Глава держави разом з вищим військовим керівництвом країни вшанував подвиг українських воїнів і поклав квіти до Стіни пам’яті полеглих захисників України в російсько­українській війні.

«Ми бережемо пам’ять про кожне ім’я, про кожну історію, про кожного героя, які тепер є частиною великої історії нашої держави. Ми цінуємо подвиг кожного. Вічна пам’ять полеглим воїнам. Вічна вдячність», — зазначив Володимир Зеленський.

Хвилиною мовчання пам’ять загиблих воїнів разом із Президентом вшанували міністр оборони Євгеній Хмара, міністр внутрішніх справ Іван Вигівський, начальник Генерального штабу ЗСУ Ігор Скибюк, керівник Офісу Президента Кирило Буданов, Секретар РНБО Ігор Клименко, голова СЗР Рустем Умєров та керівник ГУР Олег Іващенко.

Невиліковна рана на українському серці

Цього самого дня Володимир Зеленський вручив державні нагороди воїнам та рідним загиблих військових. Він подякував тим, хто захищає Україну зараз, і зауважив, що цей важливий для нашої країни день є одночасно днем шани та болю, а також безумовної поваги до українських захисників.

«Ми вшановуємо пам’ять героїв, полеглих героїв України, всіх наших захисників, які загинули з 2022 року в повномасштабній війні та з 2014 року у війні підлій, у війні гібридній, війні росії проти України та її народу», — сказав Президент.

Глава держави наголосив, що сьогодні синьо­жовті прапори на кладовищах по всій країні — це рана на українському серці, яку час не вилікує. Він закликав пронести пам’ять і повагу до українських героїв від покоління до покоління. Присутні вшанували полеглих воїнів хвилиною мовчання.

«Зараз, коли тисячі й тисячі наших воїнів захищають позиції України на фронті, коли наші люди рятують життя українців після ударів росії, коли ми робимо все, щоб вигнати цю війну з України в рф нашими далекобійними ударами, ми пам’ятаємо, що це все наші активні дії, це все продовження нашої пам’яті», — зазначив Президент.

Він вручив рідним загиблих Героїв України ордени «Золота Зірка». Найвищого звання посмертно удостоєні такі захисники.

Матрос Олександр Давиденко. У листопаді — грудні 2023 року поблизу Кринок на Херсонщині виконав понад 50 бойових виходів на човні під вогнем ворога. Доправляв боєприпаси, медикаменти, продукти та евакуйовував поранених. Під час одного з обстрілів витягнув з води пораненого побратима і два кілометри ніс його до позиції. 31 грудня провів успішну ротацію воїнів і евакуював поранених побратимів, але дорогою назад біля човна розірвався ворожий артснаряд і смертельно поранив Олександра Давиденка.

Капітан Назар Самчук. На Сумщині й Донеччині рота військових під його командуванням проводила розвідку та пошукові операції для знищення ворога й техніки. 7 жовтня 2025 року його розвідувальна група взяла в полон сім російських окупантів, захопила радіостанції, мобільні телефони, переговорні таблиці та карти, що створило умови для просування на кілометр углиб і визволення села Кучерів Яр на Донеччині. Цього само дня, виконуючи завдання, Назар Самчук був смертельно поранений після удару ворожого FPV­дрона.

Солдат Дмитро Єгізаров. Командував розрахунком протитанкового ракетного комплексу, який знищував важку російську техніку на Донеччині. 20 червня 2024 року розподілив завдання між бійцями та організував оборону під час серії ворожих наступів. Завдяки цьому було знищено два танки й БМП та пошкоджено ще один танк. Особисто ліквідував ще одну БМП та змусив ворожу піхоту відступити. Пізніше Дмитро Єгізаров потрапив під російський мінометний обстріл під час ремонту пошкодженого ПТРК «Стугна­П» і внаслідок цього загинув.

Капітан Павло Стрелюк. Як командир аеромобільної роти 81 окремої аеромобільної бригади ДШВ під вогнем FPV­дронів попри поранення евакуював важкопораненого воїна. Очолював штурмові групи, які знищили понад 20 окупантів і ще чотирьох узяли в полон. Особисто ліквідував двох загарбників та кілька одиниць ворожої техніки. 12 січня 2026 року вступив у бій зі штурмовою групою ворога, знищив одного окупанта, але зазнав смертельного поранення.

