Прошу, аби фахівці пояснили, як мені як голові правління кооперативу юридично правильно вийти із ситуації.

Рішенням Запорізького облвиконкому № 267 від 28 липня 1987 року СПМК 199 тресту «Запоріжобл?агроспецмонтаж» виділено земельну ділянку на території радгоспу «Мокрянка» Вільнянського району для ведення садівництва. Було видано Державний акт на право власності на землю.

Після розпаду СРСР підприємство припинило своє існування, а садівниче товариство реорганізовано в обслуговуючий кооператив та стало юридичною особою.

Рішенням виконкому Дружелюбівської сільської ради за № 83 від 18 лютого 1994 року більшість членів кооперативу приватизували свої земельні ділянки та отримали державні акти.

За розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 298 від 6 червня 2000 року земельна ділянка, на якій міститься наш кооператив, увійшла до міста Запоріжжя.

На сьогодні склалася парадоксальна ситуація: видані Дружелюбівською сільською радою державні акти не мають кадастрового номера, нотаріусами для оформлення угод не приймаються. Частина членів кооперативу приватизувала земельні ділянки в Запоріжжі з оформленням кадастрового номера. Власники «старих» державних актів відмовляються їх переоформлювати, вважаючи дійсними.

Отже виходить, що вони тільки користувачі ділянок. Є ділянки покинуті, їхні господарі померли чи виїхали за межі України. Є й такі, до яких господарі не навідуються понад 5 років, і такі, господарі яких помінялися по кілька разів. У всіх випадках членські внески не сплачуються.

Земельний податок за такі ділянки сплачує кооператив. Вони поросли бур’янами, перебувають в антисанітарному стані та є пожежонебезпечними.

Яким чином, згідно із законодавством України, безвідповідальних осіб можна позбавити членства в кооперативі, вилучити закріплені за ними садівничі ділянки на користь кооперативу для подальшого цільового використання та експлуатації? Закон України «Про кооперацію» та Статут кооперативу це питання регламентує. А як бути з державними актами на право власності на землю, виданими Дружелюбівською сільською радою?

В. КИРИЧЕНКО,  м. Запоріжжя

Євген БЕРДНІКОВ,
заступник голови Держземагентства:

— Статтею 13 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності непорушне. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною шостою статті 35 Земельного кодексу України встановлено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Додатково зазначаю, що згідно з пунктом 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

Пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим законом, є дійсними.