НА ЗАМКУ

Вдень і вночі, на суші й на морі несе службу особовий склад Донецького прикордонного загону

На пополотнілому обличчі водія вантажівки з Туреччини виразно читалося емоційне: «Шайтан!» та інші доречні до не привабливої для нього ситуації вигуки. Адже під час перетину кордону пошукова група після ретельного огляду автомобіля таки натрапила на замаскований тайник. Металеві балки під причепом виявилися контейнером для забороненого вантажу — сховок був буквально забитий брикетами героїну — всього 142 кілограми. А перед цим у Новоазовську провалилися ще дві спроби турків перевезти через кордон солідні партії наркотиків: спершу героїн сховали на даху кабіни автомобіля, а іншого разу — в паливному баку, де спеціально виготовили подвійну стінку. Ці випадки кількарічної давності зайвий раз переконливо підтверджують високий професійний рівень персоналу Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Ральф проходить «курс молодого бійця». Фото автора

Порушникам не позаздриш

— Безпосередньо ми відповідаємо за морську ділянку — 132 кілометри узбережжя Азовського моря, — розповідає начальник відділу прикордонної служби «Маріуполь» Андрій Мірошниченко. — Активної протиправної діяльності тут не спостерігаємо, однак нерідко доводиться мати справу з випадками порушення правил прикордонного ре?жиму. Періодично виявляємо спроби використання фальшивих документів. Також час від часу натрапляємо на невеличкі пар?тії психотропних засобів, вибухових речовин та контрабандних товарів.

А постійно мати в полі зору акваторію Азовського моря дають змогу обладнані на високих кручах спеціальні пости технічного спостереження в селі Обрив та в Маріуполі. У самому приморському місті з поста на його околиці, насамперед, немов на долоні, видно рейд, де зупиняються судна, які заходять у Маріупольський міжнародний торговельний порт. «У гарну погоду завдяки оптичним приладам звідси можна розгледіти навіть російський берег по той бік Таганрозької затоки Азову», — запевняє черговий — молодший інспектор прикордонної служби старшина Микола Песоцький. Доводиться повірити йому на слово, бо, припавши до бінокулярної морської труби, що гарантує 20-разове збільшення, певний час роздивляюся тільки з десяток суден на рейдовій зупинці, сам порт, а біля нього — поодиноких рибалок та пляжників, які у травні вже відкривають купальний сезон. 

Усього ж на ділянці Донецького прикордонного загону на державному кордоні з Російською Федерацією загальною довжиною понад 310 кілометрів діють морські, залізничні, автомобільні та авіаційні пункти пропуску через кордон. А окрім півдюжини відділів ПС, службу несуть також мобільна прикордонна застава, п’ять прикордонних та два інспекторські пости, підрозділи забезпечення. І особовий склад, маючи добру відповідну підготовку, а також сучасну техніку і обладнання, досить професійно виконує свій головний професійний обов’язок — забезпечує недоторканність державного кордону і захищає політичні й економічні інтереси України на сухопутній ділянці та в акваторії Азовського моря.

Тільки з початку 2013 року донецькі прикордонники супроводжували пропуск через кордон понад 1 мільйон 222 тисячі осіб та 238 тисяч транспортних засобів. Оскільки порушники ще не перевелися, за незаконний перетин кордону затримано 31 особу, виявлено більш як 200 подорожніх з недійсними, підробленими та чужими документами. На жаль, нерідко сюди прямують аж ніяк не з порожніми руками: вилучено 7 одиниць зброї, 430 одиниць боєприпасів, а ще різноманітні вибухові та психотропні речовини, контрабандні товари. Трохи принишкли і браконьєри, адже прикордонники спільно з правоохоронцями мають солідний «улов»: вилучили майже 700 кілограмів морепродуктів, 2,5 тисячі метрів сіток та чимало інших заборонених для лову риби пристосувань.

Зелені кашкети приміряють змалку

За гарними показниками оперативно-службової діяльності, безумовно, стоять конкретні люди в зелених беретах та кашкетах. Серед них дуже багато тих, хто народилися в цих місцях, змалку подумки приміряли на себе плямисте обмундирування вартових кордону, а нині несуть тут службу за контрактом. Приміром, свого часу 18-річним юнаком розпочинав служити Віталій Кіретов, який нині вже отримав звання капітана і став начальником прикордонного поста у селищі Сєдове. Приблизно таким самим шляхом ідуть і нинішні молоді новобранці в зелених беретах.

— Мій батько колись носив зелені погони у Закавказькому окрузі, і я також вирішив пов’язати свою долю із службою на кордоні, — зізнається уродженець Маріуполя дільничний інспектор ПС Олексій Кабанчук. — Це вже другий мій контракт, і відчуваю, що тоді, у 18 років, я зробив правильний вибір. За умовами призову спершу потрапив на західний кордон, де на той час не вистачало кадрів, а далі вже опинився вдома — у відділі ПС «Маріуполь». Звичайно, нинішнє сержантське звання вважаю тільки першим кроком до отримання офіцерських погонів, а тому свого часу вступив на заочне навчання в Донецький національний університет і вже маю ступінь бакалавра.