Старший лейтенант Богдан Усенко. Оборонець Маріуполя. У березні 2022 року як командир реактивної артилерійської батареї організовував оборону металургійного комбінату імені Ілліча. Під його керівництвом було знищено чотири броньовані автомобілі «Тигр», п’ять вантажівок «Урал», дві БМП та 30 окупантів. 12 квітня того самого року потрапив у полон, де йому довелося витримувати допити. Про його смерть у полоні стало відомо після обміну тілами загиблих 19 серпня 2025 року.

Підполковник Олександр Шараєвський. З 2022 року до грудня 2025­го виконував бойові завдання на донецькому, сумському й запорізькому напрямках. Планував і координував штурми ворожих позицій. Торік 12 грудня поблизу Степногірська на Запоріжжі очолив одну зі штурмових груп, які успішно виконали оперативне завдання, але під час ротації загинув унаслідок поранення від ворожої міни.

Старший лейтенант Сергій Либенський. У червні 2025 року очолив інженерну групу й приховано облаштував мінну засідку для ворожого артилерійського взводу. 14 липня під час штурму особисто знищив майже відділення окупантів ручними гранатами й забезпечив захоплення ворожого опорного пункту. Того самого дня пострілом із протитанкового ракетного комплексу NLAW спалив ворожий БТР і ліквідував десять загарбників. Згодом під час розвідки території разом з іншим воїном був атакований FPV­дроном. В останній момент відштовхнув побратима в укриття і прийняв удар на себе, зазнавши смертельних поранень.

Підполковник Олександр Дроздецький. 5 березня 2025 року на Донеччині під час штурму ворожої позиції ліквідував трьох окупантів і забезпечив просування на 500 метрів уперед. 9 березня очолив спецпризначенців для зачистки лісосмуги з ворогом, першим вступив у стрілецький бій. У ньому знищив трьох загарбників і ще одного, зачищаючи бліндаж. Під час операції зазнав контузії, але продовжив рух і в ближньому бою ліквідував окупанта й забезпечив прохід групи далі. Для остаточного знищення позиції ворога Олександр Дроздецький закидав її гранатами, що спричинило детонацію БК, але завдало йому смертельних поранень.

Головний сержант Олексій Симоненко. 25 вересня 2023 року під час ворожого штурму особисто знищив п’ятьох окупантів, урятував життя пораненому побратиму й зупинив наступ на позицію. 9 листопада під шквальним вогнем прорвався до зруйнованого російським мінометним обстрілом спостережного пункту, ліквідував двох загарбників, витягнув з­під завалів трьох заблокованих побратимів і залишився прикривати їхній відступ. Загинув у нерівному бою з ворогом.

Президент вручив рідним загиблого Віктора Мамотька відзнаку «Хрест бойових заслуг».

Головний сержант Віктор Мамотько брав участь у боях на Донеччині, Луганщині та Харківщині. 25 жовтня 2025 року захопив у полон окупанта, завдяки чому вдалося здобути важливу розвідувальну інформацію. У грудні під час боїв із ворожими штурмовиками ліквідував дев’ятьох російських окупантів, ще чотирьох поранив і одного взяв у полон. 4 січня 2026 року на Донеччині ворог атакував його групу мінометним вогнем та FPV­дронами. Воїн зазнав поранень, не сумісних із життям.

За мужність, відвагу та бойові заслуги

Володимир Зеленський вручив 11 захисникам відзнаку «Хрест бойових заслуг». Нагороду отримали гідні нагороди бійці та командири. 

Старший лейтенант Олексій Васильєв. Під час боїв на Донеччині організовував протидію масованим атакам ворожих дронів та наводив гармати на цілі ворога. Особисто знищив два FPV­дрони. Виконуючи бойове завдання у Краматорському районі, закрив собою побратима від удару ворожого FPV­дрона. Попри важкі поранення та ампутацію кисті наказав військовим переміщуватися до укриття й евакуював побратима.

Молодший сержант Андрій Бречка. Під час боїв на Сумщині неодноразово зазнавав поранень, але відмовлявся від евакуації та продовжував виконувати бойові завдання. Розробив тактику для ефективного маскування з урахуванням особливостей місцевості, що врятувало життя підрозділу. Здійснював успішні засідки проти російських піхотинців і знищив сімох окупантів, а також захоплював радіостанції, телефони й документи для здобуття розвідданих.

