НАВЕСТИ ЛАД

Передовсім слід переглянути давні справи щодо забудови  прибережних смуг

Прямуючи до улюбленого місця риболовлі, голова Асоціації рибалок України Сергій Чистяков раптом наштовхнувся на огорожу з колючого дроту. Подальше обстеження виявило, що колючкою обнесено добрих два гектари дніпровського берега аж до самої води. Активіст негайно повідомив про побачене Дніпровську екологічну прокуратуру (ДЕП). Прокурори перевірили сигнал і з’ясували, що громадянка К. уклала угоду про оренду цієї ділянки з місцевою райдержадміністрацією і вже навіть почала будівництво «хатинки», порушивши при цьому купу законів, зокрема статтю 88 Водного кодексу, якою забороняється будівництво у прибережних захисних смугах. «Після нашого припису колючий паркан  знесли вже через добу. Нині, після рішення суду, який задовольнив наш позов,  стежитимемо, як виконуватиметься рішення про приведення ділянки у первинний стан, що, зокрема, передбачає й знесення вже закладеного фундаменту будинку», —каже заступник Дніпровського екологічного прокурора Луїза Яковлєва.

До свіжовідремонтованої будівлі ДЕП я завітав у пошуках відповіді на запитання «Як вберегти береги наших річок від тотального дерибану». Про те, що ця проблема «стоїть», як то кажуть, у повний зріст, ми показали читачам у нещодавній публікації «Доступ до води: у законі і в житті» («УК» № 125, 16 липня 2013). Але остаточного рецепту від цієї хвороби не знайшли. Може, його знають прокурори?

«Щоб береги річок залишалися доступними для людей, треба відновити повагу до закону. Саме цим ми і займаємося», — наголошує Луїза Альфредівна.

Після втручання прокуратури цей паркан дерибанщикам довелося знести. Фото надане Асоціацією рибалок України

Гідра Гідропарку

Наче міфічне чудисько — багатоголова гідра — гризе землі столичного Гідропарку дерибанщина. То тут то там з’являються кіоски, лотки, навіси, а подекуди  й солідніші споруди. Наче лишаї покривають вони дорогоцінну київську курортну землю. Після чергового рейду їх закривають, але інші, як голови гідри, тут же постають на тому ж самому місці.

Так, для відпочинку потрібні і кафе, і ятки з прохолоджувальними напоями. Але питання у тому, скільки їх має бути, де їх розміщати і як потім небрутально повернути природі  з’їдене і випите.

Ще  2004 року Київрада включила і Гідропарк, і багато інших дніпровських островів до складу регіонального ландшафтного парку. І доручила клопотання про них своєму ж підприємству «Плесо».

Минув майже десяток років, а порядку на островах як не було, так і немає. Через брак фінансування (хоч це не єдина причина) «Плесо» досі не визначено, де на островах місце для відпочинку, де — для перекусу, де — заповідна зона, куди вхід тільки звіркам, вліт — тільки пташкам.

Таку невизначеність дерибанщики сприймають як сигнал: хапай, поки можеш. Є такі, що ще якимись дозволами на торгівлю прикриваються, а є й геть знахабнілі, без будь-яких «бамаг» влазять і розповзаються як таргани. Із 146 перевірених останнім часом закладів лише 28 мають документи на землю. Тому за ініціативою ДЕП створено комісію, яка має навести на островах лад. А за поданнями прокурорів уже знесено 15 МАФів.

Від Волги до Дніпра

Дніпровська екологічна прокуратура створена за прикладом Волзької, яка себе непогано зарекомендувала завдяки своїй спеціалізації. ДЕП має статус обласної прокуратури і підпорядковує собі сім територіальних прокуратур, що діють на теренах 9 областей, оберігаючи від свавілля Дніпро та водосховища на ньому, а також їх прибережні захисні смуги (притоками Славутича переймаються вже інші підрозділи прокуратури України).

За півтора року своєї діяльності ДЕП устигла чимало. На запитання, звідки надходить інформація про порушення, пані Яковлєва кивнула у бік присутньої при розмові прес-секретаря ДЕП Тетяни Тихончик: «На перших порах до 80% інформації про порушення отримували з повідомлень ЗМІ, з Інтернету, скарг громадян. Але є, були і будуть і планові перевірки.

Загалом же ми за півтора року (2012 — перша половина 2013) за «земельними» питаннями порушили 25 кримінальних справ. Плюс сотні подань, протестів, скасувань актів місцевих органів щодо розпорядження земельними ділянками. Майже сотню посадових осіб місцевого самоврядування та державної влади притягнуто до різних форм відповідальності.

Як повісили магістрат

Серед покараних немає депутатів місцевих рад — адже рішення вони ухвалюють колегіально, тому і змусити відповідати когось із них персонально не можна. Інколи «сідають»  голови рад, які персонально ухвалювали якісь рішення. І дуже часто — чиновники з органів контролю. Із тих сотні «притягнутих» дві третини — працівники органів контролю, зокрема  підрозділів Держкомзему.

На мій закид, що це  несправедливо, адже дерибанили всі, а відповідати має землемір, Луїза Яковлєва пояснює: «Так вирішив законодавець. А щодо ролі чиновників… Кожен документ про землевідведення має візуватися відповідальною державною особою. Буває так, що земля вже продана-перепродана, що повернути її державі, громаді через те, що збігли терміни позовної давності, вже неможливо. А от той, хто це узгодив від імені держави, відповідальності уникнути не зможе».

