оскільки шлях був не так довгим, як широким: постійно закладали галси то на Схід, то на Захід. І там обіцяли все, що хотіли від нас почути, і там. Але майже нічого не виконували — такою була традиція дипломатії, генерована українськими президентами.

Рік тому вибір людей відкоригував маршрут. Війна зламала каламутну традицію. Старі методи втратили сенс. Путін — ворог. І до нього вже не кинешся на шию зі скаргами на Обаму. А Обамі вже не розкажеш, що, мовляв, коли закрутите гайки, то ми можемо й до Кремля метнутися. Скінчився час дитячого шантажу. Настала дорослість. А з нею — і відповідальність за свою долю, за взяті на себе зобов'язання, за оцінку своїх спроможностей виконувати їх. Українські президенти завжди уникали однополюсної залежності нашої країни. Мета була правильна. Методи — помилкові. Тому в результаті саме до неї ми й прийшли...

Тепер від Вашингтона насамперед залежить масштаб санкцій проти РФ; розміри допомоги українській економіці, у тому числі й від МВФ; підтримка нашої обороноздатності; зміцнення позицій ЄС стосовно подій в Україні. Але ще більше в нинішній ситуації залежить від української влади та її здатності змінювати і змінюватися. Саме тому Джеффрі Пайєтт у нашій розмові зробив акцент на фронті реформ. Тим часом як увага переважної більшості українців прикута до зведень зі східного фронту, не слід забувати про фронт економічний, реформаторський, управлінський. Тут куються перемоги завтрашнього дня. Або поразки. Чому? 

Офіційному Києву слід оперативно вжити необхідних правових заходів, які дадуть змогу Міжнародному кримінальному судові розглянути справи за звинуваченням у злочинах проти людяності, скоєних на території України в 2014—2015 роках. На цьому наголошується у висновках надзвичайного засідання Ради Європейського Союзу із закордонних справ, яке відбулося в четвер у Брюсселі.