Жінка в армії — тема, яка ще тривалий час буде актуальною для обговорень, зауважень, порад. Для українського суспільства вона відносно нова. Якщо є критики і прихильники, отже, питання справді важливе. Сперечаються з цього приводу жінки й чоловіки. Міркування одних і других часом різняться, часом мають спільний знаменник. Присутність жінки в армії нині — факт беззаперечний. «УК» поцікавився думками експертів різних сфер, чому жінки прагнуть в армію, якими там мають бути умови для них. Також ми надали слово представницям прекрасної статі, щоб почути і їхню думку про побут, війну, цивільне життя.

Фото УНІАН

Гендерної різниці немає

Валентина БУКОВСЬКА,
психолог:

— Людям властиве бажання бути в центрі травмуючих подій. Одна з основних причин цього — почуття внутрішнього контролю над ситуацією. «Я тут, мені ситуація підконтрольна, у разі чого я зможу врятувати людей і себе». Приблизно такими аргументами оперує людина, щоб пояснити свої вчинки. Набагато легше переживати травматичні події, перебуваючи в їхньому епіцентрі, а не стежити за ними вдома по телевізору. Звідси добровольці в армії, серед яких чимала кількість представниць слабкої статі.

До речі, серед добровольців гендерної різниці немає. Є гендерна рівність. Жінки нарівні з чоловіками контролюють ситуацію, виконуючи поставлені перед ними завдання.

Звісно, окрема людина — це індивідуальна історія з параграфом про дитинство, виховання, про підліткове становлення. У цей час могло відбуватися щось особливе. Дитина десь недогралася, недоотримала уваги. А з часом спрацьовує механізм компенсації. У нинішніх умовах добровольці просяться в зону АТО, сподіваючись отримати емоції, яких не вистачало в буденному житті. Спрогнозувати загалом, що це за потреби і де їхній корінь, майже неможливо. Зазвичай попередній досвід стає причиною наших подальших вчинків.

Так, жінки, ідучи в армію, на передову, очевидно, шукають змогу щось компенсувати, забути чи навпаки, в чомусь ствердитися в зоні АТО. Чи жіноча справа перебувати в зоні бойових дій? Якщо йдеться про потребу захищати Батьківщину від агресора, то так. Беззаперечний факт, що жінки краще за чоловіків виконують певні завдання. На це варто зважати.

Чоловіки, які звикли змалку до рівноправ’я в сім’ї, і на війні сприймають жінку не як об’єкт сексуальних бажань, а як партнера, компаньйона, який виконує спільне бойове завдання. А його результат у зоні бойових дій важливіший за життя. Якщо в жінки є бажання, потреба і внутрішній ресурс, то вона може виконувати складні й фізично важкі завдання. Можливо, попередній досвід підготував її саме для цього. Тому говорити, що армія не місце для жінки, неправильно. Усе індивідуально.

З досвіду збройних сил європейських країн

Валентин БАДРАК,
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння:

— Якщо ми говоримо про армію як частину суспільства, то присутність жінки там важлива. Найоптимальніший варіант, коли це професійна служба, де жінки на штатних посадах. Безсумнівно, умови перебування жінки в армії відрізняються від чоловічих. Починаючи від побутових умов і закінчуючи нормами навантаження. Фізичні й психологічні особливості леді треба враховувати. Для жінки, як на мене, не зовсім доцільно бути присутньою на лінії зіткнення, безпосередньо в складі підрозділів, які виконують специфічні завдання.

Беззаперечний факт, перевірений на практиці: без жіночої точності й скрупульозності армійцям було б доволі складно. Жінки-військовослужбовці на посадах, пов’язаних із точністю, спостереженням, передачею даних або зі зв’язком, — знахідка для армії.

Цікавий досвід армії Ізраїлю. Там жінки часто служать інструкторами у навчальних центрах. Завдяки протилежності статей новобранці-чоловіки дуже швидко опановують навички. Жінка точніше доносить інформацію, вона яскравіша в ролі педагога. І ще спрацьовує психологічний нюанс: чоловікам ніяково перед жінками мати гірший вигляд. Це спонукає швидко й нарівні з інструктором освоїти програму.

Перебуваючи на американському авіаносці, зазначив, що з 5,5 тисячі військовослужбовців приблизно 20% — жінки. На кораблі вони мають свій окремий з автономним забезпеченням відсік. Чоловікам туди вхід заборонено. Поцікавився й у наших моряків з фрегата «Гетьман Сагайдачний», чи служать на флоті жінки. Виявилося, у Військово-Морських силах служать, а на кораблях — ні. І не тому, що жінкам не довіряють чи із завданнями вони не справляються. Організація побутових умов для жінок-військовослужбовців — поки що для нашого флоту питання проблемне і витратне. Прихід жінки в професійну армію потребує забезпечення комфортом. Саме цей момент стає перепоною в залученні більшої їх кількості. Ця думка грунтується на спостереженні, яке з’явилося після аналізу побутового устрою армій європейських країн.

Безумовно, війна може дещо спростити ситуацію. В умовах бойових дій люди задовольняються невеликою часткою комфорту. А відтак і підходи в організації побутових умов змінюються. Я залишаюся апологетом тієї думки, що жінка має застосовувати себе в армії, зважаючи на власні фізичні й психологічні ресурси. Відомо, що дуже добре зарекомендували себе жінки у снайперській справі, медичній сфері. Жінка ліпше відчуває потреби пораненого, тож і полегшити страждання пораненого їй вдається краще, ніж чоловіку.