Що ж, це варто пам’ятати тим, хто ставить свої візи-підписи на документах. Бо варто недодивитися і… Новий землевласник щасливо оглядає свої гектари, а землечиновник  іде на нари. Бо на його вчинки терміни позовної давності  не поширюються. І це дуже правильно. Як у тій байці про магістрат одного європейського містечка: чиновники магістратури  видали дозвіл на будівництво банку із порушеннями статуту міста. Побудований із «заїздом» на центральну площу банк так і залишили стояти — дозвіл же у банкірів був, а магістраторів  повісили на тій же площі — дозвіл же було видано незаконно.

Наше нинішнє законодавство набагато гуманніше, але відповідати за свої вчинки державний контролер, державний чиновник має обов’язково.

Потрібен новий закон про водоохоронні зони

Спитав я й про те, наскільки Дніпровській екопрокуратурі заважає працювати невинесення в натуру прибережних захисних смуг (ПЗС). Адже чимало відповідальних осіб у відповідь на закиди щодо їх безпорадності у наведенні ладу на берегах водойм умивають руки, киваючи саме на ці обставини.

Пані прокурор зітхнула і розповіла, що ситуація з відмежуванням ПЗС таки поганюча. Найкраще справи з цим винесенням на Черкащині, там виконано роботи на двох третинах площ. Відносно непогана — на дніпропетровському відрізку Дніпра і водосховищ: із 4,3 тис. га розмічено в натурі четверту частину. Але що робити із полтавськими берегами? Там у зоні відповідальності ДЕП із 3,5 тис. га ПЗС до кінця не встановлено на місцевості жодного, а у процесі такого встановлення — лише 265 га. На Херсонщині із 7 тис. га розмічено лише 36. Кіровоградщина — взагалі нулі!!! Місцеві органи влади, які відповідають за цю роботу, мишей, як-то кажуть, не ловлять.

«Але, — продовжила Луїза Альфредівна, — це не означає, що прибережні землі можна незаконно захоплювати і забудовувати. І це не означає, що наша прокуратура сидить і чекає, коли ухвалять новий закон («УК» писав про нього у статті «Берег для всіх!» у номері за 16 липня), і коли процедура винесення в натуру ПЗС буде спрощена. Ми за півтора року понад двісті позовів заявили щодо земельних ділянок. Коштують ці землі понад 300 мільйонів, а їх площа понад 600 гектарів. Суди вже 83 з цих позовів задовольнили»!

Наприклад, Семенівський райсуд (Полтавська область) задовольнив позов Кременчуцького міжрайонного прокурора щодо 8 з гаком гектарів землі, розташованої у ПЗС. Ці землі райдержадміністрація незаконно розпорядилася надати в оренду. А у Херсонській області за поданням ДЕП Господарський суд визнав незаконним розпорядження голови Бериславської РДА про надання в оренду ділянки на березі Каховського водосховища.

Нині ДЕП воює за ландшафтний заказник «Лучківський» та регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклівський», а точніше, за майже три гектари цих заповідних територій, причому гектари двічі «золоті» — вони не тільки заповідні, а ще й розташовані у прибережній смузі Дніпродзержинського водосховища. Там 22 громадянина дивним дивом  отримали ділянки для ведення особистого селянського господарства. Не знаю, чи вдасться відстояти землю, але тим чиновникам, які брали у цьому участь, схоже, буде непереливки. Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою розпочато кримінальне провадження щодо посадових осіб місцевого відділу Держкомзему і місцевої райдержадміністрації.

Ще одна свіжа справа — кримінальне провадження за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації та місцевого відділку Держкомзему. Йдеться про незаконне вилучення 95 гектарів земель водного фонду. Та ще й де! На дамбі Канівського водосховища, що створює загрозу руйнування цієї самої дамби.

Термін треба збільшити на порядок!

Останнім часом сталося чимало змін, які вплинули на ефективність роботи прокуратури. Позитивною можна вважати появу Публічної кадастрової карти. За словами ще одного учасника нашої розмови, начальника відділу ДЕП Михайла Подоляка, така карта хоча і не завжди об’єктивна, але дає уявлення про певні процеси і тенденції, показує вірогідність наявності правопорушень. Також прокурори користуються іншими Інтернет-ресурсами,  як офіційними, так і громадськими, наприклад, даними сайту «Природа в Україні». Зокрема, Михайло Сергійович високо оцінив базу даних ПвУ щодо заповідних територій Київської області.

А от серед негативних новацій — катастрофічне скорочення термінів позовної давності, термінів оскарження рішень суду, неможливість звертатися на захист громадських інтересів за нововиявленими обставинами. Ці законовиверти наших депутатів просто в’яжуть руки державним охоронцям наших річок, та й не тільки їм. Практика показала, що ці новації працюють на розбазарювання державного і суспільного майна, а отже, підлягають перегляду. Як мінімум, треба повернути ті десятирічні терміни прокурорського реагування, які були раніше. Панове депутати, хто готовий заступитися за прокуратуру, а отже — за державу?

Від редакції. Якщо ви побачили якісь порушення режиму прибережних захисних смуг, якщо у вас є інформація про інші екологічні правопорушення на Дніпрі та його водосховищах — напишіть нам про це на адресу olyst@ukcc.com.ua. А ми зобов’язуємося переслати ваші листи до Дніпровської природоохоронної прокуратури, яка обіцяє перевірити всі сигнали наших читачів (втім, як і будь-кого з небайдужих до долі довкілля громадян) належним чином.