Не секрет, ефективність роботи дільничних інспекторів дуже залежить від взаємодії з місцевим населенням. Ідеться не тільки про тісну співпрацю з керівництвом і правоохоронцями, а й із тутешніми жителями, кожен із яких може попередити про порушення правил прикордонного режиму. Само собою, до умов проживання поблизу кордону тут привчають змалку, а тому в сільських та міських школах діють гуртки ЮДП (юних друзів прикордонників). Охоронці кордону — часті гості у школах, де проводять різноманітні військово-патріотичні заходи і кажуть, що  найбільший успіх у дітлахів мають виступи кінологів з вихованцями. І чимало школярів не приховують бажання у майбутньому й собі охороняти кордон у компанії з розумним псом.

— Дуже люблю тварин, з дитинства мріяв працювати з ними, і коли з’явилася така можливість, без вагань нею скористався, — каже інспектор кінологічного відділу молодший сержант Дмитро Лісовець. — Після закінчення навчального центру заступаємо в наряди разом із Ральфом, який має спеціальну кваліфікацію — пошук вибухівки, боєприпасів та зброї. Це мій перший контракт, але не останній, адже служба подобається і є всі умови та перспективи, щоб стати хорошим спеціалістом.

Чотириногий прикордонник — симпатичний і дисциплінований Ральф, який також поки що проходить «курс молодого бійця», схоже, також не проти цього. Принаймні було помітно, що виконання прямих обов’язків його цікавить набагато більше, ніж оце позування перед фотокамерою, яке він, мабуть, вважає тільки своєрідним авансом.         

Імені прикордонника-«афганця»

Напередодні професійного свята в Донецькому прикордонному загоні відбулися урочистості з нагоди присвоєння відділу ПС «Дмитрівка» імені лейтенанта Валерія Свиридова, який загинув під час виконання інтернаціонального обов’язку в Афганістані. «Традиція присвоювати імена героїв прикордонним підрозділам бере початок ще з 20-х років минулого століття, — розповідає прес-секретар Донецького прикордонного загону підполковник Едуард Нікітенко. — Нині в Україні понад 20 підрозділів названо іменами героїв-прикордонників, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. У нашому загоні це перший відділ, що, відповідно до указу Президента України має ім’я прикордонника, який загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок».

Валерій Свиридов народився в Макіївці Донецької області, службу проходив на кордоні, закінчив Московське вище прикордонне військово-політичне училище КДБ СРСР ім. К. Ворошилова  і у 1983 році прибув до Термезького прикордонного загону в Афганістані. Офіцера-прикордонника, який загинув під час виконання бойового завдання, посмертно нагородили орденом Червоної зірки. Досі його іменем було названо ЗОШ № 60 у Макіївці, а відтепер — ще й один із кращих підрозділів Донецького прикордонного загону.         

— На нашій ділянці відповідальності є певна специфіка: ми несемо службу і на автомобільному пункті пропуску і на «зеленому кордоні», — розповідає начальник відділу прикордонної служби «Дмитрівка» майор Станіслав Керод. — А те, що наш підрозділ першим у Донецькому прикордонному загоні отримав право називатися іменним відділом, — для нас велика честь і відповідальність. Тому в майбутньому ще краще виконуватимемо поставлені завдання — охоронятимемо державний кордон України.

КОМПЕТЕНТНО

Юрій ЛИСЮК,
начальник Донецького прикордонного загону,
полковник:

— Особовий склад нашого загону несе службу вдень і вночі, забезпечуючи недоторканність ділянки державного кордону з Російською Федерацією. І непогані результати оперативно-службової діяльності маємо ще й тому, що, використовуючи багатющий досвід, здобутки і традиції наших попередників-прикордонників багатьох поколінь, активно практикуємо найсучасніші методи роботи. Приміром, безцінний досвід вдалося отримати під час проведення в Україні Євро-2012, і тому всі новації застосовуємо і зараз у Донецькому міжнародному аеропорту ім. С. Прокоф’єва та в автомобільних пунктах пропуску.

Сучасні технології, без яких нині важко уявити державний кордон, стануть у пригоді й надалі: вже готуємося приймати футбольних уболівальників з різних країн, адже відразу дві команди з Донецька виступають у Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Очікується наплив закордонних гостей також на домашні матчі хокейного клубу «Донбас» в КХЛ та баскетбольних клубів «Азовмаш» і «Донецьк».

А тим часом уже не за горами Олімпійські ігри в Сочі, під час яких ми забезпечуватимемо найкоротший шлях туристів з України до Росії, наближається Євробаскет. Тобто ситуація майже класична: спокій нам тільки сниться, і за цих умов намагаємося працювати так, аби наш професійний рівень був на голову вищим за рівень тих, хто наважується на протиправні дії, і задовольняв гостей, які легально перетинають державний кордон. Оцінку якісної роботи насамперед прагнемо почути не від свого вищого керівництва, а від пересічних мандрівників, яких обслуговуємо в аеропорту чи в автомобільних пунктах пропуску.