І ПРИРОДІ, І ЛЮДЯМ 

На Поліссі збільшують корисні площі продуктивних земель
 

Чи збільшиться кількість птахів у окремо взятій місцевості, якщо школярам подарувати біопаливний котел? На перший погляд здається, що питання стосується речей, які неможливо пов’язати. Але, пригадавши стару англійську загадку про залежність кількості овечих отар від кількості старих дів (логічний ланцюжок: самотні пані, зазвичай, тримають котів, які, у свою чергу, зменшують популяцію мишей, котрі псують посіви конюшини, яку дуже люблять вівці), починаєш і в цій історії шукати заковику.

Птахи повернуться  на луки

З’ясовується, що в житті, як і в природі, — всі процеси взаємопов’язані: якщо Українське товариство охорони птахів спільно з великобританськими колегами та Українською неприбутковою організацією «Інститут розвитку громад» ставить собі за мету «реанімування» старих, необачно висушених кілька десятків років тому  торфовищ, то вони мають налагодити співпрацю з місцевими громадами. Керівник проекту — кандидат біологічних наук, директор Інституту розвитку територіальних громад Олександр Микитюк розповів, що програма так і називається: «Відновлення торфових боліт для збереження біорізноманіття, скорочення викидів парникових газів і економічного зростання регіонів Українського Полісся». У кожного з її учасників свій інтерес:

Передані Городнянському районному управлінню освіти котли на біопаливі нагадуть звичну для селян грубку, але значно більших розмірів. Фото автора

— В Україні понад 300 тисяч гектарів площ, де раніше  були заплавні луки. Там випасали худобу, ловили рибу, водилася й дичина. Зараз осушені торфовища є потужним викидом парникових газів — потужнішими за наші ТЕЦ та заводи. Європі потрібно, щоб було менше викидів. Тому уряд Німеччини через Німецький банк реконструкції та розвитку і надає на цю справу кошти, — розповів керівник проекту, наголосивши, що в Білорусі аналогічну роботу вже здійснено, а в Росії вона тільки-но розпочинається.

Щодо Чернігівщини, то в області проект нині реалізується більш ніж на 33 тисячах гектарах площ, приблизно п’ята частина яких припадає на Городнянський район.

Але знову ж таки, до чого тут біопаливні котли, передані школі в селі Тупичів?

— Нам нічого не вдасться зробити, якщо місцеве населення не буде зацікавленим, — пояснив Олександр Микитюк. — Судіть самі: відбудеться відновлення екологічного режиму — десь треба підняти рівень грунтових вод, відремонтувати поламані шлюзи, дамби. Буде укладено договір з компанією, яка проводитиме роботи на меліоративних системах. Коли цю роботу  завершать, хтось має підтримувати відновлені торфовища в належному стані.

Зиск для громади

Тому й зацікавлюють жителів села. Проектом передбачено інвестиції в якусь корисну для них прибуткову справу. Приміром, це може бути створення молочного, паливного, ягідного чи якогось іншого сільськогосподарського кооперативу. Втім, хоча сільська череда у Тупичеві й нараховує кілька сотень корів, від кооперативу селяни відмовилися — напевне, свою роль відіграла близькість до обласного центру, на ринках якого є можливість вигідно реалізувати молочну продукцію. Попросили допомогти з найбільш болючою проблемою — заміною старих шкільних котлів, котрі відпрацювали вже два терміни експлуатації, і обігрів приміщень став дуже проблематичним.

Селянам пішли назустріч, придбали і подарували котли, котрі працюють на біопаливі. У цьому теж є резон: деградовані торфовища всіяні чагарниками. Для того аби відновити пасовища та сіножаті, потрібно зрізати зарослі, а подрібнену масу можна спалювати у нових котлах тієї ж школи. Якщо буде надлишок сировини — у перспективі можливе придбання лінії з виготовлення паливних брикетів. А співпраця з місцевим лісництвом, котре має відходи від деревообробки, забезпечить безперебійну роботу того обладнання. Це дасть нові робочі місця, кошти на заробіток працівників та на підтримку меліоративної системи.

— І економічно, і юридично не можемо орендувати землі для відновлення торфовищ, але цього й не потрібно, якщо буде налагоджена результативна співпраця з селянами, — зазначила інформаційний координатор проекту Галина Писаренко.

На зауваження, що торф сам по собі теж є альтернативним паливом, Олександр Микитюк відповів, що за даними Харківського інституту грунтів, щороку 1 см торфу на осушених болотах випаровується, а якщо залишки торфу менші як 1,5 метра, його видобувати  економічно невигідно, та й ринку збуту немає, внаслідок чого торфопереробні заводи ледь жевріють. Тож нинішній проект — найдоцільніший, оскільки корисний для природи і для людей.

ДУМКА З ПРИВОДУ 
                                   
Микола КОНОПАЦЬКИЙ, 
заступник начальника управління освіти
Чернігівської облдержадміністрації:

— Як на мене, то у цій справі маємо кілька позитивних складових: економічну, екологічну і виховну. В області розроблена і діє програма енергозбереження в бюджетній сфері. Приклад для порівняння: у 2008 році заклади освіти за один опалювальний сезон витрачали 27,5 тис. тонн вугілля. На сьогодні в результаті заміни в рамках програми старих неефективних котлів на високоекономічне  обладнання з ККД понад 90%,  за опалювальний сезон використовуємо 12,5 тис.  тонн  вугілля. Уже з цього видно, що за програмою заміни енергоємного обладнання на альтернативне, що діє в області, — майбутнє. У нас є залізничний ліцей, котрий використовує сонячну енергію. Тепер от школа обігріватиметься на біопаливі. Так наші діти привчаються жити на чистій, красивій землі.