Упродовж кількох сторіч королівська родина князів Вишневецьких відігравала помітну роль у політичному, економічному та культурному житті України, Литви, Польщі й Білорусі. Щоправда, в нашій історії не завжди позитивну. Але їхнім родовим гніздом була все-таки українська земля, містечко Вишнівець, що нині в Збаразькому районі Тернопільської області.

На щастя, палац Вишневецьких тут зберігся, навіть тривають певні реставраційні роботи. Нині всю увагу надано відновленню дзеркальної галереї, роботи в якій ведуть зокрема й за кошти гранту США.

Українська пісня й струни бандури єднали давні часи князів Вишневецьких із пам’яттю, із сьогоденням. Фото автора

Творять у палаці й нові експозиції. Одну з них допомогло сформувати Міністерство закордонних справ Литви, подбавши про фотокопії на полотні з 14 портретів представників роду Вишневецьких. На церемонію їх передачі приїхав литовський посол Марюс Януконіс. Він зазначив, що подарунок хоч і невеликий, але символічний. Бо важливо, щоб якомога більше людей пізнали нашу спільну історію, яка має дуже глибоке європейське коріння та об’єднує Литву, Україну, Білорусь, Польщу, інші країни.

Зібрання копій портретів Вишневецьких підготували з оригіналів, які зберігають у Литві, Білорусі та в українській столиці. «Такий дарунок — дуже велика допомога палацу», — каже науковий працівник Вишнівецького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Любов Шиян, наголошуючи, що деякі зображення у палаці демонструють уперше. Портрети розмістили у хронологічній послідовності. Почато із Дмитра (Байди) Вишневецького, славетного лицаря української історії, який на початку 1550-х заснував замок на острові Мала Хортиця й якого вважають першим гетьманом козацтва. Далі зображення молодшого брата Байди Костянтина Вишневецького, старости Житомирського.

Любов Шиян наводить слова цього князя, які він сказав 1569 року про нашу націю: «А ми ж бо є родом таким поштивим, що жодному народу на світі не поступимося, впевнені, що ми кожному народу рівні шляхетністю». Тож виставили портрети представників і княжої, й королівської гілок роду Вишневецьких: відомого політика XVII ст. Яреми, одного з перших меценатів цього роду Януша, коронного гетьмана часів Богдана Хмельницького Дмитра-Єжи, короля Речі Посполитої Михайла Корибута. Завершує цю частину галереї останній дідич Вишнівця та останній представник роду Михайло-Серватій, який увійшов в історію як один з найвидатніших політиків XVIII ст., він же заклав знамениту вишнівецьку книгозбірню — одну з кращих приватних бібліотек Європи того часу. Нині ця книгозбірня частково ввійшла до складу Національної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського.

Любов Шиян зауважує, що портрети мають передовсім велику історичну цінність. Це так званий парадний портрет чи персона, завдання якого — підкреслити статус людини, можливості, походження, тому почасти вельмож зображено у різних вимушених позах. Для могутнього роду Вишневецьких було надто важливо демонструвати свою історичну пам’ять, пам’ять про предків, їхні діяння. Дбали князі й про те, яку по собі залишать спадщину, тому були вельми активними в усіх сферах життя української нації.

Науковець додає, що бере участь у проекті «Українська, литовська, білоруська, польська історична еліта».

Торік вийшов другий том праці «Князі Острозькі», перед тим світ побачили «Князі Радзівіли», а нинішнього грудня мають з’явитися «Князі Вишневецькі», один з авторів цієї книжки — Любов Миколаївна.

Загалом, як зауважували на церемонії відкриття виставки, спільна культурно-історична спадщина України та Литви налічує тисячі артефактів, які мають велику цінність для дослідників і поціновувачів мистецтва. Отже, поле подальшої діяльності тут велике. Тож посол Литви Марюс Януконіс зазначив, що «це лише початок нашої спільної роботи».

ПРЯМА МОВА

Степан БАРНА, голова Тернопільської облдержадміністрації:

— На церемонії відкриття експозиції портретів князів Вишневецьких я подарував Надзвичайному та Повноважному послу Литовської Республіки в Україні Марюсу Януконісу картину місцевого художника, на якій він зобразив тріумфальну браму Вишнівецького палацу. Це, образно кажучи, мають бути литовські ворота в Тернопільську область. Тож домовилися про втілення спільних проектів із популяризації історії Литви в краї, прагнемо наступного року провести Дні Литовської Республіки на Тернопіллі.

Працюємо над упровадженням проектів міжрегіональної співпраці. Укладено угоду про співпрацю між Тернопільщиною та Тауразьким повітом. У краї вже п’ять підприємств із стовідсотковим литовським капіталом. Маємо вийти на дружні партнерські відносини. Є попередня домовленість про відкриття Почесного консульства Литовської Республіки в Тернопільській області.