Розвідка — одна зі сфер, де залучення жінок можна було б збільшити. Жіноча наполегливість і витримка доречні в диспетчерських центрах управління польотами й на військових майданчиках. Або жінки-перекладачі. Їхні професійні якості інколи серйозно перевершують чоловічі. Є напрями у військовій сфері, де жінка справді має переваги над чоловіком.

Нормативи, навантаження безумовно мають бути різними. Немає потреби вирівнювати фізичну підготовку і психологічні тести жінки й чоловіка. У військовому житті, як і в цивільному, потрібне взаємне доповнення одне одного. Протягом усієї історії жінки супроводжували чоловіків у мирний і воєнний часи. Від прикладу жінки, від її волі, від запалу залежить морально-бойовий дух війська. Безперечно, жінка в армії потрібна.

Чи є поява леді у війську проявом нереалізованості в цивільному житті? Кожен має відлуння становлення особистості. Яскравими прикладами жіночих постатей, які формувалися в чоловічому середовищі, є Жанна Д’арк, Маргарет Тетчер, римська імператриця Агрипина Молодша. Батько Маргарет Тетчер виховував її як хлопчика. В Агрипини батько був полководцем. Її формування відбувалося в середовищі воєн. Дівчинка росла жорстокою, здатною на чоловічі войовничі вчинки. Вона приймала огляд бойових римських легіонів, що в ті часи було аж ніяк не жіночою справою. Тоді як Коко Шанель під час війни проводила покази мод.

Часом жінки йдуть в армію, сподіваючись знайти кохання, чоловіка. В армійському житті все відбувається значно простіше. Служба займає більшість часу, арсенал розважальних заходів мінімальний. Тому стосунки між чоловіком і жінкою спрощені й мають природніший характер, без гри, як це відбувається в цивільному житті. Але це не свідчить про нереалізованість жінки в цивільній сфері.

Вони кращі снайпери, ніж чоловіки

Владислав СЕЛЕЗНЬОВ,
полковник, начальник прес-служби
Генштабу Збройних сил:

— У лавах Збройних сил на сьогодні налічується 48 063 жінки. З них 15 551 військовослужбовець (офіцери, прапорщики, сержанти, солдати, курсанти). А 32,5 тисячі — працівники. У зоні АТО нині 627 жінок, з яких 39 військовослужбовців перебувають на бойових посадах снайпера, снайпера-розвідника, стрільця, старшого радіотелеграфіста, санітара-розвідника, планшетиста. Статус учасника бойових дій уже отримали 1509 жінок-військовослужбовців.

Центральний науково-дослідницький інститут на основі законів про працю, беручи до уваги фізіологію жінок, фізичні можливості, положення Кодексу про працю, розробив перелік посад, які можуть обіймати військовослужбовці-жінки. У кожній частині є штатний розпис з переліком посад, зокрема й тих, які можуть займати жінки. Хай там як, а чоловіки якщо не змирилися, то принаймні визнали, що жінки чудові снайпери. Вони витриваліші, спокійніші й виваженіші. Тому нелогічно використовувати жінку з умінням влучно стріляти для роботи на кухні чи в лазні.

Побут жінок в армії, звісно, відрізняється від чоловічого, зокрема й у польових умовах. У зоні проведення АТО передбачено окремі санітарні вузли, місця, де можна помитися.

Упродовж п’яти років, до 2020-го, завдання ЗС — перейти на стандарти НАТО. Ми впроваджуємо і дотримуємося принципів гендерної політики. Досвід армій європейських країн свідчить про ефективність створення загонів спецпризначення зі складу жінок. Найближчим часом ми почуємо про активніше залучення жінок до служби в армії на різні посади. Наша позиція і можливості мають відповідати позиціям країн Північноатлантичного альянсу. 

Армійські нормативи складено з огляду на фізіологію жінки. Зокрема вони стосуються бігу, підтягування. А ось стріляти військові мають на рівних. На мою думку, не можна жінку обтяжувати артилерійським фахом, де доводиться піднімати 25-кілограмові снаряди: за нормами дозволено не більше, ніж 15 кілограмів. Нормативи фізичної підготовки військовослужбовців періодично оновлюються. Однак зрівняння не має бути. Нехай жінка залишається жінкою. 

Медики в одностроях

Геннадій ПЄРОВ,
полковник, заступник начальника
Головного військового клінічного госпіталю
по роботі з особовим складом:

— У зв’язку з воєнними діями на сході країни значення військових медичних працівників зросло в рази. Жінки у військовій медицині завжди відігравали важливу роль. Їм властиво поєднувати професійні навички з людськими почуттями і якостями: співчуттям, сердечністю, толерантністю.

Нині в центрі працюють і перебувають на військовій службі 1775 жінок. З них офіцерів — 62, лікарів — 193, військовослужбовців за контрактом — 24, медичних сестер і санітарок понад 700 осіб. Звісно, за потреби представниці слабкої статі працюють не лише на місцях. Із квітня 2014 року дванадцятеро жінок-медиків побували в зоні АТО.