Вчора на сторінку «Урядового кур'єра» у Facebook надійшов лист від Ентоні Зурло, який мешкає в Західній Австралії.
Ось цей лист:
«Привіт!
Мені було б приємно, якби ви зацікавилися думками про Україну, що ними з читачами «Урядового кур’єра» хоче поділитися громадянин Австралії, який провів багато часу у вашій країні, де готував спецназ силових структур України. Його звуть Рей Мансіні.
Рей Мансіні нині генеральний директор SIG Group International Limited. Він добре відомий у міжнародних правоохоронних органах та серед військовослужбовців. Рей Мансіні — спортсмен, педагог і автор кількох книжок. В Україні він зустрів свою дружину Яну Кошелєву. Це старша сестра Олени Кошелєвої, народного депутата України від Радикальної партії Олега Ляшка. Тож Україна займає особливе місце в його серці».
Ентоні Зурло надіслав нотатки Рея Мансіні про Україну. І хоч вони датовані 16 липня 2011 року, ми вирішили їх надрукувати. Вони дуже щирі і зворушливі. До того ж, у нашій газеті, мабуть, уперше публікуватиметься матеріал громадянина Австралії.
Подорож моїми очима
УКРАЇНА. Я побував у багатьох країнах, але немає місця на Землі, яке так вразило моє серце, як Україна. Світ і реальність. Що люди знають про нього, коли світ такий великий? І як його виміряти в своїх почуттях? Люди реагують одне на одного, а їхні думки, почуття і дії ґрунтуються на любові. Люди орієнтуються на припущеннях, що світ, який вони споглядають, — точне відображення їхнього середовища і обстановки, а отже, те, що вони обрали, які у них почуття, такий і досвід.
«Вас душею і серцем хочу бачити»
Із власного досвіду знаю, що сприйняття вибіркове. Люди не знають усього, що відбувається навколо них, вони тільки знають, що хочуть бачити, чути, відчувати. Для себе я відкрив закономірність: більшість свого часу люди не бачать найдивовижніших і найкрасивіших речей навколо них. Навколишній світ сповнений емоціями, що кличуть людей, притягують до себе, але вони не бачать цього.
Я був в Україні кілька разів — з 2010 року. На цій землі зустрів свою дружину. Мою жінку-красуню звати Яна Koshelyeva.
Від мого першого візиту в Україну стало очевидним, і це важко заперечувати, що я відчув надзвичайно сильний духовний зв'язок із цим місцем, з людьми, які тут живуть. Українці надихали мене, вони випромінювали дивовижну позитивну енергію. Це дало мені змогу відкрити в собі незнану досі частину моєї душі. Українська природа бентежила мене, зачаровувала. Я навчився тут по-справжньому любити.
Архітектура тут п’янить приголомшливим і настільки потужним хмелем, що від вражень паморочиться голова.
Я знайшов Україну. Вона сповнена дивовижним мистецтвом, кольорами, почуттями, пристрастю і любов’ю, багатою історією, унікальною архітектурою, красивою природою, багата релігійними традиціями, дивовижною культурою і, звичайно, людьми. Я й досі не можу зрозуміти душу українця.
Я був тут багато разів, і відчуваю, що навіть не торкнувся і краплинки того багатства, яке має Україна. Щоразу, буваючи на українській землі, важко прощаюся з нею. І коли повернувся додому, в Австралію, моє життя в Україні, побут, почуття, досвід і спогади про цю країну ще довго щемлять запаленим у моєму серці й душі вогником ностальгії.
Вражало мене й інше. Мені важко було усвідомити, що ваша земля настільки енергетично багата і сповнена пристрасті, мистецтва, любові, краси і дивовижних людей, з іншого боку на ній так багато болю, страждання, руйнувань і печалі.
Україна — це місце, де є величезне багатство, освічені люди, наділені дивовижними якостями. Але більшість українців бідні, вони майже стали емоційними банкрутами.
Століття тому австралійці були рабами і ув’язненими злочинцями. Нині ми цивілізована розумна нація. Ми самі себе збудували. Але це вже інша історія.
Мої друзі часто подорожують світом. Є подорожі, які ніколи не забуваються, — вони проростають в тобі й помирають разом із тобою. Бажаю українцям, щоб вони любили свою землю, спиралися на власний досвід, вчилися робити різні речі за межами своєї зони комфорту, були пристрасними, сильними, терплячими, відкритими, впевненими в собі.
Не дозволяйте вашому минулому вкрасти ваше майбутнє, вашу самобутність, вашу свободу, вашу надію.
Друзям раджу подорожувати. Вірю, що й ви знайдете інший світ для душі, ваших близьких. Ви навчитеся любити безкорисливо, безумно принаймні раз у житті. Пожертвуйте своїм вільним часом, відпусткою і відвідайте Україну. Принаймні спробуйте це зробити. І пам'ятайте приказку: «Твої очі — вікно душі твоєї».
Ось фотографії, які я зробив під час відвідин України 2011 року. Можна побачити, яка дивовижна і красива ця країна.
Насолоджуйтеся життям!
Рей МАНСІНІ
Підготував Ярослав САДОВИЙ,
«Урядовий кур'єр»
Ми в Google+