Капітан Артур Михальчук. У травні цього року його десантно­штурмовий батальйон прорвав ворожу оборону та зайняв позиції поблизу Олександрограда на Донеччині, ліквідував 20 окупантів, знищив ББМ і два автомобілі. Розвиваючи наступ, воїни заволоділи опорним пунктом противника та знищили ще понад 20 загарбників і дві ББМ. Координував прорив наших сил на ще одній ділянці, під час якого було ліквідовано майже 30 окупантів, спалено танк, ББМ, три мотоцикли та склад боєприпасів. У червні керував наступами біля Воскресенки на Донеччині, де було знищено майже 50 ворогів, дві ББМ, чотири автомобілі та дві вогневі позиції.

Солдат Олександр Донець. Із серпня 2025 року разом з побратимом 227 діб утримував позицію поблизу Покровська під щоденними мінометними обстрілами та атаками дронів. За цей час воїни знищили майже 50 загарбників. Протягом березня цього року Олександр Донець із побратимом відбивав у середньому два ворожі штурми щодня. 18 березня захисники знищили 11 загарбників і змусили ворога відступити.

Старший лейтенант Олександр Воробей. Оборонець Київщини, Донеччини та Сумщини. Оператор тактичних безпілотників, виконував результативні бойові вильоти навіть в умовах загрози викриття та впливу РЕБ. Координував дії інших операторів у складних умовах. Підрозділ під його керівництвом забезпечив знищення значної кількості опорних пунктів, мінометних позицій, командних пунктів та спостережних постів ворога. Із квітня 2025 року — командир роти БпЛА, яка забезпечує розвідку, удари FPV­дронами, підтримку артилерії.

Старший лейтенант Євгеній Дудка. Під його керівництвом батальйон безпілотних систем Rugby Team успішно коригував вогонь артилерії та безперервний супровід штурмових груп під час контрнаступальних операцій на Харківщині й Сумщині. Із січня до серпня 2026 року під його командуванням було знищено майже 150 окупантів, ще понад 70 поранено, уражено та ліквідовано більш ніж 60 укриттів з особовим складом і приблизно десять складів ворога.

Молодший сержант Роман Рудик. Учасник боїв за Авдіївку, Макіївку та Лиман. Як пілот БпЛА в червні цього року на Донеччині знищив автомобіль з російським підполковником. Дізнавшись про місце перевантаження партії ворожих дронів, уразив вантажівку окупантів. Із 5 травня до 22 липня цього року під час бойових вильотів ліквідував загалом понад 300 окупантів і знищив більш ніж 50 одиниць важкого та легкого автотранспорту.

Старший лейтенант Денис Гусляков. Учасник боїв за Донеччину. Під час оборони Мирнограда ліквідував п’ятьох диверсантів у ближньому бою і спалив російську БМП. Урятував важкопораненого бійця суміжного підрозділу, збивши на ходу ворожий FPV­дрон, наклав турнікет і вивіз воїна із зони ураження, врятувавши йому життя. Під час нічного наступу мобільних груп ворога на українську позицію за допомогою дрона особисто знищив чотири мотоцикли та 12 загарбників.

Солдат Артем Картамишев. Під час ворожого штурму залишився на позиції попри поранення. Після влучання міни під вогнем противника надав медичну допомогу двом пораненим побратимам і виніс їх на собі з поля бою. Знищив десятьох окупантів. Не допустив ворожого прориву й зберіг позицію. Після лікування та реабілітації повернувся до підрозділу.

Молодший лейтенант Олег Брижатюк. Розрахунки артилерійських установок і безпілотних систем під його командуванням за цю зиму знищили та вивели з ладу вісім ворожих мінометів і гармат, два танки, два БТР, дві бронемашини. Крім того, бійці ліквідували понад 60 окупантів, два командні пункти, три польові склади боєприпасів, сім укриттів.

Солдат Павло Микитишин. Розвідувальна група під його командуванням знищила трьох окупантів та одного взяла в полон. Надавав допомогу пораненим побратимам та евакуював їх. Під час бою забезпечував прикриття групи, знищив п’ять ворожих дронів, але сам зазнав поранення. Попри це відмовився від евакуації і під вогнем успішно вивів усіх бійців розвідувальної групи із зони ураження.